Деньги и кредит

191

небанківського замовника, для якого банк купує (або продає) валюту, або для власної вигоди.

Найбільшими у світі центрами торгівлі валютою є Лондон, НьюЙорк і Токіо. Вони працюють переважно з 8 години ранку до 16-17 годин вечора. Але оскільки між континентами, на яких знаходяться ці центри, є суттєва розбіжність у часі, то практично в будь-який час доби один із цих центрів відкритий, тому банк, зв’язаний з усіма трьома центрами, може купити (продати) валюту цілодобово.

Крім уже зазначених центрів, валютні операції здійснюються також у Парижі, Гонконгу, Франкфурті-на-Майні, Цюріху. Валютні обмеження в усіх цих центрах мінімальні, а обсяги операцій можуть сягати 100 млрд. дол. за день.

Валютні операції розрізняються за формою. Як правило, виділяють два види угод з валютою: угоду СПОТ і форвардну.

Угода СПОТ – це валютна операція з продажу (купівлі) валюти, що здійснюється в будь-якій день і за курсом, який склався на день укладення цієї угоди. Такий поточний курс носить назву СПОТ-курсу. Розрахунок за СПОТ-угодою здійснюється через два дні після її укладення. День розрахунку називають датою валютування. Ці два дні необхідні для того, щоб опрацювати документи за угодою, тобто перевірити їх, виконати вимоги валютного контролю тієї країни, де вони складені, якщо такий контроль існує.

Під час визначення СПОТ-курсу спочатку визначається курс продажу, за яким один банк хоче продати іншому валюту і курс купівлі, за яким інший банк має намір купити валюту.

Поточні СПОТ-курси постійно публікуються в масових засобах інформації. Коливання цього курсу знаходить своє вираження у збільшенні або зменшенні різниці СПОТ-курсу. Різницю між найвищим і найнижчим показником СПОТ-курсу називають СПРЕД. Якщо ці коливання визначаються за конкретний день, то в такому випадку говорять про денний СПРЕД.

Поряд зі СПОТ-угодами укладають і форвардні угоди. Їх ще називають форвардними валютними контрактами. Суть форвардної угоди в тому, що банки або інші суб’єкти домовляються про купівлю-продаж валюти за фіксованим на момент укладання угоди курсом з поставкою цієї валюти на певну дату.

Коли термін контракту закінчується, настає день розрахунку (дата валютування) – через два дні після кінцевого терміну контракту. Особливістю форвардних угод є те, що вони обов’язкові для виконання, тобто від них не можна відмовитись, за винятком ситуації, коли на це буде згода обох сторін. Курс за форвардною угодою, як правило, вище СПОТкурсу, але може бути і навпаки. Це залежить від загальних тенденцій у динаміці валютних курсів на валютному ринку.

192

Інструментом світового фінансового ринку є облігації. Серед найбільш типових слід назвати звичайні, з плаваючим відсотком і облігації з опціоном.

Звичайні облігації найбільш поширені і відрізняються тим, що за ними встановлюється фіксований відсоток річних. Облігації з плаваючим відсотком характеризуються тим, що за ними ставка процента змінюється відповідно до ринкової ставки. За останню, як правило, беруть ставку ЛІБОР, тобто ставку процента за кредитами, що пропонуються на міжбанківському ринку в Лондоні.

Досить поширеними з 80-х років ХХ ст. стали облігації з опціоном. Вони дають змогу кредитору вибрати найбільш привабливий для нього варіант позики. Так, наприклад, облігація з опціоном робить можливим за певних обставин поміняти її на акцію, або на відповідну кількість золота і тощо.

Чільне місце в структурі світового ринку позичкового капіталу належить і ринку золота, хоча він є досить специфічним елементом. Україна поступово залучається до цього ринку, тим більше, що починаючи з 1997 р. наша держава видобуває власне золото.

12.2. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні

Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації — це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Всі міжнародні фінансові інститути розділяються на дві групи: всесвітні і регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку і Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції і розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.

