«Орел з Валовських»

Він сидів в столові та пив вино та їв м'ясо з гречкою та зверху за жаркою. Він випив вино та крикнув:

- Ще?

- А буде чим платити? Відповіла жінка.

- Буде.

І поліз в кишеню де дістав золото яке він знайшов в розвалинах будинку там його було багато він визбирав все і тепер він думав куди би податися після того як він поїсть. Жінка принесла ще вина та влила в кухоль.

- Дякую. Ось держи. Сказав Орел.

Він положив її монету в руку вона сказала:

- Зараз решту принесу.

Чоловіки що сиділи за протилежним столом дивилися на нього та щось між собою говорили. Це замітив Орел та подумав в мене знову проблеми будуть.

Він почав їсти м'ясо та кашу з підливою та швидко завершив з ними. Миска була пуста. Тут появилася жінка та положила решту монет. Він глянув на неї та сказав:

- Не треба?

- Як скажете. Сказала жінка.

Ті що сиділи за столом ще раз глянули на нього він наче відчув погляд на собі. Він встав та одним глотком допив вино та обтер лице халатом жінки та рушив до виходу. Ті що сиділи теж встали і він зрозумів що треба швидше йти він вийшов на вулицю де збоку стояла дошка якою закривали вікно маленьке на ніч він взяв його та підпер двері та підійшов до хлопця який стояв біля коня його та сказав:

- Все бачиш двері відкриєш після того як я зникну з твого погляду.

- Я скажете. Сказав хлопець.

- Держи монету.

І Орел кинув монету та вискочив на коня та обернув його та поскакав вбік виїзду. Він знав що швидше покине місто то більше гарантії що він буде живий.

«Ліс смерті»

Вони їхали по полі вже довго і побачили ліс. Загін починався з Вітер який їхав на коні та вів за собою двох коней. З правого боку їхав Камінь та Вогонь з лівого їхав Золотий місяць та Олень. Заду їхали Роза та Перевертень. Але олень заборонив розмовляти всім щоб чути тишину хтось до них наближається. Ось вони вже під їхали до лісу і перед уїздом в ліс була табличка з написом «Хто в їде най заплатить смерті а смерть рішить чи ви випускати чи її слуги виконають наказ. Всі хто в їде не виїде.». Всі хто проїхав повз таблички прочитали та почали деякі лякатися від шелесту якого вони чули в лісі. Ліс був чорний та пустий на перший погляд але насправді то там повсюди піднімалися дикі птахи та зайці тікали від них. Олень рішив підняти всім настрій та сказав:

- Не бійтеся ми їдемо без зупинок та до того ця дорога коротка та ми до вечора будемо на іншому боці.

Всі підняли настрій хоча ще на шелест витягували зброю.

Вони побачили першу поляну та вона була вкрита квітами але коли вони придивилися та приїхали поближче побачили що серед них лежать черепа та скелети людей та стара зброя поіржавівши.

Вони знову стали на готові та налякані навіть старші як Вогонь та Камінь стало не пособі.

- Це ті хто не заплатили смерті. А ми заплатили забули хіба? Сказав Олень.

Але його слова нічого вже не змінили. Всі їхали та понизаними спинами та голови. Але краєвиди були красиві часто попадали поляни красиві від яких неможна було відірватися можна було дивитися без перестану. Вони побачили ще одну поляну вкрита різними квітами та всі цвіли та манили до себе а посеред них вони побачили дерево єдине вони наче завмерли. Всі зупинилися і стали дивитися на них.