«Поле Бою»

По всюди були крики про допомогу а Ал лежав на спині та держав руку на рані кров текла він не міг ніяк зупинити. А лорд Штейн бився з чоловіком який вмішався в їхню розмову та вирвав в них обох мечі та по обіцяв їх вбити. Так же він сказав що йому заплатили за то щоб він вбив їх. Ал довго не продержався він вихватив меч з тіла вбитого солдата та кинувся на нього та через кілька вдарів оказався на землі і стікає кров. А лорд Штейн хотів у йти але чоловік цей з бичем не позволив і тепер вони теж довго б’ються.

- Ну що готовий приєднатися до цього. Сказав чоловік з бичем.

- Ха…. Засміявся лорд Штейн.

- Ти вмреш коли я встану. Прокричав Ал.

- Ти ще живий. Сказав чоловік.

- Я король і мене не так просто вбити.

- Хаха...

І Ал вчув що він лежить на чомусь він почав крутитися і достав меч він був покритий іржа вченою і там були написані слова але давньою мовою яка давно зникла. Так же там був вирізьблена голова вовка з білого мармуру але він покрився болотом та кров Ал яка капала з рани на грудях. Він знав що довго з раною він не протягне. Він навіть подума що скаже батько в знаючи що я загинув від руки найманця але в наші сім’ї більшість чоловіків гинули від найманих вбивців. Обачно це були люди з ордену «Рука Смерті».

Він вчу десь крик лицарів вони кричали його ім’я але видко не вчули відповіді та поїхали дальше. Та Ал не кричав він тер меч та дивився на поєдинок між стариком та чоловіком з бичем. Він вчу якусь силу та підняв меч в гору. Та побачив що його кров потекла по словах та меч звільнився від іржавчени та почав світитися. Він подумав що в нього від втрати кров почалися глюки. Але тоді він почув голос:

- Ти вклав зі мною угоду. Сказав невідомий голос.

- Ти де? Сказав Ал.

- Я в руках в тебе.

- Не зрозумів.

- Ти мій хазяїн наказуй.

- Що ти можеш зробити.

- А ти скажи що треба.

- Я вмираю. Чим ти мені поможеш.

- Скажи слово перетворення і побачиш.

- Я згодний.

- Перетворення.

Він почав з рук та завершившись він завив:

- Ау….

Стояла нова тварина зроблена з заліза. О би двоє які билися зупинилися і чоловік сказав:

- Що це таке?

- Це одна зброя з дев’яносто дев’яти Бога Коваля. Сказав Штейн.

- Хто її сюди приніс.

- Наш лорд якого ти ранив його кров лише може запустити меч так говорить легенда.

І Ал вовк стояв та дивися на чоловіка та на Штейн. Чоловік з бичем перший атакував він наніс вдар мечем по шкурі але меч відламався та влетів далечінь.

Вовк наніс вдар лапою і просто розрубав його пополам.

«Табір»

Олень сидів та спостерігав як всі ставали. Та Перевертень то же встав. Роза сказала:

- Ти коли приїхав?

- В ночі. Сказав Перевертень.

Та почухав голову та згадував як добирався.

- Як я оказався тут? Сказав Перевертень сидячому Оленю.

- Ти приїхав в ночі та зліз з коня та сам ліг біля них спати. А я тебе накрив та перекотив на покривало своє. Також я зняв з коня сідло та пустив його пасти. Сказав Олень.

Та подумав ах чи казати про меч який він знайшов він сам згадає.

Перевертень поправив одежу на собі та пішов до сідла він згадав про меч який знайшов вчора вечором. Він рішив впевнитися чи він не загубив його та ще раз подивитися на нього. Але він зрозумів що це треба робити на їдені. Він пішов по дрова а Камінь та Вогонь та Золотий Місяць пішли ловити коней. А Роза пішла витягувати іду та коли Перевертень приніс дрова ат Роза наклала вогонь. І почала гріти іду а Перевертень спостерігав за нив. Тут і появилися хлопці з конями та прив’язали їх до дерева сіли біля Перевертня та Рози та Вогонь сказав:

- Де Олень та Вітер?