Міжнародний валютний фонд — це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. МВФ є ведучим світовим фінансовим інститутом, що має статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бретгон-Вудсе в 1944 р., а почав функціонувати в 1947 р. У створенні МВФ активну участь брав і Радянський Союз. Він повинен був мати третю за розмірами квоту в статутному фонді. Розмір останнього планувався у сумі 8,8 млрд. дол. З них частка США – 2750 млн.дол., Великобританії – 1300 млн.дол., СРСР – 1200 млн.дол., Китаю – 550 млн.дол., Франції – 450 млн.дол. і т.д.

Проте СРСР не підписав угоди з МВФ. Офіційно це було пов’язано з тим, що участь СРСР у цій організації і виконання низки її вимог призвело б до втручання у внутрішні справи Радянського Союзу. Але вимоги до країниучасниці про необхідність публікації даних щодо видобутку золота, стан платіжного балансу навряд чи можна розцінювати, як втручання у внутрішні справи держави. Причиною відмови від вступу до МВФ стали мабуть дискримінаційні стосовно Радянського Союзу умови МВФ. Так, СРСР,

193

маючи третю після США і Великобританії квоту, на відміну від них не мав би (у разі вступу до МВФ) права вето. З країн соціалістичного табору членом МВФ довгий час була тільки Югославія.

На початок ХХІ ст. до МВФ входило більше ніж 180 країн, а загальна сума квот склала близько 150 млрд.СДР.

МВФ функціонує на підставі свого статуту, який з моменту заснування переглядався тричі. Уперше в 1969 р. у зв’язку з уведенням СДР (спеціальних засобів запозичення). Вдруге у 1976 р. у зв’язку з підписанням Ямайської валютної угоди і остання поправка була введена в дію в 1990 р., вона передбачала припинення участі в голосуванні тих країн, які не погасили своїх боргів перед МВФ.

Відповідно до Статуту МВФ його головними завданнями є:

сприяти міжнародному співробітництву у валютній сфері через постійно діючу установу, що створює механізм для консультацій та співробітництва з міжнародних валютно-фінансових проблем;

сприяти розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і тим самим досягненню і підтримці високого рівня зайнятості та реальних доходів і розвиткові продуктивних ресурсів усіх держав-членів як першочерговим завданням економіки;

підтримувати стабільний та упорядкований валютний режим держав-членів, а також запобігати конкурентному знеціненню валют;

надавати допомогу у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між державами-членами, а також в усуненні валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;

зміцнювати впевненість держав-членів шляхом тимчасового надання в їх розпорядження за відповідних гарантій загальних ресурсів Фонду і в такий спосіб уможливлювати коректування диспропорцій у їхніх платіжних балансах без застосування заходів, що завдають шкоди національному та міжнародному розвитку;

відповідно до наведеного вище скорочувати тривалість та зменшувати масштаби нерівноваги у зовнішніх платіжних балансах державчленів.

Структура органів управління МВФ представлена Радою керівників.

Уцій раді кожна країна-учасник представлена керівником і його заступником, які призначаються на 5 років. Рада збирається один раз на рік і є вищим керівним органом МВФ. Більшу частину своїх повноважень рада передає Виконавчій раді, яка займається поточними справами. Сім членів Виконавчої ради призначаються країнами, що мають у МВФ найбільші квоти (США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Китай, Саудівська Аравія). Останні 17 членів цієї ради обираються керівниками від інших країн. Виконавча рада (директорат) обирає керівника, який і організовує повсякденну діяльність МВФ. Він обирається на 5 років з правом переобрання на наступний термін.

Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір такої квоти, що

194

переглядається з періодичністю у три- п’ять роки, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн (експорт й імпорт країни, її золотий запас, національний доход) у світовому господарстві. Відносно розміру квот визначається «вага» голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квота України становить 0,73%. Відповідно до цієї квоти вступний внесок для України було визначено у розмірі 997,3 млн дол. США. Згідно з існуючим положенням з визначеної суми лише 25 % виплачується у вільно конвертованій валюті або золоті, а решта — у національній грошовій одиниці.

Кожна держава дістає 250 голосів незалежно від розмірів її квоти плюс один голос на кожні 100 тис. її квоти. Рішення приймаються більшістю голосів, а з деяких питань — більшістю у 70% або 85%. Таким чином, величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ. Зараз найбільша частка капіталу МВФ належить США, а відтак, вони мають і більшу частку голосів (близько 20 %).

