3. Відділ водорості. Класифікація, загальна характеристика, екологыя, розповсюдження. Розмноження. Одноклытинні і багатоклітинні водорості. Роль водоростей у природі. Охорона водоростей.

Водорості — це збірна група нижчих рослин, життя яких пов'я­зане здебільшого з водним середовищем. Спільними рисами цих організмів є наявність пігментів, що обумовлюють автотрофний тип живлення. Але у ряду водоростей ще існує поєднання фото­синтетичного типу живлення з гетеротрофним. Зараз налічується понад 20 тис. видів водоростей. їх виділяють у такі типи: евгле­нові, синьозелені, зелені, жовтозелені, золотисті, діатомові, піро-фітові, бурі, червоні.

За умовами існування їх можна поділити на дві групи: водо­рості, що живуть у воді, і водорості, що живуть поза водою.

Ознаки нижчих рослин: (талом, відсутність органів і тканин). Рівні морфологічні організації – монадний, коконний (жорна, хлорокок).

Коли відсутня клітинна оцінка - ризонфіальна або нитчаста, різноничтаста, песантинчаста (бурі водорості, ламінарія).

Сифональний тип талому і сифонокладільний у кладофори.

Одно або багатоядерні:

Органоїди (хроматофори, особливо багато у тих водоростей, що в планктоні, в нектоні 1, 2 піреноїди; запасні речовини – синьо-зелені водорості - глікоген, евглинові – крохмаль, діатомові – хизаламінар, бурі - ламінарії;

Пігменти: - синьо-зелені – хлорофіл А; - червоні А і Д; - бурі і діатомові - А і О;- червоні і синьо-зелені - фікоціан, фікоеретрин.

Розмноження: вегетативне - поділ клітини талому (у синьо-зелених - ахінин); безстатеве – автоспори – (жореса). Точна копія материнської клітини.

Нема спор у кон'югат. Статеве :Злиття гамет або клітини які виконують ці функції. Ізогамія — дві однакові гамети (хломінамонада). Оогамія - вольвокс. Гологамія – злиття одноклітинних організмів, Анізогамія – одна гамета менша , друга більша, кон’югація – злиття двох вегетативних соматичних клітин, які виконують функцію статевих ( спірогира.)

Класифікація: Відділ Синьо-зелені водорості, Зелені водорості, Харові, Жовто-зелені, Золотисті, Бурі, Евгеленові Діатомові, Червоні

Екологічні групи водоростей: нейстон - при поверхні, бентос - при дні; періфітон - в товщі води; аерофітон – у повітрі, едафіт – у грунті.

Кагонія – клітини в ценобії – чітко визначена кількість клітин.

Водорості, як і вищі рослини на суші, є джерелом органічних речо­вин, кисню у водоймах. Внаслідок діяльності водоростей (в основ­ному діатомових, синьозелених та зелених) утворюються гірські породи (діатоміти, кременисті поклади, деякі вапняки). Деякі водо­рості (свердлячі синьозелені) руйнують гірські породи, внаслідок чого утворюються первісні грунти.

В комплексі з іншими організмами (бактеріями) водорості бе­руть участь у процесах самоочищення води.

Розвиваючись у великій- кількості, водорості (синьозелені, деякі зелені) можуть спричинити «цвітіння» води, під час якого значна кількість організмів осідає на дно, посилюються процеси гниття, різко зменшується кількість кисню та збільшується кількість вугле­кислого газу. Це призводить до літньої придухи риб. «Цвітіння» негативно відбивається на водопостачанні (забиваються фільтри, вода набуває неприємного смаку і запаху).

В сільському господарстві водорості використовують як орга­нічні добрива (азотфіксуючі синьозелені водорості, маса синьозеле­них водоростей, що її збирають під час «цвітіння» водойм, морські водорості).

Водорості обумовлюють утворення гумусу, поліпшують аерацію грунту, впливають на його структуру.

В санітарній гідробіології водорості використовують як інди­катори, що вказують на ступінь забрудненості води органічними речовинами.

Водорості є сировиною для добування цінних органічних речо­вин: спиртів, аміаку, лаків, органічних кислот тощо (сапропелі); йоду, брому (бурі водорості); клею (ламінарієві),

Види із широкою зоною толерантності, які можуть жити при різних значеннях фактора, називають еврибіонтами (соми, береза, осокір). Організми, життєві можливості яких обмежені вузьким діапазоном змін даного фактора, називають стенобіонтами (вільха чорна, бук, ясен, бузина).

Екологічна валентність виду - здатність виду заселяти різне середовище, яке характеризується чи меншими змінами екологічних факторів. Вид, який характеризується низькою екологічною валентністю (витримує лише обмежені варіації екологічних факторів), називають стенотипним. Вид, здатний засиляти широкий спектр місцезростань - евритопний.