Ключові терміни і поняття

• Цілі оцінки фінансових результатів.

• Поняття мінімально припустимого доходу.

• Умовно – постійні та перемінні витрати.

• Поняття „спред” та „маржа”.

• Показник фінансової міцності.

• Оцінка результатів діяльності банку.

• Рентабельність активів та ефективність використання ресурсів.

• Оцінка прибутковості діяльності банку в цілому.

• Факторний аналіз рентабельності (моделі Дюпона та Гордона).

• Фінансові показники для оцінки результатів діяльності банку:

• співвідношення процентного та комісійного доходів / видатків,

• ефективності витрат, без ризикового покриття витрат, процентна маржа.

Питання для самоконтролю

1. Рентабельність активів та ефективність використання пасивів.

2. Оцінка прибутковості діяльності банку в цілому.

3. Факторний аналіз рентабельності (моделі Дюпона, Гордона, Шарпа).

4. Фінансові показники для оцінки результатів діяльності банку

5. Показники співвідношення процентного та комісійного доходів та витрат.

6. Показники ефективності витрат.

7. Показники безризикового покриття витрат.

8. Показники маржі.

Бібліографічний список до теми

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 16,21, 25,30

Змістовий модуль 2. Аналіз фінансових результатів, показників регулювання, ризиків

Тема 4. Оцінка капіталу банку

Мета: Закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодо опануванню студентами сучасної науково-методичної основи здійснення аналізу платоспроможності, фінансової стійкості та достатності капіталу банку.

План вивчення теми

1. Поняття ліквідності та платоспроможності банку, ліквідність як „потік” та ліквідність як “запас”.

2. Фінансові показники, що характеризують платоспроможність та ліквідність банку.

3. Показники фінансової стійкості.

4. Оцінка достатності капіталу.

5. Склад та структура власних коштів банку.

6. Функції капіталу.

7. Показники достатності капіталу

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Капітал Органічна структура капіталу (Рис.2)

Функції власного капіталу

Термін «капітал» (від лат. Capitalis – головний) в буквальному сенсі слова означає головне майно. Власний капітал банка по загальному визначенню – це майно банку, вільне від зобов'язань, власне майно (кошти) банку.

Власний капітал банку становить особливу форму банківських ресурсів. Він, на відміну від інших джерел, носить постійний характер безповоротний, має чітко виражену правову основу і функціональну визначеність, є обов'язковою умовою утворення та функціонування будь-якого комерційного банку, тобто служить стрижнем, на який спирається вся діяльність комерційного банку з першого дня його існування.

Незважаючи на незначну частку в ресурсах комерційного банку (у середньому близько 17%), його власний капітал виконує ряд життєво важливих функцій, які в свою чергу виступають як складові власного капіталу у створенні сприятливих умов для нормального функціонування банку і подальшого його розвитку.

Виняток становлять новостворені комерційні банки, чия діяльність по залученню депозитів знаходиться на початковій стадії, а також переважна більшість середніх і дрібних банків, частка власного капіталу в загальній сумі ресурсів яких значно перевищує рівень, що складається в цілому по регіону. Підтримання невеликими банками частки власного капіталу на більш високому рівні пов`язане, перш за все, з більшою ймовірністю виникнення у них кризових ситуацій і їх наслідками.

Захисна функція

Це – основна, головна функція власного капіталу комерційного банку. Вона фактично є його загальною властивістю. Завдяки постійному характеру власний капітал виступає в якості «головного засобу захисту» інтересів вкладників і кредиторів, за рахунок коштів яких фінансується значна частка активів банку. Це свого роду «ремінь безпечності», що дозволяє їм отримати відшкодування втрат у разі ліквідації банку. У банківській практиці власний капітал розглядається як величина, в межах якої банк гарантує відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Одночасно власний капітал служить для захисту самого банку від банкрутства. Маючи безповоротний характер, він дозволяє банку здійснювати операції, не дивлячись на виникнення великих непередбачених збитків, компенсуючи поточні втрати до вирішення керівництвом банку проблем, що виникли. Не випадково, тому в економічній літературі його порівнюють з «амортизатором», називають «своєрідною подушкою», «грошима на чорний день» і, нарешті, «кінцевою лінією оборони».

Продуктивна функція

Наявність власного капіталу дозволяє банку проводити операції по залученню активів СПД і домашніх господарств (юридичних та фізичних осіб), створюючи обсяг залучених ресурсів для проведення активних операцій. Ця функція капіталу підлягає нормативному регулюванню з боку РЕГУЛЯТОРА (у нас НБУ, в Росії - ЦБРФ). Показник достатності капіталу (Н3) (капітал / активи) або левериджу (капітал / зобов'язання) якраз і характеризує цю функцію капіталу.

Оперативна функція

Протягом всього періоду функціонування банку його власний капітал є основним джерелом формування та розвитку матеріальної бази банку, що забезпечує умови для його організаційного зростання. Так, новому банку для початку його роботи необхідні кошти для здійснення таких першочергових витрат, як придбання або оренда приміщення, закупівля необхідної техніки, устаткування і т.п. У ролі стартових коштів для відшкодування подібних витрат виступає утворений на етапі створення комерційного банку його власний капітал.

У період зростання будь-який працюючий банк зацікавлений як у встановленні довгострокових відносин зі своєю клієнтурою, так і в залученні нових платоспроможних клієнтів. Це змушує банк працювати у напрямку розширення спектру банківських послуг, підвищення їх якості, збільшення числа розробок, впровадження передових банківських технологій, нових програмних продуктів, оновлення обладнання, а також проводити заходи структурного характеру (зокрема, створювати філіальну мережу як усередині регіону, так і за її межами). Фінансовою базою банку, а також засобом захисту його від ризику, пов'язаного з організаційним зростанням і розгортанням операцій, служить його власний капітал.

Регулююча функція

Ця функція пов'язана, з одного боку, з особливою зацікавленістю суспільства в нормальному функціонуванні комерційних банків і збереженням стабільності всієї банківської системи, а з іншого – з нормами економічної поведінки, що дозволяють контролювати діяльність банку. У ній, так само як і в попередніх, втілено захисна властивість власного капіталу банку.

Останній покликаний оберігати комерційний банк від фінансової нестійкості та надмірних ризиків, виступаючи в якості регулятора його діяльності, а саме – служити підтримкою рівномірного, упорядкованого зростання банківських активів і регулювати обсяг практично всіх ресурсних операцій.