Додаткові (патологічні) тони серця

Мають велике значення для оцінки стану серця, а також для прогнозу.

Додатковий тон може виникати у систолу. Складається враження, що він виникає біля самого вуха, і називається «систолічним лясканням» - систолічний клік. При вислуховуванні його на верхівці пояснюється двома основними механізмами:

• натягненням перикардіальних зрощень при конструктивному перикардиті;

• пролапсом (прогинанням) стулки двостулкового клапана.

Додаткові тони в діастолі зустрічаються частіше, ніж у систолі. За походженням вони можуть бути м'язовими, клапанними та перикардіальними. До м'язових тонів відносять: патологічний 3 тон; ритм галопу (протодіастолічний, пре систолічний, мезодіастолічний, сумацій ний). До клапанних додаткових тонів (діастолічних) належать тони відкриття двостулкового та тристулкового клапанів. Перикардіальні діастолічні тони за механізмом свого виникнення аналогічні систолічним перикардіальним тонам.

Патологічний 3 тон. Механізм його утворення такий самий як і нормального 3 тону. Цей тон виникає внаслідок удару в стінку шлуночка першої порції крові, яка надходить у нього з передсердя. Проте, на відміну від нормального 3 тону, утворення патологічного зумовлено зменшенням тонусу гіпертрофованого міокарда, та наявністю в шлуночках збільшеного об'єму крові. Різко знижений тонус лівого шлуночка може розвинутися при інфаркті міокарда. На відміну від нормального 3 тону, який вислуховується лише в осіб, молодших 25 років, патологічний 3 тон вислуховується у людей будь-якого віку. Його краще вислуховувати вухом на верхівці серця як в положенні на спині, так і на лівому боці. На відміну від фізіологічного 3 тону, ритм галопу постійний, і не залежить від фаз дихання.

Ритм галопу – тричленний ритм, що вислуховується при значному зниженні тонусу серцевого м'яза, який виникає внаслідок запальних, дистрофічних та склеротичних змін (міокардит, інфаркт міокарда, аневризма серця, хронічний нефрит в термінальній стадій, серцева недостатність і інші важкі ураження міокарда). Розрізняють передсердний (пресистолічний) ритм галопа, і протодіастолічний. Пресистолічний ритм галопу стає чутним тоді, коли послаблюється тонус шлуночків і збільшується передсердно-шлуночковий інтервал. Протодіастолічний (шлуночковий) ритм галопу виникає при ударі хвилі крові об стінку шлуночка (дряблу) на початку діастоли. Він зумовлений не стільки високою швидкістю переміщення крові з передсердя у шлуночки, скільки значним зменшенням тонусу стінки шлуночка, виникає часто на фоні тахікардії. Краще вислуховується вухом над верхівкою серця.

Ритм галопу виявляє тяжке ураження серцевого м'язу. В.П.Образцов характеризував цей ритм, як «крик серця про допомогу». Найбільш серйозне прогностичне значення мають протодіастолічний і сумацій ний галоп, бо вони свідчать про ураження шлуночків, частіше лівого.

Ритм перепілки – це тричленний, патологічний ритм, що вислуховується на верхівці серця і є патогномонічною ознакою мітрального стенозу, коли стулки мітрального клапана зрослися і являють собою щільну еластичну мембрану, яка під час систоли шлуночків прогинається в бік передсердь, а під час діастоли через наявність передсердно-шлуночкового градієнта тиску в бік шлуночків. В англо-американській літературі його називають «opening snap», в російській – «щелчёк открытия митрального клапана», в українській – «тоном відкриття мітрального клапана» (ТВМК). ТВМК з'являється в діастолі через 0,07-0,13с після 2 тону. Найкраще вислуховується на верхівці серця, характеризується постійністю, має високий, дзвінкий тембр, уривчастий характер і може за гучністю дорівнювати 2 тону.

Компоненти ритму галопа є слідуючі звукові явища: 1 тон посилений, хлопаючий, 2 тон посилений на a. pulmonalis, і ТВМК, та наявністю діастолічного шуму.