Вовк і кіт

Латиська народна казка

Гналися якось мисливці з собаками за вовком — от-от наздоженуть. Рятуючись, заскочив вовчисько на чиєсь подвір'я, побачив кота й ну благати його:

— Котику, голубчику, порятуй мене, допоможи сховатися від мисливців. Женуться за мною.

— Біжи до сусіди Криша,— каже кіт.— Він добрий, кожному допоможе.

— Не можна мені до нього бігти,— відповідає вовк,— якось по весні я в нього барана зарізав.

— Ну, тоді Юріса попроси.

— Не допоможе мені Юріс. Я в нього козу з'їв, він мені цього ніяк не забуде.

— Що ж,— каже кіт,— піди Клавса попроси.

— Що ти! Я йому й на очі боюся попада­ти — в нього я не одне ягня вкрав.

— То, може, Яніс тебе порятує?

— Е, ні! Нема чого й сподіватися! Я в Яніса теля задушив.

— Добре ж ти всім насолив, — сказав кіт. Не буде тобі тут порятунку. Недарма кажуть: що посіяв, те й пожнеш.

! Мисли'вці, наздожену'ть, вовчи'сько, ряту'ючись, схова'тися, жену'ться, Кри'ша, Ю'ріса, Кла'вса, Я'ніс, сподіва'тися, поряту'нку, недарма'.

Біблійні легенди Створення світу

Спочатку Бог створив небо та землю. Земля була порожня, і над безоднею була темрява, Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло. І побачив Бог, що світло добре, і Бог відділив світло від темряви. Бог назвав світло «день», а «темряву» – ніч. І був вечір, і був ранок – день перший.

Сказав Бог: «Нехай посеред вод буде твердь, і нехай вона розділяє води». І Бог учинив твердь, і відокремив воду під твердю від води над твердю. І сталося так. І назвав Бог твердь «Небо». І був вечір, і був ранок – день другий.

І сказав Бог: «нехай збереться вода з-попід неба до одного місця, і не хай з’явиться суходіл, І сталося так. І назвав Бог суходіл «земля», а місце зібрання води назвав «море». І Бог побачив, що добре воно. І сказав Бог: «Нехай земля вродить рослини: ярину, що розсіває насіння, плодові дерева, що родять плоди з насінням». І сталося так. І земля породила рослини: і траву, і плодові дерева. І Бог побачив, що добре воно. І був вечір, і був ранок – день третій.

Сказав Бог: «Нехай будуть світила на небесній тверді, щоб відділити день від ночі, і нехай вони стануть знаками для пір року, і днями, і роками. І нехай світила світять над землею». І сталося так. І зробив Бог два світила великі: велике світило, щоб воно керувало днем, і мале світило, щоб керувало ніччю, а також зірки. І Бог побачив, що це добре. І був вечір, і був ранок – день четвертий.

І сказав Бог: «Нехай у воді кишать живі створіння, й нехай птаство літає над землею під небесною твердю». І Бог побачив, що добре воно. І поблагословив їх Бог: «Виповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!» І був вечір, і був ранок – день п’ятий.

Тоді сказав бог: «Нехай земля виведе з себе живі створіння: худобу, плазунів і диких звірів». І сталося так. І побачив Бог, що добре воно.

Створення людини

І сказав Бог: «Створімо людину за Нашим образом і подобою, і нехай панує над рибою, птаством, худобою, звірами, плазунами», ІЦ Бог створив людину на Свій образ як чоловіка та жінку. І поблагословив їх Бог: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над всіма плазунами!» І сказав Бог: «Оце дав я вам ярину, плодові дерева, нехай буде вам на поживу! А трава хай буде на поживу звірині, птаству, плазунам». І сталося. І побачив Бог: усе, що зробив, – вельми добре! І був вечір, і був ранок – день шостий.

А сьомого дня Бог спочив від усього свого діла. І благословив цей день.