Ухвала Про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом

16 липня 2012 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючий суддя: Борщ С. М.

Судді:  Калина А. О., Рушник О. Л., Коровай Г.І., Горобина М. М.,

При секретарі: Музика Т.М.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Коваленка В. І. на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2012 року за позовом Коваленка В. І. до ВАТ «Цукровий завод» про відшкодування матеріальної шкоди, суд, -

В с т а н о в и в:

10 листопада 2011 р. Коваленко Віктор Ігорович звернувся до суду з позовом до ВАТ «Цукровий завод» про відшкодування матеріальної шкоди. Позивач посилався на те, що 11 грудня 2010 року під час виконання трудових обов’язків із ним трапився нещасний випадок на виробництві, унаслідок чого він став інвалідом третьої групи і втратив професійну працездатність на 45 %. За невиконання ним вимог з охорони праці рішенням правління ВАТ від 10 жовтня 2011 року, розмір одноразової допомоги йому зменшено на 20 %. Коваленко В. І. вважає зменшення розміру одноразової допомоги неправомірним.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської обл. від 25 березня 2012 р. позов задоволено. Ухвалою апеляційного суду Харківської обл. від 14.06.2012 р. рішення суду скасоване та ухвалене нове рішення, яким позов задоволено частково.

Вищим спеціалізованим судом встановлено, що Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд ухвалив рішення на підставі неповного з’ясування обставин справи, оскільки не запропонував позивачу надати додаткові докази відсутності його вини в порушенні правил охорони праці та не призначив відповідної експертизи. Оскільки ці докази районним судом не досліджувалися, то апеляційний суд їх витребував та ухвалив вказане рішення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.141 КзПП Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно з ст.171 КзПП Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 173. КзПП Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Згідно з ст. 9 ЗУ «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» працівник зобов'язаний:

-дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

-знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

-проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до п. 1.2 Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат від 27.04.2007 N 24

1.2. У разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право:

1) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Згідно з п. 3 Одноразова допомога потерпілому призначається при встановленні МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до п.3.3. право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до п. 3.5.1. Одноразова допомога потерпілому визначається з розрахунку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права потерпілого на страхову виплату.

Правління ВАТ « Цукровий завод» не мали права зменшувати розмір одноразової допомоги, адже це повноваження комісії з питань охорони праці підприємства

Відповідно до Рекомендації для практичного використання інструкції "Критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів", затвердженої наказом МОЗ України N 238 від 05.08.99 р. При встановленні ступеня втрати професійної працездатності в процентах лікарі МСЕК враховують групу інвалідності. Втрата професійної працездатності у відповідності з групами інвалідності при одній травмі встановлюється:

а) I група інвалідності - 85-100%;

б) II група інвалідності - 65-80%;

в) III група інвалідності - 30-60%;

г) в разі невизнання потерпілого інвалідом відсотки не

повинні перевищували 25%.

Отже, Коваленко, втративши 45% працездатності підпадає під категорію третьої групи інвалідності.

Відповідно до ч.6 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим

Відповідно до п.17 ПП ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відповідно ч.2 ст. 303 ЦПК України Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції не мав права витребувати нові докази та ухвалювати на їх підставі нове рішення, оскільки судом першої інстанції докази були досліджені з додержанням встановленого законом порядку.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 141,171.173 КзПП, ст.ст. 5,9,14 Закону України « Про оплату праці», ст.ст. 303, 339 ЦПК України, ч.6 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 1.2, 3 ,3.5.1., 3.5.3 Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, суд, -