2. Поняття і ознаки держави

Держава — це особлива організація політичної влади у соціальне неоднорідному суспільстві, яка відображає, в першу чергу, інтереси домінуючих груп цього суспільства і за допомогою якої здійснюється управління суспільством.

Влада — це авторитет, що має можливість підкоряти своїй волі, управляти чи розпоряджатися діями інших людей. Всяка влада є соціальною, тому що вона покликана врегульовувати відносини між людьми. Різновидністю соціальної влади є влада політична, суть якої полягає у реальній здатності регулювати суспільні відносини в інте­ресах всього народу, підтримувати стабільність і порядок.

Держава, як особлива форма політичної влади, має ряд ознак, що відрізняють її від організації влади у додержавний період та від інших складових частин політичної системи суспільства. Основними з таких ознак є:

— територія — відокремлена кордонами частина земної по­верхні, на яку розповсюджується влада даної держави. Тери­торія є матеріальною базою держави і основою для визнання її іншими державами;

— суверенітет — політико—правова властивість, під якою розу­міють верховенство, самостійність, неподільність влади на те­риторії країни та її незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах;

— наявність апарату управління та примусу, який практично ре­алізовує різні функції держави;

— здатність видавати загальнообов'язкові для всього насе­лення правові норми та забезпечувати їх виконання;

— наявність податкової системи, яка забезпечує засоби для утримання державного апарату.

Державу слід відрізняти від політичної системи суспільства.

Політична система суспільства — це сукупність державних і недержавних інститутів (політичних партій, громадських організацій, масових рухів тощо), через які певні соціальні групи та окремі грома­дяни реалізовують свої права та законні інтереси.

Держава є особливою складовою частиною, ядром політичної си­стеми суспільства, тому що:

— тільки держава охоплює все суспільство і виступає його пред­ставником, інші організації представляють лише частину су­спільства;

— тільки держава має у своєму розпорядженні апарат примусу;

— тільки держава може встановлювати загальнообов'язкові для всього населення правила поведінки — правові норми;

— тільки держава володіє суверенітетом.

Відносини держави з іншими складовими частинами політичної системи регулюються Конституцією та законами для того, щоб жодна політична чи громадська організація не стояла над державою.

3. ФОРМА ДЕРЖАВИ. ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ

Для характеристики конкретних держав застосовується поняття форма держави. Форму держави утворюють три складові частини: форма правління, форма державного устрою, форма державного режиму.

Форма державного правління — це організація вищих органів державної влади, порядок їх утворення і діяльності та розподіл компетенцій між ними.

Розрізняють дві форми правління — республіку і монархію.

Республіка — це форма правління, при якій верховна влада у державі належить виборним органам, які обираються населенням на певний строк.

Республіки бувають трьох видів у залежності від того, хто призна­чає та контролює уряд:

— президентська республіка. У таких республіках президент обирається населенням незалежно від парламенту, він фор­мує, контролює, а інколи і очолює уряд, а парламент здійснює законодавчу функцію;

— парламентська республіка. У парламентських республіках населення обирає парламент, а парламент обирає прези­дента та формує і контролює уряд. Президент здійснює пере­важно представницькі функції;

— змішана республіка (президентсько—парламентська чи пар­ламентсько—президентська). Уряд у таких республіках фор­мується та контролюється частково президентом, а частко­во — парламентом. До таких республік належить Україна.

Монархія — це форма правління, при якій верховна влада у дер­жаві повністю або частково належить одній особі.

Розрізняють такі види монархій:

— абсолютна монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежена;

— конституційна монархія, в якій населення обирає парла­мент, парламент призначає і контролює уряд, а монарх на практиці виконує переважно представницькі функції;

— дуалістична монархія, в якій населення обирає парламент, парламент здійснює законодавчу функцію, а монарх формує, контролює, а інколи й очолює уряд.

В теорії держави існують і альтернативні підходи до класифікації держав за формою правління.