«Палата короля Вовків»

Король Вовків сидів за столом до нього зайшов слуга та сказав:

- Ось письмо пре ніс голуб.

- Ну тоді давай сюди його? Сказав король.

І він взяв письмо та сказав:

- Покинь мене на самоті.

Він впізнав печать старшого сина. Він відкрив та почав читати:

- Ми прибули в моє володіння островами. І мені повідомили що пірати та грабіжники та інші злочинці зібралися на острові імені «Рай» та там п’ють та виселяться та насилують всіх жінок. Так же я беру всі кораблі з людьми та виступаю проти них пошли мені підкріплення у вигляді сто кораблів. Бажано бойові галії. Твій старший син.

Він потер рукою піт який стік з його лиця він зрозумів що син з сто кораблями та з іншими виступив проти розбійників.

- Слуга? Крикну король.

І в палату зайшов слуга та сказав:

- Кликали?

- Та. Привиди мені капітана моєї флотилії скажи що строчно?

- Добре.

І слуга швидко зник за дверима.

І довго не прийшлося чекати він появився.

- Ви мене звали? Сказав капітан.

Та підійшов до нього та сів за стіл.

- Ти знаєш де острів «Рай»? сказав королю.

- Та. А що?

- Туди виступив син мій і ти береш сто швидких галій бойових та виступає туди на підтримку його проти піратів.

- Коли виступати.

- Бажано зараз.

- Я накажете.

- Скільки часу треба на підготовку?

- Вони вже готові лише чекали наказу. Це лишилися тяжкі кораблі їх ще не погрузили припаси та солдат.

- Візьмеш по сто чоловік на кожен корабель.

- Добре.

І капітан встав та сказав:

- Ми вже виступаємо. Я візьму солдатів з тяжових кораблів.

- Добре. Сказав король.

І капітан покинув короля той сидів за столом та думав що там Ал і як там старший та середні сини. Він так же пішов до шафи де стояла книги він протягнув пальцем та очима знайшов назву книги.

«Король Драконів»

Він лежав в ліжку та читав документи які принесли на підпис. Він швидко пробіг очима по листку та взяв перо та написав своє ім’я та капнув свічки віск та притиснув печать. Печать була його перстень. Він положив на піднос слузі та сказав:

- Все можеш нести першому раднику.

- Як скажете. Сказав Слуга.

І рушив до дверей та закрив за собою. Після нього зайшов командир стражі та з ним зайшов капітан міської варти і сказав:

- Ви мене звали?

- Та. Сказав король.

Слуга зразу зайшов та став біля короля. Вони підійшли до ліжка та стали біля нього.

- Мені сказали ти щось хочеш мені повідомити? Сказав король.

- Та. Сказав капітан міської варти.

- А що саме?

- В нас в бідному районі хтось знищив два будинки та їхню площу це відбулося у вечері. Так кажуть свідки. Та ще будинок згорів на протилежному боці міста теж в бідному районі і всередині троє наших солдатів згоріли.

- Добре. А що вас привело командир стражі.

- Я прийшов з того що королівна тікає від моєї стражі. Сказав командир.

- Ви що не можете з нив услідкувати.

- Ні вона швидко зникає від нас.

- Я з нею поговорю.

- А що до зруйнованих будинків взнати а людям відшкодувати. Та знайти тих хто вбив солдатів.

- Добре.

І в ту хвилину зайшла Ала. І він король сказав:

- Ви можете йти?

Вони стали нічого не відповіли лиши оглянули Ала і зникли за дверима.

- Як себе почуваєш? Сказала Ала.

- Прекрасно. Сказав король.

- А рани не болять.

- Ні.

І Ала підійшла до нього по ближче вона та стала біля ліжка і сказала:

- Що будеш робити?

- З чим? Сказав король.

- Нехай вийде слуга.

- Добре.

І слуга рушив до дверей і король сказав:

- Кажи що хотіла?