Апостол Андрій на Київських горах

Було це дуже давно. Рікою Дніпром пливло судно. А на судні люди чудні, немов з іншого світу. Пливли і наспівували молитви. Припливли до берега. Києва тоді ще тут не було.

– Тут заночуємо! – сказав сивий, мов голуб, старець. Був це апостол Андрій зі своїми учнями. Розклали вогонь, зготовили вечерю. Вечеряли. Навколо тиша, хлюпочуть об береги хвилі Дніпра.

– Чарівна країна!

?????

Помолились, розклали намет. Полягали й поснули. А вранці апостол Андрій побудив своїх учнів і сказав:

– Зрубайте дуба, витешіть хреста й укопайте його на найвищій горі. Учні зрубали дуба, витесали хреста. З піснею винесли на вершок гори. А як укопали хреста, то апостол Андрій сказав:

– І засяє на цих горах благодать Божа. Збудується тут місто велике, і з міста цього піде слово Боже у всі краї.

– Амінь, амінь! Хай буде воля Господня, – проказали учні. Вони сіли в судно і відпливли. На найвищій горі в сонячному промінні яснів хрест.

– О, щаслива земле, багата й гарна! Щоб тільки народ, що живе тут, умів і хотів цінувати дар цей Господній! – сказав апостол Андрій.

Минуло багато літ. Прийшли на те місце три рідні брати, які називалися: Кий, Щек і Хорив. А з ними ще була їхня сестричка Либідь. Стали вони над Дніпром, і найстарший Кий сказав:

– Ось тут заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати!

Вони вирубали ліс і побудували перші хати. А те збудоване місце обвели рвом і загородили. І назвали цю оселю місто Київ, значить місто Кия. А від їх сестри пішла назва річки Либідь, що й тепер попід Київ тече.

Ця оселя що раз більшала і багатіла. Так росла і розцвітала столиця нашої України – Київ.

? Цей твір – казка, легенда, переказ? Доведіть свою думку.

Про що ви дізналися з цього твору? Розкажіть.

Визначте головного героя. Опишіть, яким ви його уявляєте. Які слова тексту вам допомогли в цьому?

Прочитайте і поясніть слова апостола Андрія.

Українські народні казки Вовк та козенята

Була собі коза. У неї було семеро козенят. Зробила вона собі хатинку в лісі. Кожного дня ходила коза в ліс за їжею. Сама піде, а діткам накаже замкнути хатинку і нікому дверей не відчиняти.

Повернеться коза, постукає ріжками в двері й заспіває:

— Ой ви, діточки, козеняточка!

Відімкнітеся, відчинітеся!

Ваша мати прийшла,

молока принесла.

Козенята почують матір і відімкнуть двері. Мати їх погодує і знову піде в ліс, а козенята міцно-преміцно замкнуть двері і чекають матір.

Вовк підслухав, як коза співає. Тільки коза пішла в ліс, а вовк підбіг до хатинки і завив грубим голосом:

— Ой ви, дітки, козенятка!

Відімкніться, відчиніться!

Ваша мати прийшла,

молока принесла.

А козенята відповідають:

— Чуємо, чуємо,— та не материн це голосок. Наша матінка співає тонесеньким голоском та й приказує не так.

Не відчинили козенята вовкові. Постояв він, постукав і пішов.

Повернулася коза додому і похвалила діток за те, що вовкові дверей не відчинили.

? Цей твір – казка, оповідання…? Доведи свою думку.

Прочитай казку мовчки. Чим відрізняються пісеньки кози і вовка?

Як козенята дізналися, що то була не їхня мати?

За що коза похвалила діток?

Підготуйся до читання казки вголос.

Які слова в тексті підказують, як слід читати слова кози та вовка?