- •Передмова
- •І. Зміст навчальної дисципліни за темами Змістовий модуль 1. Сутність, учасники та інструменти фондового ринку
- •Тема 1. Сутність, функції та роль фондового ринку в економіці.
- •Тема 2. Цінні папери та похідні інструменти фондового ринку.
- •Тема 3. Основи методики визначення курсової вартості та управління портфелем цінних паперів.
- •Тема 4. Суб’єкти фондового ринку та його інфраструктура.
- •Змістовий модуль 2. Організація діяльності з обігу цінних паперів на фондовому ринку
- •Тема 5. Організаційно оформлені фондові ринки та позабіржовий обіг цінних паперів.
- •Тема 6. Професійна діяльність на фондовому ринку.
- •Тема 7. Державне регулювання фондового ринку в Україні.
- •Тема 8. Сучасний стан, проблеми та стратегічні перспективи розвитку фондового ринку України.
- •Іі. Навчально-методичне забезпечення дисципліни
- •Тема 1. Сутність, функції та роль фондового ринку в економіці
- •1. Предмет, мета, завдання дисципліни, її місце в системі економічних знань.
- •2. Поняття фондового ринку (ринку цінних паперів), його завдання, функції
- •Функції фондового ринку
- •3. Первинний і вторинний ринки цінних паперів. Біржовий, позабіржовий ринки.
- •4. Інфраструктура, суб’єкти фондового ринку.
- •Тема 2. Цінні папери та похідні інструменти фондового ринку
- •1. Сутність цінних паперів, їх види та форми випуску.
- •Основні властивості цінних паперів
- •За суб’єктами (за особами, які мають право їх випускати):
- •Залежно від переходу прав власності на цінні папери в процесі обігу:
- •Залежно від обігу на ринку:
- •Залежно від рівня ризику:
- •За економічною суттю:
- •За формою вкладання інвестицій:
- •2. Основні характеристики, види, причини, умови випуску та особливості обігу: акцій, облігацій, векселів, інвестиційних та ощадних сертифікатів.
- •3. Основні характеристики, види, причини, умови випуску та особливості обігу похідних цінних паперів.
- •4. Рішення про випуск цінних паперів, інформація про емісію, особливості реєстрації цінних паперів.
- •Тема 3. Основи методики визначення курсової вартості та управління портфелем цінних паперів
- •1. Майбутня вартість цінних паперів, грошей, простий, складний відсоток, дисконтована вартість, ануїтет
- •2. Формування, основи методики визначення курсової вартості, доходів цінних паперів, основні показники, що характеризують якість цінних паперів.
- •3. Методика, моделі та індекси оцінки інвестицій: модель Гордона, Модільяні та Міллера, індекс Шарпа та Трейнора.
- •4. Дивідендна політика та її зв’язок з курсовою вартістю акцій.
- •5. Стратегія в управлінні портфелем, пасивна та активна стратегії, оцінка ефективності управління портфелем
- •Тема 4. Суб’єкти фондового ринку та його інфраструктура
- •1. Категорії учасників фондового ринку.
- •2. Емітенти цінних паперів. Інвестори, інвестиції та інвестиційна діяльність
- •3. Посередники на фондовому ринку.
- •4. Інфраструктура фондового ринку
- •Тема 5. Організаційно-оформлені ринки та позабіржовий обіг цінних паперів
- •1. Види організаційно-оформлених ринків.
- •2. Фондова біржа: функції, організаційно-правова форма та структура.
- •3. Види біржового посередництва. Брокери. Спеціалісти. Біржові маклери. Біржові доручення (накази).
- •4. Котирування, котирувальна комісія. Лістинг та його доцільність. Учасники торгів на фондовій біржі.
- •5. Брокерські місця на фондовій біржі. Члени фондової біржі та вимоги до них.
- •6. Методи визначення біржових цін.
- •7. Види біржових угод. Касові угоди. Термінові угоди. Тверді угоди. Ф’ючерсні угоди. Опціонні контракти.
- •Тема 6. Професійна діяльність на фондовому ринку
- •1. Законодавча база функціонування і регулювання професійної діяльності на фондовому ринку.
- •2. Сутність професійної діяльності на фондовому ринку.
- •3. Суб’єкти професійної діяльності на фондовому ринку (професійні учасники), їх функції.
- •4. Загальна характеристика окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку.
- •5. Сучасні тенденції, особливості, проблеми професійної діяльності на фондовому ринку України.
- •Тема 7. Державне регулювання фондового ринку в україні
- •1. Сутність державного регулювання фондового ринку.
- •2. Роль, функції та методи здійснення державного регулювання фондового ринку.
- •Загальний аспект – державою встановлюються правила та стандарти, обов’язкові для всіх учасників ринку й зокрема для державних органів.
- •Конкретний аспект – установлюються правила, обов’язкові для певних учасників ринку, наприклад, для фондових бірж або для торговців.
- •3. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку: склад, функції, завдання на фондовому ринку.
- •4. Саморегулювання, саморегулівні організації, їх роль у регулюванні фондового ринку.
- •Тема 8. Сучасний стан, проблеми та стратегічні перспективи розвитку фондового ринку україни
- •1. Результати виконання стратегій, концепцій функціонування та розвитку фондового ринку України за 1995-2010 роки.
