36. Екосистема, її будова, типи. Види взаємозв’язків між компонентами екосистем. Потік енергії в екосистемі.

Екосистема - цілісний природний комплекс (ставок, озеро, ліс, діброва), утворений організмами та середовищем їх існування, коли живі та неживі компоненти пов'язані між собою обміном речовин і енергії. Часто термін „екосистема" і „біогеоценоз" застосовуються як синоніми.

Будова екосистеми:

І) неорганічні речовини (СО₂, Н₂О, NH₃);

2) органічні речовини (білки, ліпіди, вуглеводи), які зв'язують абіотичну та біотичну екосистеми;

3) кліматичний режим (температура та інші фактори);

4) продуценти - автотрофи;

5) консументи - гетеротрофи;

6) редуценги – розкладають залишки мертвих рослин, тварин і мікроорганізмів.

35. Фітоценоз, його структура, ознаки, участь конкретних видів рослин у фітоценозі.

Фітоценоз – сукупність рослин, рослинного угрупування. В Полтавській області 4 типи рослинних угрупувань:

1) Лист – рослинне угрупування, що складається з деревних рослин під якими травянисті.

2) Луки – угрупування з багаторічних мезофільних рослин.

3) Степи – в більш посушливих районах з багаторічними трав’янистими ксерофітними рослинами.

4) Болота:- низинні болота (евтрофні) - живлення ґрунтовими водами, бувають високотравними (осокові);

- перехідні – на Дніпродзержинському водосховищі – атмосферне живлення і ґрунтову.

- верхові болота – на Поліссі, в Карпатах – покрив із сфагнуму.

Кожний фітоценоз характеризується сукупністю ознак: видовий або флористичний склад, ярусність, кількість особин, кількість і якість співвідношень видів, зустрічаємість, покриття, життєвість, характер місцезнаходження. В угрупуваннях характерне наземне і підземне ярусність. Кожен фітоценоз на протязі року змінює аспект. Фітоценози подвижні, вони якісно змінюються в ході свого розвитку, в них постійно з’являються нові види.

Класифікація фітоценозів:

1. Асоціація – основна найбільш мілка систематична геоботанічна одиниця – це сукупність подібних по комплексу ознак фітоценозів. До однієї асоціації відносяться всі фітоценози, які подібні між собою за видовим складом, ярусністю, по кількісному співвідношенні видів, і подібними умовами місцезростання;

асоціації відносяться всі фітоценози, які подібні між собою за видовим складом, ярусністю, по кількісному співвідношенні видів, і подібними умовами місцезростання;

материнським організмом. Здатігсть рос­лин до вегетативного розмноження дуже широко використовується людиною в практичній діяльності.

Вегетативне розмноження проходить шляхом відокремлення неспеціалізованих ділянок талому (водорості і вищи гриби) або утворення спецмалізованих ділянок талома ( вивідні бруньки водорості сфацелярії, соредії і ізидії у лишайників, спори у грибів) У вищих рослин в основі Вегет. Розмноження лежить здібність до регенерації.Природнє неспеціалізоване вегет. Розмноження здійснюється у них при розподілі материнської особи на 2 або більше дочірніх в наслідок перегнивання протонеми або слоєвіща ( у мохоподібних), руйнування старих ділянок наземно-повзучих пагінів( у плаунів, голонасінних і квіткових рослин) і неспеціалізованих епігеогенних корневищ ( у папоротті і квіткових рослин).

Спеціалізоване вегет. Розмноження – відокремлення від материнських особин розвинутих дочірніх особен або їх зачатків ( пазушні бруньки які опалии, виводкові кошики мохоподібних)виникаючи з спеціалізованих пагонів розмножноження ( цибулини, клубні, клубнецибулин, столони).

Статеве розмноження є основною формою розмноження багатоклітинних рослин. У останніх воно відбувається шляхом утворення статевих клі­тин - гамет, які в результаті злиття утворюють зиготу, що розви­вається в новий організм. Гамети можуть бути однаковими за бу­довою, але в більшості випадків утворюються різноякісні гамети - нерухомі яйцеклітини і рухомі сперматозоїди (спермії). В остан­ньому випадку яйцеклітина зливається із сперматозоїдом. В одно­домних рослин яйцеклітини і сперматозої­ди утворюються в одному організмі, у дводомних рослин розвиток яйцеклітин і сперматозоїдів відбувається в різних організмах. Останнє явище забезпечує збагачення організ­му, що розвивається з зиготи, значно різноманітнішою ДНК. Кожна гамета має гаплоїдний набір хромосом. Злиття їх між собою

приво­дить до подвоєння кількості хромосом (до диплоїдного набору). От же, під час утворення зиготи відбувається збільшення кількості хромосом удвічі.

Чергування форм розмноження

Статеве розмноження пов'язане з подвоєнням кількості хромосом під час запліднення. Одночасно з цим для збереження сталості ви­дових ознак організму мусить відбуватися також і зменшення кіль­кості хромосом, що забезпечується шляхом мейозу. Отже, в процесі еволюції повинно було виникнути чергування процесу запліднення з мейотичним поділом клітин. У значної кількості видів виникло чергування поколінь, одне з яких розмножується статевим способом з подвоєнням у клітинах кількості хромосом, а друге - спорами із зменшенням кількості хромосом удвічі у процесі спороутворення. Наприклад:Одноклітинна зелена водорість хламідомонада -гаплоїдний ор­ганізм -протягом літа розмножується безстатевим способом шля­хом поділу. Перед цим вона припиняє рухатись, втрачає джгутики. Спочатку ядро, а потім і все тіло хламідомонади ділиться навпіл. Дві нові клітини знову діляться, і в результаті утворюються чотири нових гаплоїдних організми з джгутиками. Час від часу у хламідо­монади відбувається статеве розмноження. При цьому вона спочат­ку багато разів ділиться з утворенням великої кількості однакових гаплоїдних клітин - гамет. Гамети попарно зливаються і утворюють зиготу з диплоїдним набором хромосом. Зигота покривається щіль- пою оболонкою і в такому стані може перебувати певний чає, пере­живаючи несприятливий період. При настанні сприятливих умов відбувається мейоз, внаслідок якого утворюються чотири гаплоїдних клітини з джгутиками, що далі знову розмножуються шляхом поді­лу. Таким чином, у цього виду організмів у диплоїдному стані (з подвійним набором хромосом) знаходиться лише зигота, яка ділить­ся мейотично і дає початок гаплоїдному поколінню. В даному ви­падку гаплоїдне покоління переважає над диплоїдним.

1) Фанерофіти - рослини, бруньки і кінцеві гони які розміщені на кінчиках гілок високо над ґрунтом. Дерева, кущі, дерев'янисті багаторічні ліани. Домінують у вологому теплому кліматі де бруньки не вимагають особливого захисту.

2) Хамефіти - бруньки і кінцеві гони розміщені невисоко над землею. Напівкущі з дерев’янистою основою стебла, низькорослі слабкі кущики. Панують у місцях з холодним і сухим климотом.

3) Ґемікриптофіти - рослини, гони яких з настанням несприятливих умов відмирають до рівня ґрунту (більшість трав'янистих багаторічних рослин). Панують в областях з холодним і вологим кліматом.

4) Криптофіти - рослини, бруньки оновлення яких заховані у ґрунті (цибулинні, кореневищні).

5) Терофіти - рослини, які повністю відмирають при настанні несприятливих умов і перечікують їх у вигляді насіння (однорічні рослини, бур'яни, паразити).