Питання для самоконтролю

1. Структура активів банку.

2. Визначення критеріїв оцінки якості активів.

3. Шляхи використання ресурсів при формуванні портфелю активів.

4. Фінансові показники, які характеризують якість активів банку.

5. Структура зобов’язань банку.

6. Рівень стабільності зобов’язань.

7. Фінансові показники, які характеризують якість зобов’язань банку.

8. Кількісна та якісна оцінка зобов'язань банку.

9. Характеристика дорогих та дешевих ресурсів банку.

10. Які показники застосовуються при аналізі депозитів .

11. Характеристика підсумкового етапу аналізу зобов‘язань банку.

12. Відповідність активів та ресурсів за строками та сумами.

Бібліографічний список до теми

1, 2, 3, 4, 5, 6,26,29,30

Тема 3. Аналіз активів та зобов’язань

Мета: Закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань щодо опануванню студентами сучасної науково-методичної основи здійснення аналізу прибутків та видатків банків і оцінці факторів, що обумовили досягнення певного фінансового результату.

План вивчення теми

1. Цілі та методи оцінки фінансових результатів, поняття мінімально припустимого доходу.

2. Умовно – постійні та умовно змінні витрати, поняття „спред” та „маржа”.

3. Оцінка результатів діяльності комерційного банку, показник фінансової міцності.

4. Оцінка прибутковості активів та вартості зобов’язань, показники рентабельності активів та ефективності використання пасивів.

5. Оцінка прибутковості діяльності банку в цілому, факторний аналіз рентабельності

6. Фінансові показники для оцінки результатів діяльності банку .

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Аналіз фінансових результатів діяльності комерційного банку припускає аналіз доходів і витрат банку, прибутковості і рентабельності. Доходи банку – це загальна сума коштів, отриманих від проведення активних операцій.

Валові доходи банку підрозділяються на процентні і непроцентні.

До процентних доходів банку відносяться:

• доходи по міжбанківських кредитах;

• доходи по кредитах підприємств;

• доходи по кредитах населення;

• доходи по залишках на кореспондентських рахунках;

• доходи по цінних паперах (процентні).

До непроцентних доходів банку відносяться:

• доходи від інвестиційної діяльності (участі в спільній діяльності підприємств), дивіденди по цінних паперах;

• доходи по валютних операціях;

• доходи від отриманих комісій і штрафів;

• інші.

Аналіз банківських доходів припускає визначення питомої ваги окремого виду доходів у їхній загальній сумі або групі доходів. Потім необхідно проаналізувати зміну дохідних статей за визначений період, вивчити структуру доходів банку.

Для оцінки середнього рівня доходності активних операцій застосовуються відносні показники:

• співвідношення нарахованих доходів і середніх залишків по короткострокових кредитах;

• співвідношення нарахованих доходів і середніх залишків по довгострокових кредитах;

• співвідношення нарахованих доходів і середніх залишків по всіх кредитних рахунках;

• співвідношення отриманих доходів по окремих групах кредитів і середніх залишків по аналізованій групі.

Аналіз приведених показників у динаміці дозволяє визначити, за рахунок яких активних операцій сталися зміни доходів банку.

Ефективність використання банком не кредитних джерел одержання доходів допомагає оцінити аналіз непроцентних доходів. До них насамперед відносяться доходи від інвестиційної діяльності і валютних операцій. Розмір доходів даного виду залежить від розміру і структури портфеля інвестицій, прибутковості різних видів цінних паперів, а також від прибутковості валютних операцій (доходність банку від валютних операцій визначається як відношення сумарного доходу по даному виді угод за період до загального обсягу угод).

До інших доходів відносяться комісійні, котрі можуть нараховуватися у відсотках від суми кожної операції, виробленої по рахунку клієнта, або у твердій сумі, що сплачується періодично.

При аналізі дохідної частини необхідно виявити, яку питому вагу в ній займають операційні доходи( доходи від усіх видів банківської діяльності). Їхня частка повинна прагнути до 100 %, а темп приросту повинний бути рівномірним. При зменшенні приросту цих доходів загальне збільшення останніх може бути забезпечене за рахунок інших видів доходів банку.

Зіставлення отриманих даних з даними для інших банків дозволяє виявити, чи є сформоване положення з доходами особливістю даного банку або воно характерно для всієї банківської системи країни.

Валові витрати підрозділяються на процентні і непроцентні.

Процентні витрати включають витрати сплачені по:

• депозитах підприємств і організацій;

• депозитам фізичних осіб;

• міжбанківським кредитам і депозитам;

• коштам на поточних рахунках клієнтів.

Непроцентні витрати включають:

• комісійні (по послугах і кореспондентських відносинах);

• по операціях з цінними паперами;

• по операціях на валютному ринку;

• адміністративні витрати (оплата праці персоналу банку, на оренду приміщень, обслуговування основних засобів, різні податки, витрати на рекламу, охорону, СЄП, комунальні платежі і т.д.).

