40. Верховна рада — єдиний законодавчий орган держави

Законодавча влада в Україні представлена єдиним органом —Верховною Радою України.

Верховна Рада є загальнонаціональним постійнодіючим одно­палатним парламентом.

Верховна Рада України здійснює ряд функцій і наділена для цього відповідними повноваженнями.

Основними функціями Верховної Ради є:

— законодавча функція;

— установча, яка полягає у тому, що ВРУ бере участь у форму­ванні інших органів влади;

— функція парламентського контролю.

Повноваження Верховної Ради України визначаються Конститу­цією України,зокрема статтями 85, 87, 88, 89.

Основними повноваженнями Верховної Ради є:

— внесення змін до Конституції України в межах і порядку, пе­редбачених розділом XIII Конституції;

— призначення всеукраїнського референдуму з питань, визна­чених статтею 73 Конституції України;

— прийняття законів;

— затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету Ук­раїни, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

— визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

— затвердження загальнодержавних програм економічного, на­уково—технічного, соціального, національно—культурного роз­витку, охорони довкілля;

— призначення виборів Президента України у строки, передба­чені Конституцією України;

— заслуховування щорічних та позачергових послань Президен­та України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

— оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових фор­мувань у разі збройної агресії проти України;

— усунення Президента України з поста в порядку особливої про­цедури (імпічменту);

— розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяль­ності Кабінету Міністрів України;

— надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр—міністра України;

— призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

— призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

— призначення на посаду та звільнення з посади Голови Націо­нального банку України за поданням Президента України;

— призначення та звільнення половини складу Ради Національ­ного банку України;

— призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

— призначення на посаду та припинення повноважень членів Цен­тральної виборчої комісії за поданням Президента України;

— затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових форму­вань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

— схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил Украї­ни до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

— надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного ко­мітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

— надання згоди на призначення Президентом України на по­саду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

— призначення третини складу Конституційного Суду України;

— обрання суддів безстрокове;

— дострокове припинення повноважень Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим за наявності висновку Конституційно­го Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим;

— утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж райо­нів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, най­менування і перейменування населених пунктів і районів;

— призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

— затвердження протягом двох днів з моменту звернення Пре­зидента України указів про введення воєнного чи надзвичай­ного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевос­тей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

— надання у встановлений законом строк згоди на обов'яз­ковість міжнародних договорів України та денонсація міжна­родних договорів України;

— затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності.

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відпо­відно до Конституції України віднесені до її відання.

У повному (конституційному) складі Верховна Рада України має 450 народних депутатів. Зі свого складу Верховна Рада обирає Голо­ву, першого заступника та заступника Голови, комітети, тимчасові спеціальні комісії та тимчасові слідчі комісії.

Голова Верховної Ради:

— веде її засідання;

— організовує підготовку питань на розгляд Верховної Ради;

— керує діяльністю апарату Верховної Ради;

— представляє парламент у зовнішніх зносинах;

— підписує акти Верховної Ради.

Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради викону­ють за уповноваженням Голови окремі його функції і заміщають його в разі відсутності або неможливості здійснення ним своїх обов'язків.

Комітети Верховної Ради — це внутрішні підрозділи парламен­ту, які ведуть законопроектну роботу та здійснюють попередній роз­гляд і підготовку питань, які належать до повноважень Верховної Ради. Верховна Рада затверджує перелік парламентських комітетів та обирає їх голів.

Тимчасові спеціальні комісії'— підрозділи парламенту, що утво­рюються для підготовки і попереднього розгляду питань, що входять до повноважень Верховної Ради, але мають тимчасовий характер або не потрапляють в коло питань, що підлягають розгляду в уже існуючих комітетах.

Тимчасові слідчі комісії— підрозділи парламенту, що створюють­ся для проведення розслідування з питань, що становлять суспіль­ний інтерес. Рішення тимчасових слідчих комісій не є обов'язковими для судових та правоохоронних органів.

За рішення про створення тимчасової спеціальної або тимчасо­вої слідчої комісії повинні проголосувати 150 народних депутатів.

Секретаріат Верховної Ради — це апарат, робочий орган парламенту, який забезпечує організаційне, правове, технічне, інфор­маційне, методичне та інше обслуговування діяльності Верховної Ради та її органів, народних депутатів України.

41. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Регламентом Верховної Ради, законами «Про комітети Верховної Ради» від 4 квітня 1995 р. та «Про статус народного депутата» від 17 листопада 1992р. в ре­дакції закону від 22 березня 2001 р.

Верховна Рада України є правомочною за умови обрання не мен­ше 2/3 від її конституційного складу, тобто 300 народних депутатів. На першу сесію новообранаВерховна Рада збирається не пізніше як на тридцятий день після офіційного оголошення резуль­татів виборів. Перше її засідання відкриває найстарший за віком на­родний депутат. Для ведення першої сесії Верховна Рада обирає Президію сесії, тимчасову лічильну і мандатну комісії.

Президія сесії визначає головуючого на кожне засідання Вер­ховної Ради, організовує роботу парламенту та підписує прийняті акти до обрання Голови Верховної Ради. З обранням Голови Верховної Ради Президія сесії припиняє свою діяльність.

Лічильна комісія організовує підведення підсумків голосування.

Мандатна комісія перевіряє законність повноважень народ­них депутатів. Повноваження народних депутатів визнаються шля­хом голосування.

Верховна Рада України працює сесійно, тобто основними орга­нізаційно—правовими формами діяльності Верховної Ради є сесії та засідання.

Сесії Верховної Ради можуть бути:

— чергові, які починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року;

— позачергові, які скликаються Головою Верховної Ради на ви­могу не менш як третини народних депутатів від конституцій­ного складу Верховної Ради або на вимогу Президента України;

— у разі введення воєнного або надзвичайного стану Верхов­на Рада збирається у дводенний строк без скликання.

Сесії проводяться у формі пленарних засідань Верховної Ради, за­сідань комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій. Засідання Верховної Ради проводяться, як правило, відкрито. За рішенням більшості від конституційного складу Верховна Рада може проводити закриті засідання. Рішення Верховної Ради прий­маються виключно на її пленарних засіданнях шляхом особистого голосування народних депутатів у звичайному чи поіменному режимі.

42. ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ

Однією з найважливіших функцій парламенту є законодавча функ­ція, тобто прийняття, зміна та скасування законів.

Виключно законами України визначаються:

— права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

— громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

— права корінних народів і національних меншин;

— порядок застосування мов;

— засади використання природних ресурсів, виключної (морсь­кої) економічної зони, континентального шельфу, освоєння кос­мічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

— основи соціального захисту, форми і види пенсійного забез­печення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, ос­віти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

— правовий режим власності;

— правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

— засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

— засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

— засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єд­нань громадян, засобів масової інформації;

— організація і діяльність органів, виконавчої влади, основи держав­ної служби, організації державної статистики та інформатики;

— територіальний устрій України;

— судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експер­тизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; ос­нови організації та діяльності адвокатури;

— засади місцевого самоврядування;

— статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

— основи національної безпеки, організації Збройних Сил Ук­раїни і забезпечення громадського порядку;

— правовий режим державного кордону;

— правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзви­чайної екологічної ситуації;

— організація і порядок проведення виборів і референдумів;

— організація і порядок діяльності Верховної Ради України, ста­тус народних депутатів України;

— засади цивільно—правової відповідальності; діяння, які є зло­чинами, адміністративними або дисциплінарними правопо­рушеннями, та відповідальність за них.

Виключно законами України встановлюються:

— Державний бюджет України і бюджетна система України; сис­тема оподаткування, податки і збори; засади створення і фун­кціонування фінансового, грошового, кредитного та інвести­ційного ринків; статус національної валюти, а також статус іно— земних валют на території України; порядок утворення і пога­шення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

— порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підроз­ділів збройних сил інших держав на території України;

— одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

— порядок використання і захисту державних символів;

— державні нагороди;

— військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

— державні свята;

— порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціаль­них зон, що мають економічний чи міграційний режим, від­мінний від загального.

Законом України оголошується амністія.

