Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тільки

На чужому полі...”

(Т.Г. Шевченко)

§ 2. Чи змінилися світоглядні орієнтири праукраїнців за Аскольда і Діра?

Дехто з істориків [див.: 204; 205; 224], дотримуються легенди, що Аскольд та Дір були останніми представниками роду Кия. Не буду розглядати аргументи вчених на її захист чи навпаки, а зверну головну увагу на достовірне витлумачення «Повісті...».

Літописець пише, що було у Рюрика два мужа, не з його племені, а бояри, Аскольд і Дір, котрі відпросилися у нього відправитися із родом своїм до Цесарограда і рушили обидва по Дніпру. Ця інформація сама по собі досить ємка і потребує певних коментарів.

По-перше, дружина Рюрика складалася не лише з руських, (адже Аскольд і Дір були не його роду), а й з інших народностей. Але всі вони називають себе русами. Зокрема це роблять Аскольд і Дір, коли у 866 р. йдуть у похід на Греків (Візантію). Чи випадково вони звуть себе так? На мій погляд, не випадково. Русами називали себе не лише представники певного етносу, а і люд, котрий жив за рахунок пограбування інших народів, пересуваючись і живучи на воді чи близько води. Слово “рус” естонською мовою означає – “той, що живе і пересувається на воді”. Тож зрозуміло, чому деякі історики вважають, що руські за походженням з прибалтійських слов’ян. Невипадково і те, що самі руські поневолених наддніпрянців також називають русами, в той час, як іноземні джерела (візантійські, грецькі, арабські) називають їх росами.

По-друге, від Новгорода до Дніпра відстань велика, а до Цесарограда ще більша. Проте Аскольд і Дір сміливо відпрошуються в Рюрика. Це значить, що вони, або їхні воїни, добре знали дорогу, якою, можливо, раніше неодноразово ходили у походи за грабунками. З певною мірою достовірності можна сказати, що від Рюрика пішла найбільш войовнича частина його дружини. Згадаймо, Рюрик, роздаючи мужам свої волості, звелів їм городи (тобто, військові застави) ставити: тому – Полоцьк, тому – Ростов, тому – Білоозеро. Але така місія прийшлася до вподоби далеко не всім русам (адже всі звикли до грабунку), у тому числі Аскольду і Діру та їхній дружині. Їх тягне на “легший хліб” – грабунок. Тому і відпросилися у Рюрика до Візантії. Пропливаючи Дніпром, побачили місто і залишилися в ньому. Зібрали в себе багато варягів і стали володіти полянською землею. Поляни в цей час платили помірну, навіть, можна сказати невелику данину хозарам, а саме – останні брали по білій вивірці від диму. Вона була “такою мізерною, що про це й згадувати було б не варто” [363; с. 12], – підкреслює автор коментарів до «Літопису Руського» Леонід Махновець. Але літописець про це згадує невипадково. Тим самим він підкреслює войовничість руських. Незважаючи на те, що полянська земля багата і щедра, Аскольд і Дір, (як представники русів !) рушили на греків. Хоча багато зла вони натворили, але похід в цілому був невдалим, адже “кораблі безбожної русі розметало, і до берега пригнало, і побило їх [так], що мало їх вибавилося з такої біди і до себе повернулося” [там само; с. 13], – пише літописець. Присмирніли Аскольд і Дір зі своєю дружиною, адже про їхні нові походи нічого не пишеться в літопису. Та і для чого ті походи, коли наддніпрянська земля така щедра на звіра, рибу, мед, дичину тощо. Знаходь лише спільну мову з корінним населенням і оберігай його від нападу ворогів. Настанови Рюрика будувати міста (військові застави для охорони від набігів інших здирників), а не ходити в походи за грабунком, напевно дійшли і до войовничої дружини Аскольда і Діра. Саме цим можна пояснити, чому після невдалого походу на Візантію про їх нові виступи нічого не сказано в літопису. Можна передбачити, що впродовж шістнадцяти років (з 866 по 882 р.) наддніпрянці були зайняті мирною працею. Чи не тому в історичній свідомості українського народу збереглися перекази про славних київських князів Аскольда і Діра?

Зустрічаються в історичній науці і версії про роль Аскольда в хрещенні полян. Зокрема досить цікаву гіпотезу, стосовно ролі Аскольда в хрещенні Русі, висуває Лесь Качковський у замітці «Загадка христянського імені князя Аскольда. Від кого прийняв хрещення перший володар Русі – від Константинополя чи від Риму?», опублікованій у газеті «День» за 11 лютого 2000 р. [див.: 241]. Головна думка автора полягає в тому, що Аскольд прийняв хрещення від Риму і тому його хрещеним батьком був папа Микола I.

Як уже говорилося, серед українських істориків, політологів, філософів існує думка, що Аскольд і Дір були останніми представниками роду Києвичів. Безумовно, як і будь-яка наукова гіпотеза, вона має право на існування. Проте вона явно не вписується в подальший контекст історичної реконструкції історії українського народу за київських князів. Якщо Аскольд був прямим нащадком Кия, то прихід Олега до Києва слід розглядати як поневолення киян чужинцями. Якщо ж і Олега вважати слов’янином (роду Києвичів), то його захоплення Києва і вбивство Аскольда та Діра слід розглядати як державний переворот.

“І не велів він їм хозарам данину давати, сказавши:

«Я їм противник, і вам нічого давати»

(Нестор)