«Лорд Кат»

Він лежав в ліжку над ним стояли лікар які сказав:

- Вам повезло що зброя пройшла але напевно не заділа важні органи бо ви би були мертві.

- Дякую вам. Сказав Кат.

Та подума а що зробити щоб всі уважали що він мертвий і додав:

- Лікарю вийдіть та скажете що не змогли мене врятувати що я вмер. Так же накажіть зібрати всіх моїх слуг та повідомите що я вмер.

- А хто буде правити за вас? Сказав лікар.

- Ви.

- Я. відповів здивовано лікар.

- Бачу що вас новина про мою вигадану смерть не здивувала.

- Ви не перший хто мене це просить.

- А ви розкажіть хто це вас ще просив.

Лікар став красний але потім прийшов до себе та відповів:

- Їх багато одні пішли в службу церкву інші були вбиті пізніше.

- І який варіант чекає мене. На вашу думку?

І подумав кат що він скаже що я піду в церкву просити свої гріхи.

Тишина зайняла залу але її перебив стук в двері. Кат ліг наче мертвий а лікар підійшов до дверей та відкрив там стояли слуги та сказали:

- Що він живий?

- Ні бідолаха відмучився на цьому світі тепер нехай мучиться на тому. Сказав Лікар.

- А кому він лишив нас та замок.

- Мені.

Всі слуги побіліли і один слуга сказав:

- А є документ підтверджуючий це.

- Та по чикайте за дверима я виносу зараз. Туди неможна заходити та покличте йдіть буд ласка за нашим священиком.

- Добре.

І двері закрилися і Кат сказав:

- Нащо священика?

- Щоб послав душу вашу в рай.

- Але він все замітить.

- Ні якщо ви будете нерухомі.

- Треба написати лист який передає вам моїй спадок.

- Добре.

- По давайте лист паперу та перо.

- Зараз.

І він подав лист та перо той почав писати та написавши сказав:

- Подай печать.

- Добре.

І він капнув воску свічки та поставив печать.

- Ось держи. Сказав Кат.

- Прекрасно. Де будиш жити?

- Зніми мені кімнату в простому та де нема багато народу.

- А якщо запитають для кого?

- Скажеш для брата.

- Добре.

Довго не прийшлося чекати до кімнати зайшов чоловік з книгою та в плащі та коли він його скину то він був одітий в червоний довгу накидку на якій був зображений дракон та який дає своє серце людині. Вони проповідали що дракони були добрі та створили нас для цього вони подарили нам своє серце. А люди натомість повстали та вбили їх бажаючи стати такими як вони. Та ця церква має своїх лицарів та армію тому вони майже всіх інші церкви вигнали з королівства Драконів.

«Лис»

Лис та чоловік з ордену «Рука Смерті» затіяли бій вони вже б’ються довго.

- Ти думаєш мене здолати? Сказав Лис.

- Ти сам це сказав? Сказав чоловік.

- Давай продовжимо.

- Давай.

Кругом зібралися солдати та моряки але не вмішували їм Лис заборонив вмішуватися. Капітани спостерігали за цим і навіть капітан корабля «Русалка» теж був він дивився та надавав накази по поводу взятих полонених солдатів та кораблів.

- Ви двоє думаєте за вв’язувати цей дурний бій. Сказав капітан.

- Я поклявся на мечі що зустріну їх то в б’ю. сказав Лис.

- Тож виконай клятву. Сказав чоловік.

І знову мечі схрестилися і почувся звук вдарів.

Лис відхилився від удару але той був такий швидкий що вже встиг нанести ще два вдари один припав в плече. І потекла кров з плеча.

- Нічого. Сказав Лис.

- Ти програєш. Сказав чоловік.

- Ти стій на місті а не бігай і я тебе в б’ю.

- Ати злови мене.

- Я не буду ловити я тебе в б’ю.

- Ти лише говориш.

- Давайте кінчайте з ним. Кричали лицарі та всі хто були кругом.

- Стій на місті та бийся як лицар. Сказав капітан.

- Ти старик помовчи буде черга твоя. Сказав чоловік.

- Дивись який наглий. Приріж його трохи. І лиши мені ще його.