7.Бульбоплоди. Морфологічні та біологічні особливості корнеплодів. Будова бульби. Характеристика районованих сортів, агротехніка вирощування.

Із бульбоплодів на Україні вирощують картоплю і земляну грушу (топінамбур). З них одержують цінну продукцію, багату на вуглеводи. А також досить широко використовують як продовольчі, кормові і технічні культури. В тропічних країнах вирощують й інші види бульбоплід них рослин (маніок, ямс, батат).

Картопля Картоплю використовують як продовольчу культуру, на корм тваринам і як технічну культуру. У бульбах картоплі міститься 12 – 25 % жиру та ряд інших речовин. Бульби картоплі багаті на вітаміни і каротиноїди. У зв’язку з цим картопля має лікувальне значення.

Картопля є добрим попередником для зернових, зернобобових та овочевих культур. Це врожайна культура. Середній урожай 150 – 200 ц/га бульб.

За хімічним складом та господарським значенням сорти картоплі ділять на 4 групи: столові, технічні, кормові та універсальні; за строками достигання – ранньо-, середньо – та пізньостиглі.

Столові сорти мають високі смакові якості, швидко розварюються, бульби округлої форми з невеликою кількістю вічок. Кращими є: Гатчинська, Ікар, Зов, Прієкульська рання. Технічні сорти: Ласунак, Темп. Кращими універсальними сортами є: Світанок київський, Мавка. Ранньостиглі сорти (вегетаційний період 65 – 90 днів) : Незабудка, Львів’янка. Середньостиглі (закінчують вегетацію за 90 – 120 днів): Луговська, Огоньок. Пізньостиглі сорти (з вегетаційним періодом 130 – 140 днів і більше): Олев, Мета.

Ботанічна характеристика. Картопля належить до родини пасльонових

Гострик дитячий. Захворювання ентеробіоз. 1см. інвазуються діти дитсадкового віку і молодшого шкільного віку. Самка- шиловидно загнутий задній кінець,самець -спірально закручений задній кінець, локалізується в товстому і тонкому кишечнику. Запліднені самки => через задню кишку і анальний отвір вилізає до шкіри ануса. (відкладання яєць = 45хв. в нічну пору, 12000 яєць) яйця на стадії головастикоподібної личинки. Живе доросла особина 3 місяці в кишечнику хазяїна. Зуд —* перенесення до роту => повторне потрапляння в організм. Профілактика: дотримання особистої гігієни.

10. Тип членистоногі. Класифікація (підтипи, класи). Загальна характеристика. Особливості організації членистоногих як високоорганізованих безхребетних тварин.

Загальна характеристика. Нараховують 30 тисяч видів. Мешкають у водоймах, грунтах. Вільноживучі і паразитичні. Еукаріотичні організми, є одноклітинні,колоніальні, багатоклітинні форми. Рухаються за допомогою псевдоподій, джгутиків, війок. По формі радіальносиметричні, гвинтоподібні, не мають постійної будови. Мають всі клітинні елементи, які характерні для рослин. Одноядерні, багатоядерні. Живлення більшість гетеротрофи, шляхом фаго- або піноцитозу, автортрофно шляхом фотосинтезу - рослинні джгутикові. Розмноження нестатевим або статевим шляхом.

Зовнішня будова. Тіло поділяється на голову, груди і черевце. На голові розташовано більшість органів чуття, ротовий отвір і ротові органи, а всередині головний мозок. Грудний відділ знаходиться поблизу центру маси тіла, тому на ньому розміщенні органи руху. В грудному відділі і черевці розміщена основна маса внутрішніх органів. Сегменти тіла можуть з’єднуватися між собою рухами (черевце, річного рака) або зливатися (сегменти голови комах, черевце павуків). Голова членистоногих може зливатися з грудьми (павуки), а в кліщів зливаються всі сегменти тіла.

Покриви. Тіло вкрито твердим покривалом. Основу зовнішнього скелету складає хітин, а також білки, що зв’язують молекули хітину між собою. У крупних ракоподібних скелет просочений вапняком. У наземних членистоногих над хітиновою оболонкою є тонкий шар воску – подібної речовини, що зменшує випарювання води через покриви тіла.

