71. Нація як соціокультурний феномен.

Нація лат. natio — племя, народ — різновид етносу, форма спільності людей, що історично склалася.

Сьогодні немає єдиної думки щодо визначення поняття нація. Є десятки, якщо не сотні, визначення нації. Це можна пояснити складністю цього соціального феномену, його різнобарвністю, а також тим, що він постійно змінюється, розвивається відповідно до умов соціальної транформації. Це вельми складний організм, що фактично перебуває в безкінечній динаміці. Так, наприклад, довгий час більшість фахівців основною ознакою нації вважали спільність економічного життя. Сьогодні більша увага приділяється національного характеру.

Отже, нація — це історична спільнота людей, яка має такі ознаки:

- спільність психологічних ознак, які виступають під загальною назвою національний характер. Останній формується в процесі спільної діяльності людей.

- Нація виникає на основі одного етнічного складу етносу. Нація-етнос — природне утворення. Ознаками етносу є, насамперед, спільність походження, мова, самосвідомість, єдині звичаї, традиція, історія тощо

- Територіальна спільність, тобто кожна нація має свою, чітко окреслену територію

- Значну роль у формуванні нації відіграють такі фактори, як спільна мова, традиції, звичаї, обряди, культура в цілому. Нація має тільки одну мову. Специфічна культура, тобто культура лише певного народу, передається з покоління в покоління.Основоположні специфічні риси національних культур залимшаються незмінними.

- Спільність економічного життя. Економічні звязки єднають людей, сприяють формуванню самосвідомої нації.

Складність та суперечливість національних відносин потребують делікатності, такту, зваженості та терпимості. Найефективніший шлях розуміння національного - через культуру.

Суспільні відносинискладаються в процесі багатогранної життєдіяльності людей як її суб'єктів. Ці відносини охоплюють усі сфери суспільного життя та діяльності - економічну, соціально-політичну, духовну, культурно-побутову.

Суб'єктами суспільних відносин є індивіди та соціальні спільноти. Суспільні відносини є відносинами індивідів як особистостей, індивідуальностей і одночасно як представників класових, національних, етнічних, політичних, релігійних соціальних груп, до яких індивіди належать внаслідок історичного розмежування і об'єднання інтересів, потреб, діяльності та праці.

72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.

Ідеологія — це сукупність суспільних ідей, теорій і поглядів, які відображають соціально-економічні умови життя людей з позицій певної соціальної спільності, а також програми з закріплення або зміни існуючих суспільних відносин. Ідеологія виступає як теоретично систематизована свідомість окремої соціальнох групи чи суспільства в цілому.

Ідеологія — складне суспільне утворення, яке включає певну теоретичну основу, а також програму дій і механізми поширення ідеологічних настанов у масах, що випливають із цієї теоретичної основи. Вона тісно повязана із суспільною психологією. Але це вищий рівень суспільної свідомості, який є систематизованим, теоретично обгрунтованим духовним відораженням корінних інтересів певного соціального субєкта.

Будь-яка людина завжди включена в певні соціальні спільноти, має певні інтереси, вона завжди сприймає явища суспільного життя з певних ідеологічних позицій. Якщо останні відоражають істинний стан справ, тоді знання, погляди, ідеї будуть обєктивними за змістом. Але в суспільстві існують різні соціальні субєкти з різними інтересами. Тому не може бути єдиної ідеології. Ідеологічні концепції суперечать одна одній, спостерігається боротьба між ними. Носії ідеологій прагнуть навязати свої погляди, ідеї, теорії іншим соціальним групам. Утопічний вигляд поки що мають твердження про можливість формування такої ідеології, яка б відоражала інтереси всього суспільства, всіх соціальних груп у цілому.

Ідеологія визначається соціально-економічними умовами життя людей, суспільним буттям, що формує певні суспільні інтереси. Ідеологія виступає у формах політичних, правових, релігійних, естетичних і філософських поглядів.

Відносна самостійність ідеології проявляється у тому, що кожна нова іделогічна система, яка по суті є відображенням суспільного буття, за формою виступає як продовження попереднього розвитку думки, залежить від накопиченогораніше знань та уявлень. Ідеологія здатна впливати на всі аспекти суспільного життя, в тому числі, на матеріальну основу, що породила її.

Утопія- від гр.місце якого немає, модель вигаданого сусп-ва як втілення сусп.ідеалу, світоглядна форма освоєння майб. У. отримує свою назву з однойменного твору Т.Мора. Утопією також наз. ранні твори, наприклад “Держава”Платона.Часто опис до якого неможливо вжити термін реальність характеризують поняттям утопія. Різні соц., політ., правові теорії знаходили в ній форму для викладення програм майб. Утопію розглядали у співвіднесенні з наукою(Енгельс), ідеологіює(Маннгейм), міфом(Сорель),релігією(Бердяєв,Булгаков,Франк). У. може проявити себе у вигляді мрії, екстраполяції, альтернативи дійсності, зразка для досягнення в майб. Вона виступає у позит.(еутопія), так і негат. (антиутопія). Істор.реалії ХХст., що призвели до кризи оптимістичної віри в люд. і її можливість прояснюють той факт що відродження утопічної традиції у ХХст. пов'язане з літерат.жанром антиутопії. Утопічне мислення ХХст.представлене серією негат.утопій: “1984”Оруела,”О дивний новий світ”Гакслі і т.д.