Законодавчий процес у Верховній Раді включає такі по­слідовні процедури:

— вияв законодавчої ініціативи;

— обговорення законопроектів;

— прийняття законів;

— опублікування законів.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України на­лежить:

— Президентові України;

— народним депутатам України;

— Кабінету Міністрів України;

— Національному банку України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засідан­нях. Розгляд і прийняття законопроекту Верховною Радою включає: обговорення і схвалення основних положень переважно, обговорення і схвалення постатейно та в цілому (розгляд в трьох читаннях). Прий­няття рішення щодо законопроекту може бути відокремлено в часі від його розгляду. Кількість повторних читань законопроекту не об­межується.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надход­ження, співдоповідь головного комітету, заслуховує відповіді на за­питання, обговорює основні положення законопроекту і його струк­туру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обгово­рення.

За наслідками обговорення в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

— відхилення законопроекту;

— передачу законопроекту на доопрацювання із встановленням строку доопрацювання і повторне подання його на перше чи­тання;

— опублікування законопроекту для народного обговорення, до­опрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і по­вторне подання на перше читання;

— прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацю­ванням) і доручення відповідним комітетам підготувати зако­нопроект на друге читання.

Основним у розгляді законопроекту є його друге читання.

Під час другого читання законопроекту Верховна Рада прово­дить його постатейне обговорення та здійснює постатейне голосу­вання. У разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування частини статті, її підпункти або речення.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

— відхилення законопроекту;

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання;

— опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на попередніх читаннях, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання;

— прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його і подання на третє читання.

Третє читання законопроектів проводиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в дру­гому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого за­конопроекту з іншими законами. Під час третього читання розгляда­ються і приймаються рішення щодо тих статей і поправок, розгляд яких за рішенням Верховної Ради виносився на третє читання.

За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

• відхилення законопроекту;

• повернення законопроекту на доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання;

— відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень;

— схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум (за умови, що законопроект сто­сується питання про зміну території України);

— прийняття закону в цілому.

Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно на­правляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі свої­ми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Таке право Президента на­зивається правом відкладального вето.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схва­леним Президентом України і має бути підписаний та офіційно оп­рилюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Підписані Президентом закони та інші акти, прийняті Верхов­ною Радою, публікуються в офіційних друкованих виданнях, якими є «Офіційний вісник України»; «Відомості Верховної Ради України»; газети «Голос України» та «Урядовий кур'єр».

43.ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

Правовий статус народного депутата визначається Конституцією України та Законом «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992р. у редакції закону від 22 березня 2001 р.

Народний депутат України є обраний відповідно до Закону Украї­ни «Про вибори народних депутатів України» представник Українсько­го народу у Верховній Раді України(далі — ВРУ) і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноважен­ня, передбачені Конституцією України та законами України. Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. Народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українсь­ким народом як уповноважений ним представник уВРУ. При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

Перед відкриттям першої сесії новообраної ВРУ, відповідно до Конституції України, найстарший за віком народний депутат зачитує присягу. Повноваження народного депутата починаються після скла­дення ним присяги на вірність Україні передВРУ з моменту скріплен­ня присяги особистим підписом під її текстом. Народний депутат не може брати участі у засіданняхВРУ та її органів, а також здійснюва­ти інші депутатські повноваження до того часу, поки він не скріпить присягу особистим підписом під її текстом. Відмова скласти та підпи­сати присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Народний депутат не має права:

— бути членом Кабінету Міністрів України, керівником централь­ного органу виконавчої влади;

— мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі;

— обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;

— займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною робо­тою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час;

— залучатись як експерт органами досудового слідства, проку­ратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю;

— входити до складу керівництва, правління чи ради підприєм­ства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

Народний депутат зобов'язаний додержуватись інших вимог та обмежень, які встановлюються законом.

Народні депутати наділені рядом повноважень у ВРУ та поза її межами.

У ВРУ народний депутат здійснює таку діяльність:

— бере участь у засіданнях ВРУ;

— бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);

— бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених ВРУ;

— виконує доручення ВРУ та її органів;

— бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами ВРУ;

— звертається із депутатським запитом або депутатським звер­ненням до Президента України, органівВРУ, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому Законом «Про статус народного депутата Ук­раїни» іЗаконом про Регламент Верховної Ради України.

