- •О. Ф. Скакун —
- •Є. А. Бондарев —
- •§ 1. Предмет історії вчень про право і державу.
- •§ 1. Предмет історії вчень про право і державу.
- •§ 2. Методологія історії вчень про право і державу
- •2 Політична і правова думка на стародавньому сході
- •§ 1. Джерела й особливості давньосхідної політико-правової думки
- •§ 2. Політико-правові ідеї в Стародавній Індії: брахманізм і буддизм
- •§ 3. Держава і право в поглядах давньокитайських мислителів
- •§ 1. Ранні вчення в давньогрецькій філософії
- •§2. Період розквіту давньогрецької
- •§ 3. Вчення в умовах кризи давньогрецької державності
- •§1. Вчення Цицерона про державу і право
- •§ 2. Політико-правові погляди римських стоїків
- •§3. Римські юристи про право
- •§ 4. Політичні і правові ідеї християнства.
- •5 Політико-правові вчення
- •§ 1. Вчення Томи Аквінського про державу і право
- •§ 2. Теорія всесвітньої монархії а. Данте
- •§ 3. Політико-правове вчення м. Падуанського
- •§ 4. Мусульманська політико-правова думка
- •6 Початки вітчизняної правової
- •§ 1. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона
- •§ 2. «Повчання» в. Мономаха
- •§ 3. Політико-правові проблеми в літописах
- •§ 4. «Слово» і «Моління» Данила Заточника
- •§ 2. Політико-правові ідеї Реформації
- •§ 3. Вчення про державу ж. Бодена. Теорія державного суверенітету
- •§ 4. Ідеї раннього соціалізму: т. Мор і т. Кампанелла
- •8 Вчення про право і державу у нідерландах періоду антифеодальної революції
- •§ 1. Г. Гроций про право і державу
- •§2. Розробка природно-правової теорії б. Спінозою
- •§ 1. Основні напрямки англійської політико-правової думки
- •§ 2. Вчення т. Гоббса про право і державу
- •§ 3. Вчення Дж. Лежка про право і державу
- •§ 1. Політико-правова думка польського періоду в Україні
- •§ 2. Політичні програми гетьманів України
- •§ 3. Політична і правова думка в Московській державі
- •11 Право і держава у вченнях
- •§ 1. Політична програма Вольтера
- •§ 2. Вчення про державу і право ш. Монтеск'є
- •§ 3. Теорія народного суверенітету
- •§ 4. Політико-правові ідеї якобінців
- •§ 5. Політичні і правові вчення німецького і італійського Просвітництва
- •§ 1. Захисники абсолютизму. Теорія освіченої монархії
- •§ 2. Проект реформ державних установ с. Десницького
- •§3. Демократичний ідеал я. Козельського,
- •13 Американські просвітники про державу
- •§ 1. Демократична традиція «батьків-засновників» сша:
- •§ 2. Конституційні погляди федералістів
- •§ 1. Вчення і. Канта про право і державу
- •§ 2. Вчення г. Гегеля про право і державу
- •§ 3. Історична школа права
- •15 Основні напрямки західно-європейської
- •§1. Англійський лібералізм.
- •§ 2. Французький лібералізм. Б.Констан, а. Де Токвіль
- •§ 3. Соціалістичні вчення: ш. Фур'є, а. Сен-Сімон, р. Оуен
- •§ 4. Філософський і юридичний позитивізм
- •16 Проекти державних перетворень у росії й україні в першій половині XIX ст.
- •§ 1. Проект м. Сперанського і контрпроект м. Карамзіна
- •§ 2. Проекти конституції декабристів: м. Муравйов, п. Пестель
- •§3. Проект слов'янського союзу Кирило-Мефодіївського товариства
- •17 Основні напрямки європейських
- •§ 1. Ліберальні вчення про право і державу
- •§ 2. Марксистське вчення
- •§ 3. Анархізм про державу і право
- •§ 4. Аристократична концепція держави і права ф. Ніцше
- •XIX ст.
- •§ 1. Проекти і програми українських мислителів.
- •§ 2. Основні напрямки політико-правових вчень у Росії: консерватизм, «охоронний лібералізм», «російський соціалізм»
- •19 Розробка теорії права і правової
- •§ 1. Розробка теорії правової держави
- •§2. Розробка теорії права
- •20 Державно-правові концепції
- •§ 1. Консервативна державницька концепція
- •§2. Націоналістична концепція державності
- •§ 3. Національно-демократична модель української державності
- •§ 4. Соціал-демократична концепція української державності
- •21 Політико-правова ідеологія більшовизму
- •§ 1. Ленінське вчення про державу і право та його послідовників
- •§ 2. Радянське праворозуміння
- •§1. Теорія солідаризму л.Дюгі
- •§ 2. Неолібералізм про державу
- •§ 3. Концепції плюралістичної демократії
- •§ 4. Концепції соціальної держави і політики
- •§ 5. Теорія еліт
- •§ 6. Соціологічна юриспруденція
- •§ 7. Реалістична теорія права
- •§ 8. Юридичний позитивізм.