Аналізуючи витрати комерційного банку, необхідно проаналізувати в динаміці абсолютні і відносні величини витрат (у цілому і по групах витрат), виділити основні причини зміни їхнього рівня, щоб прийняти необхідні управлінські рішення для зменшення витрат банку.

Спираючись на загальну теорію витрат, витрати банку можна розділити на дві групи:

• умовно – постійні (адміністративні витрати),

• перемінні (операційні).

Умовно-постійні витрати банку, як суб’єкта господарювання служать базою для оцінки мінімально припустимого доходу банку.

Основним показником результативності роботи банку є прибуток. З метою з'ясування ефективності роботи банку проводяться кількісний і якісний аналізи прибутковості за визначений період. Відомо, що різниця між доходами і витратами банку складає його валовий прибуток, що характеризує ефективність діяльності банку. Прибуток, що підлягає розподілові (прибуток після оподатковування), становить інтерес для акціонерів комерційного банку.

У банківській практиці застосовуються різні показники прибутковості (рентабельності) банку.

Визначення поняття Маржа.

Маржа (англ. мargin) різниця між процентними ставками, ставками по кредитах, курсами цінних паперів, закупівельною і продажною цінами товарів та іншими показниками, від величини якої залежить прибуток, який отримується компаніями, фірмами, окремими підприємцями, купують і продають ці товари, цінні папери, фінансові кошти і т. д.

Банківська маржа – різниця між ставками кредитного та депозитного відсотка, між кредитними ставками для окремих позичальників, між процентними ставками по активних і пасивних операціях.

Визначення поняття Спред.

Спред – (англ, spread - загальна різниця) 1) різниця між ціною, отриманої емітентом за випущені цінні папери, і ціною, сплаченої інвестором за ці цінні папери; дорівнює сумі продажної знижки і комісії за управління та розміщення; 2) різниця між курсом покупця і курсом продавця; 3) одночасна купівля і продаж ф’ючерсних контрактів на один і той самий товар з різними термінами постачання; 4) одночасна купівля і продаж опціонів одного типу за різними цінами або з різним періодом закінчення строку; 5) розмах коливань цін.

1. Показники прибутковості банку:

• рентабельність активів

ROA(%) =, , (4)

• рентабельність капіталу

ROЕ(%) = , (5)

Типові значення світових банків ROA=1%, ROE = 10%.

На такі ж значення спирається НБУ при оцінці діяльності банків в Україні.

2.Показники ефективності діяльності банку (МАРЖА).

• операційна маржа

МАRG(%) = Ссерзв(А) (% річ)- Ссерзв(Р) (% річ),

• чиста маржа

ЧМ(%)= , (6)

Середня величина по банківський системі України - 7%.

• чиста процентна маржа

ЧПМ(%) = , (7)

Середня величина по банківський системі України - 5,8%.

3.Показники ефективності діяльності банку (СПРЕД).

• процентний спред

Ссерзв(А) (% річ) - Ссерзв(Р) (% річ),

• часовий спред

Тсерзв(А) (дн.) - Тсерзв(Р) (дн),

• чистий процентний спред

(8)

Де А(%), Р(%) – активи та ресурси, які породжують % доходи та витрати.

1. Значення мінімальної доходної маржі.

Рівняння беззбитковості:

g%*A(%)+Dком+Dінші= r%*R(%) + Zадм + Zком + Zінші

g%*A(%) - r%*R(%) = Zадм – (Dком+Dінші - Zком – Zінші)

при умовному припущенні A(%) = R(%)

(g% - r%)*А(%) = Zадм – Rком –Rінші,

Zадм – Rком -Rінші

Опер m = А(%)

Одним з показників, використовуваних для оцінки результативності політики банку, є коефіцієнт продуктивності праці:

(9)

Достатній рівень даного показника складає близько 60 %. Якщо банком керують добре, то цей показник знижується приблизно до 55 %. Але зменшувати його до цього рівня вже небезпечно, тому що значну частку в чисельнику формули займає заробітна плата банківських працівників, зниження якої приведе до втрати банком частини працівників, а слідом за цим і частки ринку.

Оскільки заробітна плата є найважливішої складових витрат банку, то продуктивність праці працівників свідчить про ефективність його роботи. Економія на заробітній платі через її скорочення (або через скорочення чисельності персоналу) може привести до зниження якості і мотивації в роботі, а виходить, до зниження ефективності роботи банку.

У банківській практиці застосовуються наступний показник ефективності діяльності працівників банку: чистий дохід/прибуток на одного працівника

(10)

Цими показниками виміряється окупність витрат на зміст персоналу. Вони дозволяють порівнювати рівні ефективності діяльності персоналу різних банків.

Існують і інші показники ефективності діяльності банку, що допомагають деталізувати досліджуваний об'єкт аналізу. Розрахунок великої кількості показників рентабельності допомагає виявити сформовані тенденції в зміні показників ефективності і служить необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень по усуненню негативних явищ.