- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи
- •8. Основні функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •10.Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії і Стародавньому Китаї.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •13.Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18.Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії.
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. «Філософія життя»: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоанаізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії..
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •26. Структура світогляду
- •27. Історичні типи світогляду
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29. Основні рівні буття
- •30. Філософський зміст категорії – матерія
- •31. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34. Поняття природи.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологічні проблеми та шляхи їх розвязання.
- •40. Інтелект,почуття, память і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять людина, індивід, особа, особистість, індивідуальність.
- •42. Проблема визначення сутності людини
- •43. Проблема сенсу життя людини
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •47. Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •48.Еврестична і творча функції інтуїції
- •49. Рівні та форми суспільної свідомості
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54. Проблема істини в теорії пізнання
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56.Проблема критеріїв істини
- •57. Істина й правда
- •58. Поняття методу і методології
- •59.Основні форми наукового пізнання
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання
- •61. Функції мови
- •62.Поліструктурність мови.
- •Типи відношень у структурі мови
- •63. Поняття соціокультурної комунікації
- •65. Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного та соціального у філософії
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства.
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73.Рушійні сили соціального процесу.
- •74.Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •76.Гуманізм філософії.
- •77.Поняття філософії економіки.
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності і її форм.
- •80.Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81.Поняття політики.
- •82.Поняття політичної системи та її структури.
- •83.Держава – складова політичної організації суспільства.
- •84.Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85.Поняття культури.
- •86.Масова культура, контркультура і антикультура.
- •87.Поняття цивілізації.
- •88.Традиції і новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі.
- •90.Поняття міжкультурної комунікації.
82.Поняття політичної системи та її структури.
Політична система - це самодостатньо, жорстко упорядкована й субординована структура. Свої історичні витоки бере із виникнення держави, державних інститутів: армія (військо), поліція, міліція, податки (мито, інші збори), відомство з будівництва споруд, іригаційних каналів тощо.
Сучасного вигляду політична система набрала в 60-ті роки XX століття, в період утвердження демократичних і ліберальних цінностей в Європі та Америці.
До структури політичної системи входять:
1. Влада (політична й державна).
2. Політичні організації (держава, партії, національні Фронти тощо).
3. Політичні відносини.
4. Політико-правові норми (Конституція, закони, правові акти тощо).
5. Політична свідомість.
6. Політична культура.
Політичні системи відрізняються за своїми типологіями: історичною і географічною ознаками, силою впливу на суспільство, комплексним, формаційним, цивілізацій ним та іншими підходами.
Політична система має свої специфічні ознаки та особливості, серед яких виділимо хоча б основні. По-перше, будучи відносно автономною, вона зберігає свої нерозривні зв'язки з іншими системами суспільства - економічною, соціальною, духовною та її похідними. По-друге, вона є найбільш інституціоналізованою і наймобільнішою системою суспільства, що й забезпечує виконання нею основної функції: формування й реалізацію політичної, державної влади. По-третє, що логічно випливає з попередньо названих особливостей, - це система, яка спричиняє значно глибший і відчутніший вплив на суспільне життя, ніж інші соціальні системи як матеріального, так і духовного походження.
Пересвідчитися в неабияких можливостях політичної системи суспільства нам допоможе хоча б загальна характеристика її структури, зокрема тих найважливіших елементів, з яких вона складається.
У змістовому відношенні політична система включає в себе різно-порядкові елементи, об'єднані між собою однією спільною основою - сферою політичного життя. Основними її структурними елементами є політичні відносини, політична влада, політична діяльність, політична організація суспільства, політична свідомість, політична культура і таке ін.
Неважко зрозуміти, наскільки складною є політична система за своєю структурою. До того ж зауважимо: чим вищого рівня досягло суспільство у своєму розвитку, тим складнішою за своєю структурою і змістом є його політична система. Цей закон поширюється на будь-яку систему.
Звернемо увагу ще й на те, що політична система, її зміст, характер розвитку і спрямованість завжди детерміновані рядом факторів. Найважливішими серед них є політичний інтерес, політична цілеспрямованість, об'єкт і суб'єкт політики.
У сучасному суспільстві політичним партіям належить вирішальна роль в організації соціальних сил для політичної боротьби, у здійсненні державної влади. Функції партій: представництво соціально-політичних інтересів; формування ідеології; політична соціалізація і мобілізація особистості; боротьба за державну владу, формування програм її діяльності й участь у здійсненні; підготовка кадрів для інститутів державної влади; формування політичної свідомості Й громадської думки.
Наступною складовою є суспільно-політичні (громадські) рухи, які розглядаються як соціальні організації, що не мають конституційного оформлення. Вони характеризуються спільними цілями, відсутністю чіткої організаційної структури й однорідності соціально-політичних та світоглядних поглядів їх учасників, відсутністю індивідуального й групового членства. Чіткого розподілу між поняттями "громадський рух" і "громадська організація" не існує.
Громадські організації - це добровільні об'єднання людей, які утворюються для досягнення певної спільної мети.
Політична діяльність - це специфічна сфера суспільної діяльності. У найзагальнішому вигляді - це сукупність дій окремих індивідів або соціальних груп з метою реалізації своїх політичних інтересів, насамперед, питань про завоювання, реалізацію і утримання влади. Політична діяльність наділена статусом відносної автономності.
Важливим елементом політичної системи суспільства є також політична свідомість і політична культура. Політична свідомість - це відображення людиною чи певними спільнотами людей в ідеальних образах політичного життя, політичних відносин як різновидності суспільних відносин в цілому.
Політична свідомість поєднує в собі два рівні знання: буденний (нижчий, повсякденний) і теоретичний (вищий, науковий). На нижчому рівні свідомості формується політична психологія, а на вищому - ідеологія.
Політична культура є відносно самостійним видом у загальній системі культури. Коротко політичну культуру можна визначити як сукупність стереотипів політичної свідомості і поведінки, характерних для даної соціальної спільності. Структура політичної культури не вичерпується елементами політичної свідомості. У дійсності політична культура включає в себе відповідні зразки або стереотипи політичної поведінки, прояви яких надзвичайно різноманітні, а також політичні організації, інститути влади тощо.