- •§ 9. Сучасні концепції природного права
- •Іменний покажчик
§ 3. Політико-правові проблеми в літописах
Київської Русі
Важливим джерелом наших знань про Русь є літо-йиси. Серед них насамперед виділяється така значна історична і нолітична пам'ятка, як «Повість временних літ», створена у
93
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________
1113—1117 рр. її автором, принаймні першої редакції, вважається києво-печерський чернець Нестор (бл. 1056—1121 рр.). Які політико-правові проблеми зафіксовані в літопису?
1)Насамперед, він дає розгорнуту відповідь на питання пропоходження руської держави — «Звідкіль є, пішла Руська земля і хто перший почав ній княжити». Якщо історію людства Нестор викладає відповідно до Біблії, то історію Русі - з відомостей про розселення слов'ян і зародження державності. Літописецьспростовує візантійську концепцію про виникнення Київської держави в результаті хрещення Русі під впливом Візантії. Він приводить відомості про походження перших київських князів з полян, їх перші походи на Царьград (Константинополь). У літописі повідомляється, що пізніше слов'янами був покликаний для встановлення порядку варязький князь Рюрик, а його спадкоємці — київські князі по праву стали вважатися старшими серед руських князів.
Хроніка історичних подій на Русі в «Повісті» пов'язана з історією європейських країн і підтверджує: «народ руський» — не без роду і племені, має свою історію, якою може пишатися.
2)У центрі «Повісті» — діяння київських князів, утвердження їх династичної влади, драматична боротьба за київський престол. Критеріями оцінки політичної діяльності київських і удільних князів у літописі виступають її результати, наслідки для держави і народу. Автор прагне до об'єктивності, уникає ідеалізації навіть Володимира — хрестителя Русі. Князь до свого хрещення «був ненаситний у блуді», «мав кілька дружин» і сотні наложниць, але потім змінився і жив «у страху божим». Не замовчує він і політичні помилки князів, у т.ч. Ярослава Мудрого, Ярославичів, що мали фатальні наслідки для єдності держави.
3)У християнському дусі Нестор-літописець трактує природу влади, права. «...Бог дає владу кому хоче, постановляє царя і князя Всевишній тому, кому хоче дати. Коли яку землю уподобає Бог, то ставить їй царя і князя праведного, котрий любитьсуд і правду, і право заводить через суддю, що править суд. Коли ж правдиві князі на землі, то багато гріхів прощаєтьсяземлі тій, а коли злі і лукаві бувають, то ще більше зло наводить Бог на землю ту, оскільки є главою землі тієї». Як і для Іларіона, ідеалом для Нестора є союз, співпраця між світською і духо-
94
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________
вною владою. Зразком такої співпраці для нього теж виступає Володимир Великий, котрому єпископи давали поради, у т.ч. про міру покарання розбійників, «але після встановлення провини». Вони повчали князя: «ти поставлений Богом на кару кпим і на милість добрим». Завдяки співробітництву з церквою діяв «по правді» і Ярослав Мудрий. За Нестором, у добрих справах київських князів їх радником виступає сам Бог.
4) Літопис проливає світло на правові звичаї, державні традиції Київської Русі. У «Повісті» знаходимо відомості, зокрема, про дотримання традиції в час небезпеки скликати віче. Нестор-літописець свідчить, що думка віча при зміні влади київського князя була вирішальною. Так, віче запросило Мономаха на престол. Воно ж могло наділити князя надзвичайними повноваженнями, прийняти (затвердити) рішення щодо фінансів, податків і т.п. У всіх важливих питаннях великий князь «тримав раду з бояри».
5) Як історик, Нестор-літописець добре розуміє політичне зна¬чення історичних уроків, їх повчальний характер. Так, на прикладі братовбивчої політики Святополка він ілюструє її наслідки для держави і самого князя, що закінчив своє «зле життя» між Чеською і Лядською землею. «Се Боз явив на показ князям Руським, — підкреслюється в літописі. — Нехай хто таке сотворить, знають про це, і вони, коли зроблять подібне зле братовбивство, таке ж приймуть покарання, але більше цього, тому Що вже знають, що було». Такі уроки застерігали від міжусобиць. Але вирішального значення для політичного виховання київських князів автор літопису надає позитивному досвіду їх попередників. Він вихваляє Володимира, Я.Мудрого за масштабне містобудування, будівництво церков і монастирів, за любов до книг і знань. Тут — цілий гімн книгам і знанням. «Велика-бо користь буває людині від науки книжної, — пристрасно проповідує Нестор, — тому що книги вказують нам і вчать нас, як йти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість добуваємо зі слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, це джерела мудрості. Книги — бездонна глибина, ми ними в журбі утішаємося, вони — вузда для тіла і душі». Як бачимо, літописець добре розумів роль освіти, знань для людини і держави.
95
Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна
______________________________________________________________________