Внутрішня будова. Порожнина тіла змішана і називається міксоцель. Між внутрішніми органами знаходиться жирове тіло (його клітини запасають поживні речовини, поглинають із гемолімфи, продукти обміну речовин).

Круглі Черви. В будові з'являються первинна порожнина тіла (нема перехнхіми), яка заповнена рідиною.

Основні ознаки типу

і. Первинна порожнина тіла (ехізоцель щілина між внутрішніми органами).Тіло сегментоване.Роздільностатеві, статевий диморфізм, проста будова статевого апарату.В травній системі. Три відділи: передній, середній і задній (задня кишка відкривається анусом).НС вузлова, по типу ортогона, нервові поздовжні стовбури і кільцеві перемички.органи чуття розвинені слабо.Видільна система або відсутня, або представлена шкірними залозами, або протонефридіями. Кров і дихальна система відсутні. 1К Черевовмічасгі Gastrtjtricha.

2К Nematoa власне круглі черви.

п/клас Еноплії Епорііа.

п/к Рабридії Rhabdifia (аскарида).

п/к Хромадофії Chromagiila.

Аскарида людська Особливості

Локалізується в тонкому кишечникулюдини.Статевий диморфізм. Відсутність дихальної і кровоносноїсистеми.Травна система. Три відділи: рот, трьохпастна губа, коротка м'язова глотка, стравохід, довга середня кишка, пряма задня кишка, анальний отвір.Видільна система: шкіряні залози, протонефродії.

Статева система. Роздільно статеві, менша кількість додаткових придатків.

НС глангіозна по принципу ортогону.

Шляхи зараження: Через забруднений фекаліями грунт, воду, овочі, брудні, транспорт яєць мухами.

Кишечник => кровоносне русло => печінка => серце —* легені => бронхи —* трахеї => глотка і порожнина рота (повторне заковтування) => в шлунок => кишечник.

Профілактика: Індивідуальна гігієна, вологе прибирання приміщень, санітарний догляд за їдальнями, вбиральнями. Лікування: медичні препарати - пірантел, сантонін, парне молоко, гарбузове насіння, киснева терапія.

Трихінелла. Захворювання трихінельоз. Самки 4-3 мм. самці 1,5мм. Живе 5-7 тижнів. Самки відроджують до 15000 личинок в яйцях. Трихінела – людина заражається внаслідок вживання не прожареного свинячого м’яса, де знаходяться личинки в капсулах → в кишечнику людини капсули розчиняються головним кінцем до стінок

Потрапляють до лімфи і кровоносної системи і розносяться по всьому організмі, локалізуються в тонкому кишечнику де відбувається статеве розмноження. Паразит людини і тварини (свиня, пацюк, собаки, вовки). Лікування - пірате, тімол.

(Solanaceae) роду Solanum L. з багатьма дикими і культурними видами яких налічується понад 150. найбільш поширений тільки один культурний вид – S. Tuberosum L.

Картопля – багаторічна рослина. Проте в культурі вона однорічна. Коренева система в картоплі буває двох видів. Якщо її розмножувати насінням, розвивається головний, стрижневий корінь. При вирощуванні з бульб формується мичкувата коренева система. Основна маса коренів розташована в орному шарі ґрунту. Стебла картоплі ребристі, 50 – 100 см заввишки, зеленого або коричневого кольору. У підземній частині утворюються пагони, так звані столони, які закладаються в пазухах зачаткових листків. Форма бульб досить різноманітна (видовжена, овальна, округла) ї є сортовою ознакою. За пігментацією корової частини бульби бувають білі, жовті, рожеві, світло-рожеві, червоні, сині. М’якуш забарвлений у білий, жовтий, червоний і синій кольори. З зовні бульба покрита вторинною покривною тканиною – корком. Форма листків у картоплі непарнопереривчасто – пірчасто - розсічена, складається з доль, дольок і долечок.Квітки самозапильні із зрослими пелюстками, забарвленими в білий, синій, фіолетовий та інші кольори. Квітки зібрані в суцвіття – закрут. Плід – м’ясиста, багатонасінна ягода округлої форми. Насіння дрібне, розміщується в двох гніздах плоду.