Для реалізації своїх повноважень у ВРУ народний депутатат наді­лений певними правами та обов'язками. Надані йому права народ­ний депутат реалізує на засіданняхВРУ та в роботі її органів. Народ­ний депутат бере особисту участь у засіданняхВРУ чи її органів, до складу яких його обрано і має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях. Кожний народний депутат має один голос. Народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органуВРУ з правом дорадчого голосу, якщо інше не передба­чено законом.

При опрацюванні і прийнятті законопроектів, постанов та інших актів ВРУ поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним депутатом, розглядаються і за ними приймаються рішення щодо їх врахування чи відхилення.

Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання у ВРУ та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Голосування та позиція, висловлена народним депутатом в роботіВРУ та її органів, не може бути предметом розгляду уВРУ та її органах.

На пленарному засіданні ВРУ народний депутат має такі права:

— обирати і бути обраним на посади Голови ВРУ, Першого за­ступника і заступника ГоловиВРУ;

— обирати і бути обраним до органів ВРУ;

— пропонувати питання для розгляду ВРУ або її органами;

— виступати із законодавчою ініціативою у ВРУ;

— звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;

— брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, голо­вуючому на засіданні;

— висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розгля­дається на засіданні;

— порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій тощо.

Народний депутат має право законодавчої ініціативи, яке реа­лізується у формі внесення доВРУ:

— законопроекту;

— проекту постанови;

— іншої законодавчої пропозиції.

Народний депутат за погодженням з відповідною депутатською фракцією (групою) може бути обраний одночасно членом одного комітету ВРУ і тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії.

Важливим правом народного депутата України є право на де­путатський запит.

Депутатський запит — це вимога народного депутата, народ­них депутатів чи комітетуВРУ, яка заявляється на сесіїВРУ до Пре­зидента України, до органівВРУ, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого само­врядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкуван­ня і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатський запит вноситься у письмовій формі на­родним депутатом, а у випадку направлення запиту до Президента України — також на вимогу групи народних депутатів чи комітетуВРУ, і розглядається на засіданніВРУ. Верховна Рада приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органу або по­садовій особі, до яких його звернуто, однією п'ятою від її конституцій­ного складу. Рішення про направлення запиту до Президента Украї­ни на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комі­тетуВРУ має бути попередньо підтримане не менш як однією трети­ною від конституційного складуВРУ.

Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депутата, групу на­родних депутатів, комітет ВРУ у письмовій формі про результати роз­гляду їх запиту у п'ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший, встановленийВРУ, строк. Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керів­ник відповідного органу державної влади чи органу місцевого само­врядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зобов'язаний письмово повідомити про це ГоловуВРУ та народного депутата, групу народних депутатів, комітетВРУ, які внесли запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту. Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керів­ником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов'язаний повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за три дні до їх розгляду.

Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, надається відповідно Голові ВРУ і народному депутату, який його вніс. Відповідь на депутатський запит, внесений групою народних депу­татів, комітетомВРУ, надається відповідно ГоловіВРУ і народному депутату, підпис якого під запитом значиться першим, голові комітетуВРУ. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядуван­ня, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, на ім'я яких було направлено запит.

Народний депутат, представник групи народних депутатів, комі­тет ВРУ мають право дати оцінку відповіді на свій депутатський за­пит. По відповіді на депутатський запит може бути проведено обго­ворення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п'ятої від кон­ституційного складуВРУ. При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданніВРУ повинні бути присутні керівники, до яких звер­нуто запит. Вони можуть уповноважувати інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обґрунтуванням. За результатами обговорення відповіді на депутатський запитВРУ приймає відповідне рішення.

Крім права на запит, народний депутат України має також право на депутатське звернення.

Депутатське звернення — викладена в письмовій формі про­позиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесе­них до їх компетенції. Орган державної влади, орган місцевого само­врядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і орга­нізацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернен­ня, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розгляну­ти і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгля­ду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продов­ження, не може перевищувати ЗО днів з моменту його одержання. На­родний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної вла­ди, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресо­вано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за роз­гляд звернення народного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприєм­ства, установи та організації, об'єднання громадян.

Крім зазначених вище, народні депутати мають ще ряд прав, спрямованих на виконання їх повноважень у Верховній Раді та поза її межами, зокрема інформувати громадян про свою діяльність.

Народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу в місяць у друкованих ЗМІ, на радіо (до 10 хвилин в місяць) та телебаченні (до 20 хвилин в місяць), без­коштовно, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет, засновниками яких виступають органи державної влади, зобов'язані публікувати подані народним депутатом матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі. Друковані та аудіовізуальні ЗМІ, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, орган­ізації або установи, що фінансуються повністю або частково за раху­нок коштів державного чи місцевого бюджету, зобов'язані безкоштов­но давати оголошення про зустріч виборців з народним депутатом і забезпечують висвітлення зустрічей народного депутата з виборця­ми, а також надають народному депутату не менше 15 хвилин ефір­ного часу на місяць для звіту перед виборцями.

Друковані ЗМІ регіональної та місцевої сфери розповсюдження в одномандатному виборчому окрузі народного депутата, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади, органі­зації або установи, що фінансуються повністю або частково за раху­нок коштів державного бюджету, зобов'язані публікувати подані на­родним депутатом авторські матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Друковані ЗМІ регіональної та місцевої сфери розповсюдження на території області, закріпленої за народним депутатом, обраним у багатомандатному виборчому окрузі, депутатською фракцією (гру­пою), до якої він належить, засновником (співзасновником) яких ви­ступають органи державної влади, організації або установи, що фінан­суються повністю або частково за рахунок коштів державного бюд­жету, зобов'язані публікувати подані народним депутатом авторські матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загаль­ної газетної площі.

Конституція та законодавство покладають на народного депутата ряд обов'язків:

— дбати про благо України і добробут Українського народу, захи­щати інтереси виборців та держави;

— додержуватися вимог Конституції України, законів України, до­держуватися присяги народного депутата України; — бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верхов­ної Ради України та її органів, до складу яких його обрано та осо—бисто брати участь у голосуванні, додержуватись вимог тру­дової дисципліни та норм депутатської етики;

— виконувати доручення ВРУ, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісіїВРУ, до складу яких його обрано, та інформувати про виконання даних доручень;

— постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік;

— розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в поряд­ку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Крім того, народні депутати виконують ряд додаткових обов'язків як члени депутатських фракцій (груп) та як члени комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії.

Законодавство України гарантує створення сприятливих умов для здійснення народними депутатами України своїх повноважень.

Народний депутат може мати до п'ятнадцяти помічників—кон—сультантів.

Народному депутату надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

Народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди ВРУ притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, житлового чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці, листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допу­скаються лише у разі, колиВРУ надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

ВРУ забезпечує колишньому народному депутату безпосередньо після закінчення строку його повноважень, на період його працевлаш­тування, виплату матеріальної допомоги у розмірі заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, але не більше одного року, а в разі навчання чи переквалі­фікації — не більше двох років після закінчення строку повноважень народного депутата. У разі неможливості працевлаштування після за­значеного строку за колишнім народним депутатом зберігається виплата матеріальної допомоги у розмірі 50 відсотків заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі на­родні депутати, до досягнення ним пенсійного віку за умови, якщо трудо­вий стаж його перевищує 25 років для чоловіків і 20 років для жінок. Повноваження народного депутата припиняються з моменту відкриття першого засідання ВРУ нового скликання.

Повноваження народного депутата припиняються достроково у разі:

— особистої письмової заяви про складення депутатських по­вноважень;

— набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

— визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

— припинення його громадянства або виїзду на постійне про­живання за межі України;

— смерті;

— порушення вимог про несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного де­путата приймається у десятиденний строк за поданням відповідного комітету, більшістю від конституційного складу ВРУ.

У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського ман­дата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду. Комі­тет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, розгля­дає відповідні матеріали і подає висновок Голові ВРУ, який у десяти­денний строк звертається до суду або повертає матеріали комітету з обґрунтуванням відмови у зверненні до суду. Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, у разі повернення Головою ВРУ матеріалів розглядає їх і у випадку незгоди з ними вносить пропо­зицію про розгляд цього питання на засіданніВРУ. За рішеннямВРУ ГоловаВРУ зобов'язаний звернутися до суду для вирішення питання про дострокове припинення повноважень такого народного депутата.

У разі дострокового припинення повноважень ВРУ відповідно до Конституції України повноваження народних депутатів припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради нового скликання.