- А онде вони але просили їх не кивати вони заняті. Сказала Роза.

Та показала на них які сиділи на каміні та листали щось та говорили.

- Добре. Сказав Вогонь.

- Ще довго чекати. Сказав Камінь.

- Ні майже готово. Сказала Роза.

Вітер та Олень сиділи на камені який був великий і по стелили карту і Олень показав Вітру де вони є і сказав:

- Ось ми а ось ліс смерті і ось дорога якою нам йти.

І протягнув рукою по карті.

- Добре. Сказав Вітер.

- Так же ми будемо проходити річкою але є міст але я б не радив купатися вона глибока а широка та її звуть «Язик смерті». Колись хотів купець один пустити кораблі але вони тонули ніхто не знав від чого бо ніхто не разу не врятувався. Сказав Олень.

- Там далі поля з пшеницею та іншими рослинами посада нами.

- Там буде рукою подати до столиці королівства Вовків.

Вони встали та Олень згорнув карту та положив в сумку та пішли до Рози яка почала роздавати іду всім. Вони почали їсти тихо але швидко вони по їли. Та почали з ложу вати їду. Та товар на коней.

«Аліна»

Вона сиділа на коні та скомандувала:

- Ми зараз йдемо туди та поможемо нашим всіх з гербом вовка та червоних плащів не кивати а навпаки помагати.

І вони рушили на конях із міста виїхали кіннота в п’ять тисяч чоловік.

Аліна спостерігала що під стінами були багато полонених які зложували зброю та йшли в полон. Аліна хотіла знати чи її дядя живий чи мертвий та чи її чоловік живий чи загину. І вона вже взнала о новині що порт «Герольд» взятий малими втратами та що при взяті був сильно ранений командир лицарів Лис. Коли вона виїхала на гору то побачила що всюди були трупи та погорівши палатки та коні які ходили без вершників. Так же вона за мітила скупчення військ короля. Вони трубили ріг та повсюди сходилися солдати та ранені та лицарі. Тоді вона побачила що вони впали всі на коліна і прокричали ура. Вона махнула рукою та поїхала туди всі решта рушили теж туди більшість вбитих вона замітила були солдати дяді. Вона зрозуміла що вони виграли цю битву та війну. Хоча її прийшло письмо що старший син лорда Штейн зібрав армію але ще не виступив так її говорив її розвідник. Який прислав птицю. Тут вона побачила свого короля він йшов а позаду вили лорда Штейн а далі вишли солдати та лицарі. Їх було багато і ще йшли з різних кутів до них Аліна наказала натягнути білий прапори на знак миру. Так же вона наказала готувати вози та копати ями для поховань після битви. Так же її повідомили що полонених оказалися лорди та біля п’яти тисяч солдатів та ще багато буде назбирано ранених. Коли вона побачила короля він був на пів роздутий а на грудях був рубець але свіжий та він в руках держав дивний меч. Він був худий але водночас він виглядав дуже могучим.

Коли вони зустрілися вона схилила голову так зробили всі хто з нею їхали. Він став на коліно так зробила вся його армія та сказав слова:

- Це не місце для такого. Але будеш моєю королевою та вічно зі мною та мої меч та солдати належать тобі. Сказав Ал.

І протягнув свій меч він був дивний вона ще не бачила такий вона злізла с коня та взяла меч і сказала:

- Я згодна.

Та підняла в гору меч та подала руку Ал той встав та поцілував її.

Меч її здавався такий легкий наче перо. Вони підійшли до коня і він поміг вилізти їй та сам виліз тоді він сказав:

- Як вам мій бій.

- Прекрасно. Ніхто ліпше би за вас не виграв. Сказала Аліна.

- Дякуйте не мені а солдатам. І через Ура.

І всі закричали:

- Ура.

Лорд Штейн стояв та спостерігав та лише шмигнув носом і все.