Біологічні особливості. За відношенням до факторів росту і розвитку картопля є культурою помірного клімату. Мінімальна температура проростання бульб 5 – 7 º С. Проростають вони повільно, на поверхню ґрунту пагони виходять через 15 – 20 днів після висаджування. Картопля – теплолюбна рослина, при незначних заморозках (мінус 1 – 2 º С) вона гине. Оптимальна температура для росту і розвитку 18 – 20 º С. При високій температурі (до 29 º С і більше) бульби не ростуть, фотосинтез відбувається слабко, прискорюється дозрівання вічок.

Картопля – вологолюбна рослина. Транспіраційний коефіцієнт у картоплі становить 300 – 500 одиниць. Найкраще вона росте на легких середньозв’язаних супіщаних або суглинистих ґрунтах. Добрі врожаї дає на осушених торфових ґрунтах, чорноземах.Картопля – світлолюбна рослина, тому її вирощують як просанну культуру з великою площею живлення та освітлення. При затіненні стебла виростають високі й тонкі. У таких рослин бульби формуються невеликі або зовсім не утворюються.

Агротехніка вирощування картопля невибаглива до попередників, але під неї обов’язково вносять органічні добрива. Кращими попередниками є озимі зернові і ярі зернобобові культури. Під картоплю проводять глибоку зяблеву оранку. Якщо гумусний горизонт малий, то застосовують ґрунтопоглиблювачі. Навесні зяб боронують, щоб закрити вологу, і культивують на глибину 12 – 15 см. Основним добривом під картоплю є гній. Його вносять з розрахунку 30 – 40 т/га. Доцільно вносити також торфокомпости, зелені добрива. Мінеральні добрива дають значний приріст бульб. Орієнтовані дози внесення поживних елементів та їх співвідношень такі: N – 20-40 кг/га. P₂O₅ – 30-60, K₂O – до 120 кг/га. Строки внесення мінеральних добрив залежать від механічного складу ґрунту. Добрі результати дає внесення органо-мінеральних сумішей у гнізда. Підживлюють картоплю гноївкою (5 – 6 т/га) та мінеральними добривами (20 – 30 кг/га NPK).

Садять картоплю бульбами масою 50 – 80 г, висаджуючи по 25 – 30 ц/га. Перед садінням, особливо ранніх сортів, бульби пророщують. Картоплю садять тоді, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 8 – 10 º С. Висаджують її квадратно – гніздовими або широкорядним способом, застосовуючи картоплесаджалку СКГ – 4. залежно від вологості ґрунту і розміру бульб глибина садіння різна. Догляд за картоплею розпочинають ще до появи сходів. У цей час проводять дворазове боронування. Третій раз поле боронують по сходах картоплі. Важливим агротехнічним заходом є розпушення міжрядь. Розпушують міжряддя 2 – 3 рази: перший раз на глибину 12 – 14 см, наступні на 10 – 12 см.Збирають картоплю після відмирання бадилля. Викопану картоплю просушують, сортують і зберігають у кагатах, погребах, підвалах при температурі 3 – 5 º С тепла.

Дощовий черв'як один з представників кільчастих червів (малощетинкових). Маг характерну будову тіла, гермафродит, живе під землею, немає добре розвинених органів чуття, його активністю керують 2 ганглії «головний мозок» над глоткою і підглотковий ганглій. Головний мозок частково виступає як гальму вальний центр, а підглотковий як стимулюючий. Дощові черв'яки є не тільки наживкою під час рибалки та їжею для птахів, але приносять користь людині розпушуючи грунти. Вони роблять його більш пористим, що сприяє проникнення повітря та води до коренів рослин, тим самим підвищуючи врожайність с/г культур.

Пропускає через себе часточки грунту подрібнюють їх та викидають на поверхню добре перемішаний з органічними речовинами. Підраховано, що якби розподілили на всіх поверхні суші грунти, що переорано дощовими черв'яками за кожні 10 років, то утворився шар товщиною 5 сантиметрів.