Основні принципи і фази врегулювання міжнародного конфлікту.

Врегулювання конфлікту в більших випадках припускає поступовість. Саме принцип поступовості дозволяє підготуватись:

• потрібно виявити точку зору учасників на конфлікт

• потрібно пропрацювати різні варіанти рішень і дій

• початок, узгодження остаточного рішення

• процес формування домовленості у сторін.

На основі принципу поступовості будується метод, відкритий американським дослідником Озгудом, що отримав назву « поступовість і взаємні ініціативи зі зменшенням напруженості», суть цього методу зводиться до того, що один з учасників конфлікту в односторонньому порядку реалізує ініціативу, направлену на зниження напруженості, очікуючи, що інший учасник поступиться.

Недоліки методу:

• ініціатор може опинитися в ситуації, коли протилежна сторона не відповість взаємністю

• відповідь може бути не такою, якої очікував ініціатор.

В умовах збройного конфлікту, принцип поступовості означає проходження ряду засобів, що розрізняються за фазами:

- припинення насильницьких дій

- встановлення діалогу і підготовка сторін до проведення переговорів

- початок переговорного процесу

- врегулювання конфлікту, виконання досягнутих домовленостей

Першим двом фазам у врегулюванні конфлікту відводяться набагато більше часу. Відбувається без спільних дій. Завдання опонентів:

• стабілізація ситуації

• здійснення діалогу, початок обговорення проблем за допомогою методів дипломатії, відхід від одностороннього прийняття рішень, встановлення інформаційних зв’язків

• встановлення дієвих каналів комунікації, дозволених учасникам.

Друга фаза є основною:

• роз’яснити свої дії

• отримати інформацію

• обговорити перспективи врегулювання

Прийнято розрізняти прямі та непрямі канали врегулювання конфлікту ( спілкування через посередника). Після створення каналів комунікації, сторони приступають до формування робочих відносин. Складові елементи: раціональність, розуміння, спілкування, достовірність, відсутність повчального тону, відкритість для сприйняття іншої точки зору. Під час врегулювання міжнародного конфлікту, потрібно виконувати принцип синхронності – сторони знаходяться одночасно на одній і тій же фазі врегулювання конфлікту.

Збройний конфлікт, як особлива форма міжнародного конфлікта

Збройний конфлікт у вузькому значенні - це один із різновидів збройного зіткнення, що полягає в короткочасному застосуванні достатньо обмеженої сили на відносно обмеженому просторі. Головна відмінність збройного конфлікта від військового полягає в тому, що в ході військового конфлікта головним засобом його введення є регулярні збройні формування держав з обох боків конфлікта. Під час збройного конфлікта сторони обов’язково повинні застосовувати зброю, а під час військового може відбутися опосередковане використання зброї. Ці форми:

• Введення військ на територію іншої держави без безпосередкового застосування зброї

• Приведення збройних сил в повну бойову готовність

• Створення поблизу кордону супротивність військових баз

• Проведення навчань або маневрів

• Надання допомоги.

Збройний конфлікт - зіткнення між збройними силами: держав; національно-визвольного руху і метрополії, повсталої сторони (або воюючої сторони), визнаної в цій якості, і збройними силами якого-небудь держави. Характеризується обмеженим театром військових дій і відносно невеликий протяжністю в часі. Всі сторони зб. кнф зобов'язані дотримуватися відповідні норми міжнародного права, зокрема закони і звичаї війни.Конфлікт збройний істотно відрізняється й від військового інциденту. Збройний інцидент, до якого звичайно причетні невеликі групи людей, нерідко відбувається в результаті непорозуміння, випадкового зіткнення, у той час як збройний конфлікт у всіх випадках є наслідком агресивної політики принаймні однієї із утягнутих у конфлікт держав.Збройний конфлікт починається, як правило, раптово, без офіційного оголошення про воєнні акції, що вживаються та ведеться більш-менш короткочасно, невеликими військовими силами й засобами та з обмеженими політичними цілями.Врегулювання збройного конфлікту відбувається дипломатичним шляхом на державному рівні, у той час як прикордонні збройні інциденти можуть бути врегульовані шляхом переговорів спеціальних уповноважених (прикордонних комісарів) суміжних держав.Після Другої світової війни було розв'язано кілька сотень військових конфліктів різних масштабів на кордонах багатьох держав Східної Європи, Азії, Африки, Латинської Америки.