29. Саморегуляція діяльності як фактор організації здорового способу життя (зсж).

Саморегуляція – це здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи інших організацій після їхньої зміни. Саморегуляція є універсальною властивістю матерії. Кожен живий організм характеризується стабільністю фізіологічних параметрів – температура, кров’яний тиск, ph крові, концентрація глюкози, що є регулятором саморегуляції (гомеостаз).

У процесі саморегуляції людині забезпечується активна й доцільна поведінка організму в умовах будь-якого впливу оточуючого середовища.

Павлов стверджував, що « людина є системою у найвищій мірі саморегульованою, здатною себе підтримувати, відповідати, виправляти, удосконалювати». За Амосовим – «людина – це найскладніша само регульована, самонавчаюча і самоорганізуюча система».

Формування саморегуляції діяльності повинна йти шляхом навчання школяра, самостійно думати, зв’язано і логічно говорити, вирішувати доступні пізнавальні завдання, знаходити причини, робити висновки. Саме на цьому закладається фундамент уміння вчитись.

Виховання саморегуляції навчальної діяльності розширює внутрішню свободу учня, сприяє формуванню способів навчання і саморегуляції учнів.

30. Роль психологічних та загально - зміцнюючих засобів у зміцненні психічного здоров’я.

1. Вивчення психосамотичних недуг показує, що негативні емоції здатні порушити ендокринний баланс в організмі, стан кровообігу (тиск), провокувати емоційний стрес, що призводить до розладу обміну речовин, а значить і хвороб. З іншого боку порушення обміну речовин, що пов’язане з невірним, неповноцінним харчуванням, у багатьох випадках стає істинною причинного виникнення психічної нерівноваженості. Недостатня кількість вітамінів:

дводольних у стеблах, листках. Характерна особливість клітин - нерівномірні потовщення клітинної стінки. Типи коленхіми:

1. кутова потовщення формується у кутах клітин;

2. пластинчаста - клітинні стінки потовщуються паралельно (соняшник);

в) пухк потовщуються стінки, що підходять до міжклітинників (водні рослини).

2. Склеренхіма забезпечує міцність осьових органів, клітини видовжені. Розташована у центральному осьовому циліндрі, листкових пластинках та черешках листків. Види:

а) луб'яні волокна дуже видовжені клітини, знаходяться у лубі. Утворюються з прокамбію або камбію відповідно первинні і вторинні луб'яні волокна (менш еластичні);

в) дерев'яні волокна — входять до складу деревини, коротші, швидко дерев'яніють.

3 Склереїди - це паренхімні клітини, оболонки яких просякнуті лігніном, вапном, тому вміст клітини швидко відмирає. Із склереїдівскладаються оплодні горіха, ліщини, жолудя, можуть міститися у плоді груші.

5. Корінь. Зовнішня будова кореня. Тканини кореня, їх взаємне розміщення. Типи кореневих систем. Видозміни кореня. Роль кореня в житті рослин.

Корінь один із основних вегетативних органів рослин, який має радіальну симетрію і росте невизначено довго за допомогою верхівкової меристсми.

Особливості:

1 Позитивний геотропізм і негативний фототропізм. 2 Галудження.

3. Конус наростання вкритий кореневим чохликом. 4 Не утворює листя.

5. Не утворює інтеркалярного (вставного) росту.

6. Відсутня метамерна система.7. Наявні кореневі волоски. .

Функції:

1 Закріплення (осот).

2. Всисна (усі),

3 Провідна (усі),

4Синтезуюча (виноградна лоза).

5. Видільна (оцтова кислота).

6. Запасаюча (буряк).

7. Вегетативне розмноження.

8. Зв'язок із іншими організмами грунту.

9. Забезпечує формування структури грунту.

Коренева система - сукупність всіх коренів.

Види коренів:

• головні формуються із зародкового корінця.

• додаткові розвиваються в результаті галудження в післясім'ядольному коліні зародка (зона кущіння);

• бічні корені - результат пристосування до пошуку рослинами води. Формуються в точках,що збігаються з ксилемними радіусами.

Типи кореневих систем:

1 Стрижнева - добре розвинений головний корінь і бічні наявні (бобові, дерев'яні).

2. Мичкувата - добре розвинені додаткові і бокові корені

2) зміна багатьох видів некваліфікованої праці кваліфікованою, пов’язано з обслуговуванням складних автоматизованих і механізованих установок;

3) збільшення ролі мислення, яка потребує підвищеної уваги.