Країна-член МВФ має перед Фондом певні зобов’язання. Вони стосуються проведення певної валютної політики та надання інформації.

Діяльність МВФ охоплює три основних напрямки: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою.

Кредитні операції МВФ здійснює тільки з офіційними установами країни: Казначействами, Центральними банками, або стабілізаційними фондами. Кредити, які країна-учасниця може отримати у МВФ, лімітуються і оформляються згодою про резервний кредит, або угодою «стенд-бай». За цією угодою країна може отримати кредит у розмірі своєї резервної частки (25 % квоти) і понад це у розмірі 100 % квоти, у цілому – 125 % своєї квоти. Заставою виступає національна валюта, які після погашення кредиту викупається країною-позичальницею через погашення кредиту в конвертованій іноземній валюті. Підставою для отримання кредиту може бути порушення платіжного балансу, серйозні збої у сфері виробництва, торгівлі і т.ін.

Крім того, країна може отримати кредит зі спеціальних фондів, створення яких практикує МВФ. До їх числа можна зарахувати, наприклад, Фонд компенсаційного кредитування, призначений для кредитування країн у разі дефіциту їх платіжного балансу, викликаного різким падінням світових цін. Уведенням обмежень на торгівля і т.ін. Важливу роль відіграє Фонд підтримки структурних перетворень, що здійснює кредитування країн, економіка яких переходить на ринкові засади. Підтримуючи функціонування цих фондів і створюючи нові, МВФ сприяє подальшому розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин.

Другим основним напрямом діяльності МВФ урегулювання валютних взаємовідносин. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду складається в узгодженні валютної політики країнчленів Фонду. Передусім, кожна країна повинна, відповідно статуту МВФ, співробітничати з Фондом і з іншими країнами з метою забезпечення і

195

підтримки стабільних валютних курсів. Її економічна і фінансова політика має прямувати на забезпечення економічного зростання при розумній стабільності цін. Недопустимим є валютне маніпулювання з метою отримання певних переваг в міжнародній торгівлі. При цьому МВФ встановлює певні валютні обмеження. Так, країни-члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами по поточних міжнародних операціях, використовувати дискримінаційні валютні способи, застосовувати систему декількох видів валютних курсів.

Виступаючи ведучим міжнародним фінансовим інститутом, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою. Він формує значний масив інформації як загалом по світовій економіці, так і в розрізі окремих країн. Щомісячний збірник фінансової статистики, який видається МВФ, включає дані про динаміку економічного зростання і цін, грошовий оборот, експорт і імпорт, стан платіжного балансу, величину офіційного золотого запасу, рівень валютних резервів, розміри зарубіжних інвестицій, динаміку валютних курсів і ін. Країни-члени Фонду зобов'язані без перешкод надавати всю необхідну Інформацію.

Нагляд за макроекономічною і валютною політикою країн здійснюється передусім за допомогою консультування. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику і стан платіжних балансів країн. На основі аналізу готується доповідь, яка пред'являється країні, в якій формулюються певні рекомендації відносно виготовлення і коректування економічної, фінансової і валютної політики. Важливою формою нагляду є також публікація і всебічна обговорення доповіді «Світовий економічний огляд». На основі аналізу існуючої інформації розробляються середньострокові економічні прогнози, які дають можливість координувати макроекономічні політики країн-членів Фонду.

Зі вступом у МВФ Україна взяла на себе великі зобов’язання як країна-член фонду з валютного регулювання. Ці зобов’язання полягають у тому, що наша держава не може здійснювати будь-які маніпулювання валютним курсом для забезпечення власної переваги перед іншими країнами Сюди ж належить і зобов’язання при здійсненні валютної політики суворо дотримуватись основних положень МВФ і не допускати таких дії, які були б руйнівними для інших країн.

Після вступу до МВФ наша держава розпочала активне співробітництво з цією міжнародною валютно-кредитною організацією. Ця співпраця є перспективною і нині зосереджена на таких напрямках:

-надання різноманітних послуг і фінансової підтримки приватизованим підприємствам;

-підтримка фінансового сектору країни для посилення стабільності банківської системи й укріплення небанківських кредитних установ;

-розвиток сільськогосподарського виробництва і розбудова

інфраструктури села.

