5. Обкатка, випробування і

ФАРБУВАННЯ

5.1. Загальні відомості про технологію обкатки

5.2. Випробування і регулювання автомобіля

5.3. Короткі відомості про лакофарбові матеріали

5.4. Технологічні методи нанесення лакофарбових покриттів

5.5. Технологічний процес фарбування автомобіля

5.1. Загальні відомості про технологію обкатки

Обкатка агрегатів і автомобілів - одна із заключних стадій

ремонту або їх виготовлення. В процесі обкатки припрацьову-

ються спряження поверхні деталей, виявляються дефекти

складання і інші відхилення від технічних умов.

Припрацювання деталей – це результат обкатки, що

супроводжується формуванням оптимальної для експлуатації

мікро- і макрогеометрії поверхні, фізико-механічних і фізико-

хімічних властивостей. Припрацьована поверхня характеризу-

ється рівномірною мікрогеометрією, оскільки гребінці при терті

деформуються, скругляються і зношуються. Це приводить до

зменшення роботи тертя, більш рівномірному розподілу пи-

томого навантаження по робочій поверхні і, отже, до зниження

інтенсивності зношування і подальшої нормальної експлуатації.

При якісній обкатці макродефекти деталей (овальність, конус-

ність і ін.) зменшуються, а при порушенні режиму обкатки і в

подальшій експлуатації вони, навпаки, розвиваються: з'яв-

ляються задири, схоплювання, огранка і т.д. При припрацюванні

в поверхневих шарах металу відбуваються корисні і шкідливі

174

Розділ 5. Обкатка, випробування і фарбування

процеси. З одного боку, метал ущільнюється, наклепується, під-

вищується його твердість на 10...15 %; з іншого – внаслідок

втомленості

та

інших

факторів

він

стає

напруженим,

утворюється густа сітка поверхневих мікротріщин.

Таким чином, виникає задача управління цими процесами,

відшукання шляхів поліпшення припрацювання і формування

оптимальних властивостей припрацьованих поверхонь деталей.

Обкатка різних агрегатів триває 1...5 год. Скоротити час

обкатки - найважливіша задача ремонту агрегатів і автомобілів.

Тривалість обкатки можна скоротити і при цьому

поліпшити якість припрацювання, одним із наступних способів:

1. Якістю обробки деталей і точністю складання. Шорст-

кість поверхні повинна бути близькою до тієї, яка виходить

після припрацювання деталі. Це забезпечує мінімальний знос в

початковий період припрацювання і надалі стійку роботу

сполучення. Макровикривлення геометричної форми і неточ-

ності

складання

приводять

до

нерівномірного

розподілу

зовнішніх сил і підвищеного зносу.

2. Застосуванням оптимальних навантажувально-швидкіс-

них режимів. Навантаження і швидкість при обкатці повинні

збільшуватися плавно. Підвищення їх в початковий період

обкатки вище оптимального значення приводить до інтенси-

фікації процесу зношування. Існують оптимальні режими

обкатки для різних агрегатів і автомобіля в цілому.

3. Введенням в картерне масло при обкатці присадок. Роз-

різняють присадки інактивні (ІА): колоїдний графіт, дисульфід

молібдену і ін.; поверхнево-активні (ПА): олеїнова кислота,

колоїдна сірка і ін.; хімічно активні (ХА): ортооксихинолін,

сульфосаліцилова кислота і ін.; високомолекулярні (ВМ): полі-

ізобутилен, поліметилметакрилат і ін. ІА-присадки, осідаючи на

поверхні деталі, перешкоджають металевому контакту гребінців

нерівностей, утворюють площадки ковзання, внаслідок чого

знос зменшується. Хімізм дії ПА- і ХА-присадок пов'язаний з

складними фізико-хімічними процесами: утворенням більш м'я-

ких, ніж основний метал, продуктів, які забезпечують пласти-

175

О.Й. Мажейка

фіцирування і згладжування гребінців мікронерівностей. Ці

присадки значно скорочують час припрацювання деталей, не

викликаючи підвищення їх зносу. ВМ-присадки збільшують

в'язкість масла, підвищують несучу здатність масляного клина,

внаслідок чого зменшується ймовірність «голого» контакту (без

масла) гребінців нерівностей. Це приводить до зниження зносу.

Проте додавати ці присадки в масло можна тільки в невеликих

кількостях, оскільки значне збільшення в'язкості масла веде до

адгезійно-молекулярних процесів, зростання сили тертя і

збільшення зносу.

Найбільшого ефекту досягають додаванням в масло

багатокомпонентних присадок, комплексна дія яких приводить

до значного скорочення часу обкатки і підвищення якості

припрацювання.

Є і інші технологічні прийоми прискорення припрацю-

вання. Проте слід зазначити, що прискорення припрацювання не

повинне супроводитися інтенсифікацією процесу зношування

деталей.