5. Соціальний захист ветеранів війни, праці та інших осіб похилого віку в україні

Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захис­ту» від 22 жовтня 1993 р. визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьків­щини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать:

• учасники бойових дій;

• інваліди війни;

• учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань для захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших фор­муваннях як у воєнний, так і в мирний час.

До інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військо­вої служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством Ук­раїни, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово—морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або за участю в бойових діях у мирний час.

Учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені законом.

Крім того, закон виділяє осіб, які мають особливі заслуги пе­ред Батьківщиною. Такими вважаються Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Герої Соціалістичної Праці, удос­тоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років.

Ветерани війни користуються, відповідно до законодавства, пев­ними пільгами. До таких пільг належать, зокрема:

• безплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

• знижка плати за користування житлом;

• можливість щорічного санаторно—курортного лікування тощо.

Закон «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. виз­начає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активно­го довголіття. Цей закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.

Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працю­вали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років — жінки і 40 років — чоловіки) і вийшли на пенсію.

Ветеранам праці надаються пільги, основними з яких є:

• користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи по­ліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

• першочергове безплатне зубопротезування (за винятком про­тезування із дорогоцінних металів);

• переважне право на забезпечення санаторно—курортним ліку­ванням, а також на компенсацію вартості самостійного сана­торно—курортного лікування;

• переважне право на встановлення домашніх телефонів тощо.

Закон виділяє також категорію осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною. Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової Слави. Для них також встановлю­ються ряд пільг.

Громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення за­гального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку. Переведення пра­цівника похилого віку і працівника передпенсійного віку з одного ро­бочого місця на інше не допускається без його згоди, якщо при цьому змінюються істотні умови праці. Для працівників похилого віку засто­совується загальновстановлена тривалість робочого часу. Право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний трудовий стаж. Це право обумовле­но трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.

Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення». Пенсії за віком виплачуються в повному розмірі без врахування одер­жуваного заробітку (іншого доходу). Особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника абоуповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації вироб­ництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофі—люванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисель­ності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю пра­цівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого зако­нодавством строку, якщо вони мають необхідний загальний трудо­вий стаж, у тому числі на пільгових умовах.