4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

Термін	Визначення

4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Дати визначення методу спірографії, сформулювати покази і протипокази до нього.

2. Які показники функції зовнішнього дихання Вам відомі?

3. Що таке обструктивний тип вентиляційних розладів, причини його розвитку і функціональні прояви?

4. Що таке рестриктивний тип вентиляційних розладів, причини його розвитку і функціональні прояви?

5. Що таке змішаний тип вентиляційних розладів, причини його розвитку і функціональні прояви?

6. Методика виконання спірографічних досліджень.

7. Пневмотахографія, визначення, методика, діагностична цінність методу.

8. Діагностика різних типів вентиляційних розладів за допомогою методу пневмотахографії.

9. Пікфлоуметрія, визначення, види пікфлоуметрів, методика вимірювань, діагностична цінність.

10. Покази для проведення пікфлоуметрії

11. Покази до проведення діагностичної бронхоскопії.

12. Покази до проведення лікувальної бронхоскопії.

13. Протипоказання до проведення бронхологічних досліджень.

14. Ускладнення при проведенні бронхологічних досліджень.

15. Метод бронхографії, покази, методика, діагностична цінність.

16. Симптоми необоротного ураження бронхів.

17. Методика пульсової пальцьової оксиметрії, мета і діагностична цінність методу, нормативи, покази до проведення киснетерапії.

18. Рентгенівська, комп'ютерна томографії грудної клітки, визначення, переваги.

19. Діагностична цінність комп'ютерної томографії грудної клітки.

20. Загальний план додаткового обстеження пульмонологічного хворого.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті

37. Оволодіння методикою та технікою виконання дослідження функції зовнішнього дихання (спірографія, пневмотахографія, пікфлоуметрія)

38. Оволодіння методикою та технікою виконання дослідження легеневої недостатності методом пульсової оксиметрії

39. Визначення характеристик показників функції зовнішнього дихання в нормі

40. Визначення характеристик показників функції зовнішнього дихання в патології (визначення обструктивного, рестриктивного та змішаного типів порушення вентиляції)

41. Визначення показника сатурації кисню артеріальної крові в нормі та в патології, діагностична та прогностична інтерпретація

42. Визначення показів та протипоказів до проведення бронхологічних методів обстеження хворим пульмонологічного профілю (бронхоскопії та бронхографії).

43. Оцінка бронхологічної картини у разі поширених захворювань органів дихання.

44. Визначення характеристик патологічно зміненого везикулярного дихання (якісних та кількісних змін), його діагностична інтепретація

45. Визначення показів та визначення діагностичної цінності виконання ком’ютерної томографії грудної клітки в структурі загального обстеження хворих пуль монологічного профілю.

46. Обстеження хворих тематичного профілю з виявленням ймовірних симптомів ураження за допомогою збору анамнезу, огляду, пальпації та перкусії легень (закріплення попередньо вивчених практичних навичок); використання додаткових методів обстеження для підтвердження конкретного синдрому.

47. Аналіз спірограм, бронхограм, рентгенограм тематичних хворих з патологічними симптомами, що виявлені в процесі обстеження

Зміст теми

Спірографія - метод графічної реєстрації змін легеневих об'ємів при виконанні дихальних рухів. Вона дозволяє визначити ряд показників, які характеризують вентиляцію легенів. До них відносяться вимірювання статистичних об'ємів і эмкостей, які характеризують еластичні властивості легенів і грудної стінки, і динамічні дослідження, які визначають кількість повітря під час вдиху і видиху за одиницю часу. Показники фіксуються в режимі спокійного дихання, а деякі - при проведенні форсованих маневрів.

Всі показники легеневої вентиляції умовно розділяють на статичні або анатомічні (легеневі об'єми) і функціональні (показники легеневої вентиляції). Ці показники непостійні, вони залежать від статі, віку, ваги, зросту, положення тіла, стану нервової системи і ін. Тому для правильної оцінки функціонального стану апарату зовнішнього дихання, визначення абсолютного значення того або іншого показника недостатньо; необхідно зіставити одержані абсолютні показники з відповідними величинами у здорової людини того ж віку, зросту, ваги, статі. Таке зіставлення виражається у відсотках. Враховуючи, що і у здорових людей, залежно від деяких причин (втома, стан нервової системи і ін.) можуть виявлятися відхилення в межах ± 15-20%, патологічними вважають відхилення більше, ніж на 15-20%.

Покази до проведення спірографії:

1. Визначення типу і ступеню дихальної недостатності.

2. Визначення впливу захворювання на динамічну функцію зовнішнього дихання.

3. Оцінка ефективності лікування бронходилататорами, інгаляційними глюкокортикоїдами.

4. У комплексі з клінічними, електрокардіографічними, лабораторними критеріями, проведення диференційної діагностики між дихальною і серцевою недостатністю.

5. Моніторинг показників ФЗД для оцінки ступеню прогресування захворювання.

6. Виявлення змін ФЗД у осіб, що мають ризик розвитку легеневих захворювань (курці, що працюють в умовах контакту з шкідливими чинниками).

7. Спостереження за станом ФЗД у осіб, що працюють в умовах контакту з шкідливими чинниками виробництва.

8. Експертиза працездатності і військова експертиза на основі оцінки ФЗД в комплексі з клінічними показниками.

9. Проведення бронходилатаційних тестів.

10. Проведення інгаляційних провокаційних тестів для діагностики синдрому бронхіальної гіперреактивності.

Протипокази для спірографії

1. Важкий загальний стан хворого.

2. Інфаркт міокарду, прогресуюча стенокардія.

3. Важкий ступінь легеневої недостатності.

4. Злоякісна артеріальна гіпертензія, гіпертонічний криз.

5. Недостатність кровообігу П-Б стадії по класифікації Стражеско-Василенко.

6. Гостре порушення мозкового кровообігу.

7. Токсикоз під час вагітності, друга половина вагітності.

Всі існуючі для визначення ФЗД апарати можна розділити на пристрої відкритого і закритого типу. У апаратах відкритого типу хворий вдихає через клапанну коробку атмосферне повітря, а повітря, яке видихає, поступає в мішок Дугласа (гумовий або пластмасовий мішок місткістю 100—200 л) або спірометр Тіссо місткістю 100-200 л, або на газовий лічильник, який безперервно визначає об'єм вдихуваного повітря. Зібране таким чином повітря піддається аналізу, в ньому визначається поглинання кисню (О₂) і виділення вуглекислого газу (СО₂) за одиницю часу.

У апаратах закритого типу (закрита система) проводиться вдих і видих через мундштук спірографа. СО₂, що видихається, поглинається спеціальним поглиначем.

Арсенал сучасних спірографів значно розширюється за рахунок появи комп'ютеризованих приладів, які грунтуються на дії пневмотахометрів або турбін і інтерпретують різні алгоритми. Вони можуть бути використані для отримання декількох необхідних величин за допомогою кривих "об'єм-час" або "потік-об'єм". Невеликі за розмірами і економічно зручні, вони користуються популярністю серед лікарів. Такі портативні прилади в більшості випадків дозволяють проводити вимірювання з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. Показники, які вимірюються спірографічно, відповідають умовам навколишнього середовища, температури і атмосферного тиску.

Аналізуючи спірограму, оцінюють об'ємні, швидкісні характеристики і показники легеневої вентиляції.