Методика виконання самостійної роботи

На практичному занятті студенти знайомляться з поняттям психопрофілактика, її основними видами і методами психогігієнічних основних профілактик нервово-психічних зрушень та психічних розладів..

В епоху активного науково-технічного і інформаційного розвитку суспільства формуються чинники, що піддають нервово-психічне здоров'я і психіку людини сильному навантаженню. Передусім впливають різні соціальні і природні чинники: розвиток механізації і автоматизації на виробництві та транспорті, які прозводять до підвищення життєвого темпу у всіх сферах і пред'являють вищі вимоги до людини, до рухливості і витривалості основних нервових процесів; розширення соціальних зв'язків людини, дія засобів масової інформації (кіно, телебачення, internet) на психіку людини, прискорення темпів психічного і фізичного розвитку (акселерація); вплив несприятливих екологічних чинників і тощо.

Безумовно, слід врахувати, що в цих умовах відбуваються процеси біосоціальної адаптації людини, про значення профілактики нервово-психічних порушень і розладів з боку психічного здоров'я є актуальною проблемою.

Профілактика нервово-психічних порушень є одним із завдань не лише медичного психолога, але й лікаря будь-якої спеціальності. Вказаний напрямок діяльності визначаться поняттям психопрофілактична робота, а науковим обґрунтуванням для її проведення є здійснення психогігієнічних наукових досліджень.

Отже, поняття психогігієна і психопрофілактика тісно взаємопов’язані і мають лише умовне розмежування, оскільки збереження і зміцнення психічного здоров'я неможливе без попередження психічних хвороб.

Психогігієна — розділ гігієни, що вивчає вплив оточуючих умов на психічне здоров'я людини і розробляє заходи для його збереження, зміцнення і попередження виникнення психічних розладів і захворювань.

Психогігієна як наукова галузь гігієни вивчає стан нервово-психічного здоров'я населення, його динаміку у зв'язку з впливом на організм людини різних чинників зовнішнього середовища (природних, виробничих, соціально-побутових) і розробляє на підставі цих досліджень науково-обґрунтовані заходи активної дії на середовище і функції людського організму з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження і зміцнення здоров'я населення.

Психопрофілактика — комплекс соціальних, гігієнічних, виховних та медичних заходів, спрямованих на збереження, зміцнення і попередження виникнення психічних розладів і захворювань. Використовуючи дані психогігієни, психопрофілактика розробляє систему заходів, що зумовлюють зниження нервово-психічної захворюваності.

Основні завдання психопрофілактики:

• створення оптимальних психологічних умов у побуті і на виробництві (навчанні) для збереження психічного здоров'я та повноцінного психічного розвитку і формування особи;

• своєчасне виявлення особливостей особистості, які можуть привести до формування та розвитку нервово-психічних порушень або відхилень в інтелектуальному і психічному розвитку людини;

• попередження можливих ускладнень психологічних порушень і психічних захворювань, які вже виникли.

Розглянемо конкретні види(або системи)психопрофілактики.

Психопрофілактику прийнято розділяти на індивідуальну — спрямовану на одну людину, з урахуванням її індивідуальних особливостей ісоціальну — спрямовану на виявлення і профілактику нервово-психічних порушень, які є найпоширенішими в суспільстві.

Крім того, прийнято виділяти первинну, вторинну і третинну психопрофілактику.

Первинна психопрофілактика — комплекс заходів, що сприяють попередженню розвитку нервово-психічних розладів шляхом усунення причин і умов їх виникнення, а також шляхом підвищення стійкості організму до дії чинників природного, виробничого і побутового довкілля, здатних викликати патологічні реакції.

До основнихметодів первинної профілактики слід віднести:

• боротьба з інфекціями, травмами і психогенними діями, які можуть викликати психічні порушення;

• боротьба з алкоголізмом, наркоманією, токсикоманією;

• раціональна організація фізичної і розумової праці на виробництві;

• формування здорового способу життя;

• превентивні заходи у разі виникнення родинних конфліктів;

• організаційні психотерапевтичні заходи в гостроконфліктних ситуаціях в робочих (навчальних) колективах (так звана кризисна інтервенція);

• профілактика професійних шкідливостей, що впливають на психіку людини;

• професійна орієнтація і професійний відбір;

• прогнозування можливих спадкових захворювань (медико-генетичне консультування).

Вторинна психопрофілактика — комплекс заходів, спрямованих на припинення або послаблення патологічного процесу, який вже виник та попередження на важких і прогностично несприятливих форм перебігу хвороби.

До методів вторинної профілактики відносяться:

• рання діагностика нервово-психічних порушень;

• своєчасне і адекватне лікування;

• боротьба з патологічними проявами і несприятливою динамікою перебігу захворювання;

• профілактика ускладнень психічних захворювань;

• зменшення побічних дій медикаментозної терапії;

• прогнозування небезпечних для життя хворого станів.

Третинна психопрофілактика — комплекс заходів, спрямованих на попередження несприятливих соціальних наслідків захворювань.

До методів третинної профілактики слід відносити:

• реабілітація;

• попередження інвалідності;

• соціальна адаптація.

Одне з центральних місць в системі психопрофілактичної роботи займає психологічне інформування.

Психологічне інформування являє собою розділ профілактичної діяльності фахівця-психолога, спрямований на формування у населення позитивних установок до психологічної допомоги, діяльності психолога-практика і розширення інформованості в області психологічного знання.

Таким чином, виходячи з цього визначення, психологічна освіта виконує три завдання:

• перше завдання — формування наукових установок і уявлень про психологічну науку і практичну психологію (психологізація соціуму);

• друге завдання — інформування населення за питаннями психологічного знання і зокрема щодо основних напрямків психопрофілактику нервово-психічних зрушень;

• третя — формування стійкої потреби у вживанні і використанні психологічних знань в цілях ефективної соціалізації, власного розвитку, збереження і зміцнення психічного здоров'я.

Психологічне інформування —основний спосіб і одночасно одна з найбільш активних форм реалізації завдань психопрофілактичної роботи в діяльності практичного психолога незалежно від того, в якій з систем (освіта, охорона здоров'я, промисловість, правоохоронні органи і інше) він працює.

В цілому структуру психопрофілактичної роботи графічно можна представити наступним чином (рис. 1).