Проблема Нагорного Карабаху у відносинах Вірменії та Азербайджану

Карабахський конфлікт - етнополітичний конфлікт у Закавказзі між азербайджанцями і вірменами. Міжобщинних конфлікт, який має давні історичні та культурні корені, придбав нову гостроту в роки радянської «перебудови» (1987-1988) [2], а в 1991-1994 роках призвів до масштабних військових дій за контроль над Нагірним Карабахом і деякими прилеглими територіями. На початку XX століття Нагорний Карабах двічі (у 1905-1907 і 1918-1920 рр..) Ставав ареною кровопролитних вірмено-азербайджанських столкновеній.Карабахская проблема - це проблема самовизначення народу Нагірного Карабаху, його права, як це виражено в численних основоположних документах міжнародного права, самостійно визначати свій політичний, правовий, економічний і соціальний статус. На початок конфлікту Нагорний Карабах був автономною областю (НКАО - Нагірно-Карабахська автономна область) у складі Азербайджанської РСР. Освічена в 1923 році НКАО, охоплювала територію історичної області Арцах. Більшість населення НКАО становили вірмени. Збройного конфлікту на території самого Нагірного Карабаху передувала багаторічна діяльність вірменської громадськості в СРСР і за кордоном, що мала на меті приєднання НКАО до Вірменії. До середини 1980-х років такі вимоги, однак, рідко ставали надбанням гласності, а будь-які дії в цьому напрямку негайно подавлялісь.20 лютого 1988 позачергова сесія обласної Ради депутатів НКАО прийняла рішення "Про клопотання перед Верховними Радами АЗССР і АрмССР про передачу НКАО з складу АЗССР до складу АрмССР ". Відмова союзних і азербайджанської влади викликав демонстрації протесту вірмен не тільки в Нагірному Карабасі, а й у Єревані. 10 грудня 1991, за кілька днів до офіційного розпаду Радянського Союзу, в Нагірному Карабасі відбувся референдум, на якому переважна більшість населення 99,89% - висловилося за повну незалежність від Азербайджана.Офіціальний Баку визнав цей акт незаконним і скасував існувала в радянські роки автономію Карабаху. Слідом за цим почався збройний конфлікт, в ході якого Азербайджан намагався утримати Карабах, а вірменські загони відстоювали незалежність краю за підтримки Єревану і вірменської діаспори з інших стран.В ході конфлікту регулярні вірменські частини повністю або частково захопили сім районів, яких Азербайджан вважав своїми. У результаті Азербайджан втратив контроль над Нагорним Карабахом.В той же час вірменська сторона вважає, що під контролем Азербайджану залишається частина Карабаху - села Мардакертського і Мартунінський районів, весь Шаумянівського район і Геташенскій підрайон, а також Нахічевань.В описі конфлікту сторони наводять свої цифри про втрати, що відрізняються від даних протилежної сторони. За консолідованими даними, втрати обох сторін у ході карабахського конфлікту склали вбитими від 15 до 25 тисяч чоловік, більше 25 тисяч поранених, сотні тисяч мирних жителів залишили місця прожіванія.5 травня 1994 за посередництва Росії, Киргизії і Міжпарламентської Асамблеї СНД у столиці Киргизії Бішкеку Азербайджан, Нагірний Карабах і Вірменія підписали протокол, який увійшов в історію врегулювання карабахського конфлікту як Бішкекський, на підставі якого 12 травня була досягнута домовленість про припинення огня.12 травня того ж року в Москві відбулася зустріч міністра оборони Вірменії Сержа Саргсяна (нині - президент Вірменії) , міністра оборони Азербайджану Мамедраффі Мамедова та командувача Армією Оборони НКР Самвела Бабаян, на якій була підтверджена прихильність сторін раніше досягнутої домовленості про припинення огня.Переговорний процес щодо врегулювання конфлікту почався в 1991 році. 23 вересня 1991 в Желєзноводську відбулася зустріч президентів Росії, Казахстану, Азербайджану і Вірменії. У березні 1992 року була заснована Мінська група Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) з врегулювання карабахського конфлікту, співголовами якої є США, Росія і Франція. У середині вересня 1993 року в Москві відбулася перша зустріч представників Азербайджану та Нагорного Карабаху. Приблизно в той же час у Москві відбулася закрита зустріч Президента Азербайджану Гейдара Алієва і займав у той час пост прем'єр-міністра Нагірного Карабаху Роберта Кочаряна. З 1999 року проходять регулярні зустрічі президентів Азербайджану і Арменіі.Азербайджан наполягає на збереженні своєї територіальної цілісності, Вірменія захищає інтереси невизнаної республіки, оскільки невизнана НКР не є стороною переговорів.