Для реалізації цих напрямів МВФ надає нашій державі кредити. Вони використовуються для покриття дефіциту державного бюджету тв. Інших

196

цілей. Починаючи з 1994 р., Україна отримує фінансову підтримку від МВФ при вирішенні багатьох своїх економічних проблем. Спочатку це була допомога, спрямована на подолання величезних труднощів, викликаних зростанням цін на енергоносії, які Україна імпортувала з Росії. Потім у 10051999 рр., коли наша держава мала дефіцит рахунка поточних операцій платіжного балансу, цей дефіцит на 66,3 % покривався за рахунок кредитів МВФ. Загальна сума такого кредитування з боку МВФ за цей період досягла 3,3 млрд.дол.

У вересні 1998р. з МВФ узгоджено виділення Україні позички в межах Програми розширеного фінансування ("EFF") на підтримку широкомасштабної макроекономічної та структурної стабілізації на період 1998-2001 pp. на загальну суму 2,3 млрд. дол. США, з яких протягом 1998р. отримано 345 млн. дол. США. Крім того, у 1998 р. отримано 51 млн. дол. США в межах кредиту "стенд-бай", на фінансування програми макроекономічної стабілізації та структурних, перетворень, реалізацію якої розпочато в 1997 р.

Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3-5 років, початок оплати - через три роки, процентні ставки за кредит - від 5,75% до 7 %.

Оцінюючи в цілому значення кредитів МВФ як позитивне для України явище, слід зазначити й певні негативні моменти. Серед них головне місце посідає суттєве зростання нашого боргу перед МВФ. Загальна заборгованість України перед МВФ досить велика і продовжує збільшуватись. Це ставить питання про розробку стратегії наших відносин з цією організацією.

12.2. СВІТОВИЙ БАНК

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять:

-Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

-Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

-Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

-Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ).

Офіційні цілі членів Групи Світового банку - зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньота довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в

197

економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.

Найбільш потужною ланкою світового банку виступає МБРР, який було створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції в 1946 р. Він об’єднує більше 180 країн, а його капітал складає близько 200 млрд.дол.

МБРР постійно отримує прибуток (він сягає більше 1 млрд. дол. на рік), який використовується на розвиток банку. Акціонерам дивіденди не виплачуються. За роки своєї діяльності МБРР надав кредитів на загальну суму 300 млрд.дол., що в 2 рази більше від кредитів, наданих МВФ.

За своєю організаційною структурою МБРР дуже нагадує МВФ. Вищий орган банку – Рада керівників – складається з міністрів фінансові або з голів центральних банків. Більшу частину повноважень ця Рада передає Раді виконавчих директорів, що складається з 24 членів. З них 5 призначається такими країнами, як США, Великобританія, Німеччина, Франція і Японія, а останні – обираються.

Рішення у МБРР приймаються більшістю, а з найбільш важливих питань більшістю у 85 %. Кількість голосів залежить від квоти, яку має країна-член. Квота оплачується кожною країною на 20 %, при цьому 2 % у конвертованій валюті, а 18 % - у національній. Решта квоти складає гарантійний фонд, що забезпечує емісію цінних паперів (облігацій), які МБРР розміщує на світових ринках. Найбільше голосів (17 %) у США. Штабквартира МБРР знаходиться у Вашингтоні.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни.

МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ.

Діяльність банку зосереджена на двох сферах - макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15-20 років, включаючи п'ятирічний термін відстрочення платежів під відносно невеликий (у межах 7-7,5 %) відсоток.

У цілому надання позик здійснюється на основі певних принципів, а

саме:

-кредити МБРР видає тільки під ефективні капіталовкладення;

-рішення про надання кредиту враховує різні ризики, але головним є можливість повернення позики;

198

-кредит надається тільки під гарантії уряду;

-наданий кредит (у процесі його використання) не обмежується тільки межами країни-позичальника.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 40 років. Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. За цими кредитами країна-позичальник не платить відсотків, але мусить покривати ті накладні витрати, які пов’язані з організацією надання кредиту. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кредитів мають країни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835 дол. США.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організована у 1956 р. за ініціативою США з метою заохочування розвитку приватних підприємств

українах, що розвиваються. Статутний капітал МФК створено з внесків країн-членів, їх розмір пропорційний частці їх внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки члени МБРР.

МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від 3 до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень процентів відповідає процентам, що існують на міжнародних фінансових ринках. При цьому в подальшому передбачається продаж цих акцій приватним інвесторам. Це здійснюється для того, щоб створювати конкуренції приватному сектору в країні, де реалізується проект.

Проте МФК має в інвестуванні й певні принципові обмеження. Ця корпорація фінансує не більше 25 % від вартості проекту і купує не більше 35 % цінних паперів того підприємства, що кредитується. За період своєї діяльності МФК надано кредитів на здійснення різноманітних проектів на суму більше 20 млрд.дол., а нині майже 130 країн світу використали можливості, які надає МФК.

Філією МБРР є Багатостороннє агентство гарантування інвестицій, яке було створено у 1988 р. Членами цього агентства можуть бути тільки країничлени МБРР. Призначення БАГІ полягає в тому, щоб стимулювати прямі інвестиції в економіку країн, що розвиваються. Робить це БАГІ способом страхування капіталовкладень від некомерційних ризиків. Гарантії, які надає це агентство, становить 15-20 років. При цьому гарантії покривають до 90 % від загального розміру інвестицій.

До ризиків, які страхує це агентство, належать зміни в соціальнополітичних умовах у країни-позичальниці, несприятливі для кредитора рішення уряду, наприклад, відміна конвертованості національної валюти, перепони або заборони щодо вивезення отриманих інвестором прибутків за кордон і т.ін. Для запобігання втрат інвесторів від таких некомерційних ризиків БАГІ надає потенційним інвесторам різноманітну інформацію, що стосується урядових програм, політики й організації здійснення іноземних інвестицій у країни-позичальниці тощо.

199

Україна активно співпрацює зі Світовим банком, який, починаючи з 1995 р., надав нашій державі кредитів на загальну суму 2 млрд. дол.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотка може бути фіксованою або плаваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною, сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі Світового банку ставка процентів для України становить близько 6,5% річних.

Існують деякі проблеми із виконанням українською стороною зобов'язань у межах затверджених проектів. Із восьми грантів на розроблення проектів і здійснення дослідницької роботи шість було скасовано через відсутність заінтересованості уряду України або відхилено Верховною Радою. Українська сторона досі не завершила оформлення членства у БАГІ, що унеможливило використання ресурсів організації на численні запити гарантій іноземних інвесторів, а також у Міжнародній асоціації розвитку.

Такий стан пов'язаний з недостатньою ефективністю проектного портфеля Світового банку та обмеженою спроможністю нашої сторони освоювати кошти, що надаються.

12.4. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ

Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі - це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування - переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усі вони видають кредити лише країнам-членам.

Поява цих інституцій пов'язана із прискоренням у 60-ті роки розпаду світової колоніальної системи, з поширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються. До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ передусім відносять Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку та Азіатський банк розвитку.

Існують також інші регіональні й субрегіональні банки та фонди розвитку. Найвідоміші з них Центральноамериканський банк економічної інтеграції (Гондурас), Карибський Банк Розвитку (Барбадос), Ісламський Банк Розвитку (Саудівська Аравія), Арабський Банк Економічного Розвитку Африки (Судан).

У Європі в рамках ЄС функціонують Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютної співпраці і Європейський банк реконструкції і розвитку.

200

Задачею Європейського інвестиційного банку, який був створений в 1958 р., є фінансування проектів, які мають регіональне, галузеве і загальноєвропейське значення. Кредити надаються терміном від 20 до 25 років. У галузевому плані пріоритетними є такі області інфраструктури, як енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, які пов'язані з охороною навколишнього природного середовища. Кредити банку видаються на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається бонифікація за рахунок бюджету ЄС.

Європейський банк валютної співпраці, який створений в 1973 р. в рамках Європейської валютної систем і, виконує функції, аналогічний МВФ - надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною метою - сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах-колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.

Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 60 членів: 58 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20 млрд євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора.

Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи.

Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві.

Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих