6.3. Оцінка і облік основних виробничих фондів

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їх вартості.

У зв'язку з тривалим функціонуванням і поступовим спрацьовуванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів: первісна, відновна, залишкова, ліквідаційна і балансова вартість основних фондів.

Первісна вартість основних фондів — це фактичні витрати на створення, придбання ОВФ, їх постачання і монтаж в цінах того року, в якому ці витрати були здійсненні. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

Відновна вартість основних фондів — це вартість їх відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Переоцінка проводиться періодично. Використовується в наступних випадках:

• при придбанні / продажу раніше придбанних основних фондів,

• при визначенні реальної вартості основних фондів, при зміні форм власності, ліквідації підприємства або встановленні залогової вартості.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їх вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю і накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) елементу оснвних фондів після закінчення терміну його корисного використання, після врахування очікуваних витрат, повязаних з ліквідацією.

6.4. Відтворення і знос основних виробничих фондів

Відтворення ОВФ – це беззупинний процес їх відновлення шляхом придбання нових, реконструкції, модернізації, технічного переозброєння і капітального ремонту.

Кількісна характеристика відтворення ОВФ протягом року відображається в балансі основних фондів за наступною формулою

,

(6.2)

Для більш детального аналізу процесу відтворення ОВФ можна використовувати наступні показники:

Коефіцієнт оновлення (К_он) – відображає інтенсивінсть відновлення ОВФ.

(6.3)

де ОФв.в – вартість введених основних фондів, грн;

ОФк.п – вартість основних фондів на кінець періоду, грн

Коефіцієнт вибуття (К_виб) – характеризує ступінь інстенсивності вибуття ОВФ.

(6.4)

де ОФвив – вартість виведених з експлуатації основних фондів, грн

Коефіцієнт приросту (К_прир) – характеризує рівень приросту ОВФ.

(6.5)

Коефіцієнт придатності (Кп) і коефіцієнт зносу (Кз) характеризують технічний стан ОВФ.

	(6.6)
	(6.7)

Знос – це поступова втрата основними фондами своєї вартості в період їх функціонування.

Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичний (матеріальний) знос – це втрата техніко-економічних властивостей у зв'язку з використанням ОФ (1 форма), а також під впливом сил природи (2 форма). Ступінь фізичного зносу визначають за допомогою коєфіціента фізичного зносу. Їснують два методи його розрахунку.

На підставі співвідношення величини зносу ОФ у вартісному виразі і їх початкової вартості (формула 6.6)

на підставі термінів служби ОФ:

,

(6.8)

де Тф – фактичний строк служби обладнання, років;

Тк.в – очікуваний термін корисного використання, років.

Строк корисного використання обєкта основних фондів підприємство встановлює самостійно, виходячи з режиму роботи підприємства протягом року, інтенсивності завантаження основних фондів у виробничому процесі, технічного стану обєкта

Моральний знос – це передчасне знецінення основних фондів, втрата первісної вартості незалежно від їх фізичного зносу.

Розрізняють два види морального зносу:

Основні фонди з аналогичними споживчими характеристиками з’являються на ринку за більш низькою ціною. Моральний знос першого роду спричиняється підвищенням продуктивності праці в галузях, що виробляють основні фонди.

(6.9)

1. На ринку з’являються основні фонди з кращими споживчими якостями за тією ж ціною. Іноді техніку доводиться обмінювати навіть раніше настання фізичного зносу.

(6.10)

Фізичний знос основних фондів частково відшкодовується за рахунок проведення капітальних ремонтів, а повне відшкодування – за рахунок придбання нових ОФ (рис.6.2).

Для проведення капітальних ремонтів необхідно визначити економічну доцільність цих заходів. Для цього можна використовувати наступну формулу:

(6.11)

Де Е_КР – коефіціент економічної доцільності капітального ремонту;

В_КР – очікувані витрати на капітальний ремонт обєкту основних фондів, грн;

ΔЕВ – перевищення експлуатаційних витрат, повязаних з обслуговуванням капітально-відремонтованого обладнання над експлуатаціними витратами щодо обслуговування нового обладнання, грн;

α – коефіціент, що характеризує співвідношення продуктивності старого і нового обладнання;

β – коефіціент, що враховує співвідношення тривалості ремонтного циклу діючого і нвого обладнання;

В_Н – вартість придбання нового обладнання;

ΔА – втрати від недоамортизації частини вартості старого обладнання.

Коефіціент може приймати відємне і додатне значення. Здійснення капітального ремонту є доцільним, якщо Е_КР > 0. Якщо Е_КР < 0, то доцільним є придбання нового обладнання.

Моральний знос ОВФ може відшкодовуватися за рахунок модернізації або заміни. Модернізація передбачає вдосконалення діючого обладнання і підвищення його техніко-економічних параметрів до сучасного рівня вимог.

Рис. 6.2 Звязок між видами зносу основних фондів і формами усунення зносу.