20. Умови і порядок визнання суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в редакції від З0 червня 1999 р. вста­новлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкру­том та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредитора. Положення вказаного закону не за­стосовуються до казенних підприємств та, в окремих випадках,— до підприємств, які є суб'єктами комунальної власності.

Банкрутство — це визнана господарським судом неспро­можність боржника відновити свою платоспроможність та задоволь­нити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосуван­ня ліквідаційної процедури.

Боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), про­тягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Закон зобов'язує вживати своєчасні заходи для запобігання бан­крутству, тобто провести досудову санацію.

Досудова санація — це система заходів щодо відновлення плато­спроможності боржника, які здійснюються до початку порушення про­вадження у справі про банкрутство.

Такі заходи зобов'язані вжити:

— засновники (учасники) боржника — юридичної особи;

— власник майна;

— центральні органи виконавчої влади, органи місцевого само­врядування в межах своїх повноважень.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і роз­глядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Право на звернення до господарського суду із заявою про пору­шення справи про банкрутство мають боржник та кредитор.

Справа порушується, якщо безспірні вимоги кредиторів до борж­ника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів за­робітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Господарський суд, отримавши таку заяву, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви виносить ухвалу про порушення провадження у справі.

Кредитори наділені цілим рядом повноважень. Вони обирають ко­мітет кредиторів, за узгодженням з яким відкривається процедура са­нації та укладається мирова угода. Важлива роль у процедурі банк­рутства належить арбітражному керуючому. На різних стадіях про­цедури він наділяється повноваженнями з розпорядження і контролю за майном боржника, керує фінансовим оздоровленням підприємства або безпосередньо організовує продаж майна банкрута, особисто очолює ліквідаційну комісію.

Судовий розгляд справи про банкрутство відбувається протя­гом трьох засідань:

— підготовче засідання, в якому суд остаточно визначає розмір вимог кредитора — ініціатора процедури банкрутства, призна­чає арбітражного керуючого тощо;

— попереднє засідання, в якому розглядаються вимоги всіх кре­диторів та заперечення проти них боржника;

— засідання, в якому суд розглядає клопотання про відкриття про­цедури санації або виносить постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрут­ства:

— розпорядження майном боржника. Розпорядник майном при­значається із числа осіб, зареєстрованих Агентством з питань банкрутства як арбітражні керуючі. Процедура розпорядження майном боржника вводиться на строк не більший за шість місяців;

— мирова угода — це домовленість між боржником і кредитора­ми про відстрочку та (або) розстрочку платежів, а також про­щення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформ­ляється угодою сторін;

— санація (відновлення платоспроможності) боржника. Керу­ючий санацією призначається судом з числа осіб, зареєстро­ваних Агентством з питань банкрутства як арбітражні керуючі або керівник підприємства—боржника. Процедура санації вво­диться на строк не більший за дванадцять місяців, але за клопотання комітету кредиторів або інвесторів його може бути продовжено ще до шести місяців;

— ліквідація банкрута — це припинення діяльності суб'єкта під­приємницької діяльності, визнаного господарським судом бан­крутом. Метою ліквідації є здійснення заходів щодо задоволен­ня визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу майна банкрута. Безпосередньо ліквідаційну процедуру здійснює призначений судом ліквідатор, який очолює ліквідаційну комі­сію. Ліквідаційна процедура відкривається з дня винесення господарським судом постанови про визнання боржника бан­крутом. Тривалість ліквідаційної процедури, за загальним пра­вилом, не може перевищувати дванадцяти місяців, але даний строк може бути продовжений судом на шість місяців. Закон визначає черговість задоволення вимог кредиторів.

На будь-якій стадії процедури банкрутства сторони можуть дійти мирової угоди, у випадку затвердження якої суд припиняє проваджен­ня у справі про банкрутство.