- •2. Перспективи удосконалення ринкової інфраструктури фондового ринку та забезпечення її надійного і ефективного функціонування.
- •3. Консолідація інформаційної та технологічної біржової системи, модернізація депозитарної системи України, підвищення вимог до учасників ринку.
- •4. Ключові напрями удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів, саморегулювання, популяризація фондового ринку.
- •5. Податкове та валютне стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України.
- •6. Інтеграція національного фондового ринку у світовий фінансовий ринок.
- •V. Перелік питань для підсумкового контролю навчальної дисципліни “Фондовий ринок”
- •Термінологічний словник
- •VII. Список рекомендованої літератури Основна
- •Додаткова
- •Ресурси
4. Саморегулювання, саморегулівні організації, їх роль у регулюванні фондового ринку.
Розвиток фондового ринку зумовлює потребу постійного оновлення механізмів регулювання та нагляду шляхом розвитку принципів саморегулювання та підвищення ефективності взаємодії саморегулівних організацій і державних органів регулювання.
Регулювання фондового ринку здійснює держава та саморегулівні організації.
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.
Саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку утворюються за принципом: одна саморегулівна організація з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів. Така саморегулівна організація повинна об’єднувати більше 50 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності.
Об’єднання професійних учасників фондового ринку набуває статусу саморегулівної організації з дня його реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок та умови проведення реєстрації саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку та анулювання реєстрації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Метою діяльності саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, які є членами саморегулівної організації, розроблення і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності.
Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку набуває делегованих їй Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку повноважень з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про делегування відповідних повноважень саморегулівній організації.
Умовами для прийняття рішення про делегування організації-претенденту професійних учасників фондового ринку повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання фондового ринку є:
- наявність правил і стандартів професійної діяльності на фондовому ринку, що є обов'язковими для виконання всіма членами саморегулівної організації;
- статус непідприємницької організації;
- наявність у власності для забезпечення статутної діяльності активів у розмірі не менше ніж 600 тисяч гривень.
У кожному виді професійної діяльності Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати саморегулівній організації такі повноваження:
- збирання, узагальнення та аналітичне оброблення даних щодо провадження відповідного виду професійної діяльності;
- проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні папери, правил, стандартів професійної поведінки;
- подання їй обов'язкового для розгляду клопотання про припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним учасником фондового ринку певного виду діяльності;
- сертифікація фахівців фондового ринку;
- видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку може делегувати інші повноваження саморегулівним організаціям.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку делегує саморегулівній організації повноваження з регулювання фондового ринку в установленому нею порядку за заявою цієї організації.
У місячний строк після отримання заяви від саморегулівної організації Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про делегування або відмову в делегуванні саморегулівній організації повноважень.
У рішенні про делегування саморегулівній організації повноважень зазначаються:
- найменування саморегулівної організації, якій делегуються повноваження;
- повноваження, які делегуються;
- строк, на який делегуються повноваження;
- порядок державного контролю за здійсненням делегованих повноважень.
Рішення про делегування саморегулівній організації повноважень підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства.
Строк делегованих саморегулівній організації повноважень продовжується у порядку, встановленому для їх отримання. Саморегулівна організація має право подавати заяву про делегування їй додаткових повноважень лише за умови задовільного виконання раніше делегованих повноважень. Саморегулівні організації в межах повноважень, делегованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснюють регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Саморегулівна організація має періодично звітувати перед державним регулятором про виконання своїх обов’язків і отримувати схвалення регулятора щодо власних правил. Разом із тим недоцільною слід визнати практику, коли регулятор дає вказівки саморегулівним організаціям або дублює їх функції. Регулятор не повинен долучатися до оперативних і повсякденних питань адміністрування ринків. Чітке визначення відповідних функцій саморегулівних організацій і державного регулятора має встановлюватися в законодавчих актах і нормативних документах або забезпечуватися шляхом підписання меморандумів про взаєморозуміння чи співробітництво.
До головних ознак ефективної саморегулівної організації згідно зі світовою практикою належать:
- наявність нормативних документів і внутрішніх процедур, що регламентують її діяльність на фінансовому ринку відповідно до визначених функцій і завдань;
- надання дозволів або права доступу на ринок, розробка та запровадження для ринкових посередників кваліфікаційних вимог;
- моніторинг діяльності конкретного сегмента фінансового ринку;
- контроль за дотриманням запроваджених правил роботи та взаємодії на фінансовому ринку;
- адміністрування механізму врегулювання спорів;
- розробка програм і організація системи навчання та підвищення кваліфікації учасників фінансового ринку;
- обмін інформацією між саморегулівними організаціями та державними регуляторами.
Відмінність між окремими саморегулівними організаціями полягає в тому, що біржі можуть безпосередньо впливати на регулювання фінансових ринків, тоді як асоціації дилерів або інвестиційних менеджерів лише мають можливість застосовувати регуляторні правила, забезпечувати їх дотримання, брати участь в освітніх програмах, але не мають повноважень розробляти власні правила. Функції таких організацій слід розглядати лише як функції субпідрядників державних регуляторів.