Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PRAVOSNAVSTVO. Керецман. Семерак.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
16.05.2015
Размер:
4.07 Mб
Скачать

3. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення (проступку)

Адміністративний проступок— це протиправна, винна (умис­на чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Основні ознаки адміністративного проступку:

протиправність. Означає, що правопорушення є діянням (дією чи бездіяльністю), яка прямо заборонена адміністратив­ним законодавством;

вина. Це психічне ставлення особи, що здійснила адміністра­тивний проступок, до своєї поведінки та її наслідків. Вина може проявлятися у формі умислу чи необережності. Адміністра­тивний проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї пове­дінки, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративний про­ступок визнається вчиненим з необережності, коли особа, якайого вчинила, передбачала настання шкідливих наслідків сво­го діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Кожен адміністративний проступок характеризується особливим складом, під яким розуміють сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують юридичну модель даного адміністративно­го проступку.

Склад адміністративного проступку включає:

— об'єкт,

— об'єктивну сторону,

— суб'єкт,

— суб'єктивну сторону.

Об'єкт адміністративного проступку—це сукупність суспіль­них відносин, що охороняються адміністративним правом у сфері ад­міністративно—організаційної діяльності, порядок управління, здоров'я, честь і гідність людини, власність тощо.

Об'єктивна сторона адміністративного проступку це су­купність зовнішніх ознак даного проступку, що включає саме проти­правне діяння (дію чи бездіяльність), його наслідки, причинний зв'язок між діянням та наслідками, місце, час, обстановку, обставини, спосіб скоєння адміністративного проступку.

Суб'єктом адміністративного проступку є фізична осудна особа, що досягла віку 16 років. Особа у віці від 16 до 18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до адміністра­тивної відповідальності, як правило, 8 особливому порядку, а за ок­ремі, визначені законом, правопорушення — на загальних підставах.

Посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, але і за незабезпечення їх виконання інши­ми особами, насамперед підлеглими.

Суб'єктивна сторона адміністративного проступку полягає у вині, мотивах та меті, яку ставив перед собою правопорушник.

4. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень

постійної роботи особи, що скоїла адміністративний проступок, з утриманням до 20% її заробітку в дохід держави. Призначаються місцевим судом.

7. Адміністративний арешт на строк до 15 діб призначається місцевим судом у виняткових випадках. Не застосовується до вагітних жінок; жінок, що мають дітей, які не досягли 12 років; неповнолітніх осіб; інвалідів першої та другої груп. За умов, пе­редбачених Законом «Про надзвичайний стан», адміністра­тивний арешт встановлено терміном до З0 діб. Адміністративне стягнення це захід юридичної відповідаль­ності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адмін­істративний проступок, а також попередження скоєння нових право­порушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Кодексом України про адміністративні правопорушення встанов­лені такі види адміністративних стягнень.

1. Попередження, тобто письмове або в іншій формі офіційне за­стереження уповноваженою посадовою особою громадянина про недопустимість скоєння ним адміністративних проступків.

2. Штраф, тобто грошове стягнення, вилучення у порушника пев­ної грошової суми у дохід держави.

3. Оплатне вилучення предмета, який став засобом чи безпо­середнім об'єктом адміністративного проступку, полягає у примусовому вилученні предмета та наступній його реалізації та поверненням вилученої суми колишньому власнику за вира­хуванням витрат, пов'язаних з реалізацією даного предмета.

4. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушен­ня чи грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністра­тивного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета чи грошей у власність держави. Як правило, конфіскованим може бути лише предмет, який є при­ватною власністю порушника. Конфіскація здійснюється лише за вироком суду.

5. Позбавлення спеціального права (права управління транспорт­ним засобом, права полювання), наданого громадянинові, за­стосовується за систематичне або грубе порушення порядку користування цим правом на строк до трьох років.

6. Виправні роботи на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем

Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосову­ватися і як основні, і як додаткові стягнення, а інші стягнення можуть бути тільки основними. За правопорушення може бути накладене одне основне або основне і додаткове стягнення.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як че­рез два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому пра­вопорушенні — через два місяці з дня його виявлення.

До іноземних громадян та осіб без громадянства може застосо­вуватися примусове видворення за межі України як специфічний вид адміністративного стягнення.

5. ПОРЯДОК НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ

Кодекс України про адміністративні правопорушення встанов­лює систему органів, які накладають адміністративні стягнення та порядок притягнення до адміністративної відповідальності.

До органів, що розглядають справи про адміністративні пра­вопорушення, належать:

адміністративні комісії при виконавчих комітетах міських, районних у містах, селищних, сільських рад, які утворюються відповідними радами у складі голови, відповідального секрета­ря, членів комісії (у визначених законом комісіях посада відпо­відального секретаря є звільненою);

виконавчі комітети селищних, сільських рад;

місцеві суди (судді);

органи внутрішніх справ;

органи державних інспекцій та інші уповноважені державні органи (наприклад, митні).

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня його скоєння, а при триваючому правопору­шенні — не пізніше як через два місяці з дня його виявлення.

Підставою для порушення справи про адміністративне правопо­рушення є протокол, який складається уповноваженою особою. Про­токол підписується особою, що його склала, порушником, а при на­явності потерпілих та свідків — також і ними.

Протокол передається органу чи посадовій особі, що розглядає справу про адміністративне правопорушення. Справи розглядають­ся переважно за місцем вчинення правопорушення у 15—денний строк з дня одержання органом чи посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи.

Потокол не складається у випадках, коли штраф накладається чи береться, а попередження фіксується на місці скоєння адміністра­тивного проступку.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, по справі видається постанова. Постанова оголошується одразу після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої винесено постанову. Скарга на постанову може бути винесена протягом 10 днів від дня винесення постанови. У більшості випадків подання скарги вчасно зупиняє ви­конання постанови.

Орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на по­станову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

— залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задо­волення;

— скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

— скасовує постанову і закриває справу;

— змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушен­ня, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Законодавством встановлено також порядок виконання постанов: наприклад, штраф повинен бути сплачений протягом 15 днів від дня вручення постанови про його призначення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]