11 Право і держава у вченнях

ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА

XVII—XVIII століття — це епоха видатних досягнень в науці і культурі Західної Європи, що тісно пов'язана з Просвітництвом. Його діячі ставили завдання з допомогою просвітництва і реформ подолати темноту і неуцтво народу шляхом поширення раціонального знання, нових цінностей і ідеалів, гуманізму, поваги до людської особистості. Вони боролись за встановлення «царства розуму», заснованому на «природній рівності», гармонії інтересів індивіда і суспільства, за політичні і громадянські свободи. їх гаслами були — знання, свобода і рівність.

Нова ідейно-моральна атмосфера, створювана просвітниками з їх твердою вірою у безмежну могутність людського розуму, справила величезний вплив на політико-правову ідеологію, звільнення державно-правової теорії від богословських трактувань. Ідеї про природне право, права людини, суспільний договір, що склались у XVII ст., одержали подальший розвиток, привели до нових вершин у політико-правовій думки.

§ 1. Політична програма Вольтера

Видатний письменник і філософ Вольтер (1694— 1778)' по справедливості вважається натхненником і визнаним

____________________________________________________________________

Вольтер (справжнє ім'я — Франсуа Марі Аруе) народився в сім'ї паризь¬кого нотаріуса. Вже у коледжі проявив неабиякий літературний хист. За гострі Критичні статті й вірші проти абсолютизму був двічі ув'язнений в Бастилії, а потім висланий з Франції. У 1726—1729 рр. жив у Лондоні. Повернувшись до Фрішції, опублікував «Філософські листи», «Досвід загальної історії та про зви¬чні й дух народів», «Трактат про метафізику» і ряд інших творів. Гостра іронія Вольтера, його критичні стріли були спрямовані проти схоластики, католиць¬кої церкви, феодального деспотизму й кріпацтва.

172

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

лідером європейського Просвітництва. У численних філософських, історичних, драматичних, поетичних творах, публіцистиці і роботах з кримінального права і процесу Вольтера відбились його політико-правові погляди. У своїй сукупності його міркування, ідеї, сформульовані принципи становлять досить струнку політико-правову програму, що справила вирішальний вплив на погляди радикальних діячів Великої французької революції. В чому полягає головна суть цієї програми?

По-перше, Вольтер розглядав історію, громадське життя як арену боротьби добра і зла, освіти і неуцтва, забобонів і марновірства — винуватців існуючих соціальних зол. Занадто великим є їх вплив на політичні відносини, верховну владу. Розсадниками марновірств і неуцтва мислитель вважав церкву, католицизм, темряву народних мас. Високо цінуючи знання, мислитель все ж вважав: атеїзм небезпечний для простолюддя. «Атеїст бідний і злий, який вірить у безкарність, — писав Вольтер, — буде дурень, якщо не уб'є вас, щоб привласнити ваші гроші. Чернь стане ордою розбійників». Бог необхідний людям. «Без Бога я сам для себе Бог, я пожертвую світом заради моїх фантазій». Він писав про необхідність освіти, торжество розуму, «природної релігії», під якою розумів принципи моралі, загальні для всього людства.

По-друге, з позицій раціоналізму Вольтер критикує феодальні порядки, абсолютизм сваволю влади, в т. ч. і правову: «людське суспільство, яким править сваволя, схоже зовсім на череду підяремних волів, що працюють на хазяїна». Пропонував звільнення кріпаків, що належать державі і церкві, викуп поміщицьких селян за згодою їх власників. Він закликав скасувати кріпосництво й у Пруссії, Росії, Польщі. В «Історії Росії при Петрові Великому» (1759 р.), ідеалізуючи Петра І, вихваляв його реформи. У своєму «Проханні до всіх посадових осіб королів¬ства» (1759 р.) виступив на захист селян.

По-третє, як публіцист Вольтер виступав послідовним бор¬цем за правосуддя, гнівно засуджував інквізицію, християнські трибунали. У своїх статтях і листах виступав правозахисником несправедливо засуджених, таврував неуцтво, юридичну безграмотність суддів, писав: «Якщо правосуддя зображується з пов'язкою на очах, то потрібно, щоб розум був його вожатим». У пра-

173

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

цях з кримінального права і процесу критикував теорію формальних доказів, зокрема, «визнання» звинуваченим своєї вини, захищав найважливіші принципи правосуддя — законності, рівності при застосуванні закону, гласності процесу, співмірності покарання злочину, справедливості, участі адвокатів у процесі тощо. Вважав, що карати повинна не людина, а закон, виступав проти страти, катувань. Пропонував здійснити реформу законодавства, демократизувати його в інтересах людини і держави1.

По-четверте, Вольтер захищав природні права людини. Приро¬дне право, на його думку, утверджує справедливість у людських відносинах. Самим справедливим вважав свободу і власність. Під свободою просвітник розумів усунення феодальних пережитків, незалежність громадян від сваволі: «Свобода полягає в тому, щоб залежати тільки від одних законів». Завдяки їй, люди стають незалежними, автономними суб'єктами політичних відносин і права. З ідеї Вольтера про перетворення підданих у повноправних громадян, повернення їм невідчужуваних прав — на особисту недоторканність, свободу совісті, свободу слова і друку та ін., про¬ростала нова філософія права з її ідеєю «панування права».

Матеріальною передумовою свободи і незалежності громадян в державі у Вольтера виступає приватна власність і рівні пра¬ва. «Власницький дух подвоює сили людини, — вважав мислитель. — На себе і на свою родину працюють з більшим зусиллям і задоволенням, ніж на хазяїна». Був рішучим противником майнової рівності (егалітаризму), розумів рівність в політико-юридичному змісті: рівність перед законом і судом, рівне право на «підтримку порядку», участь у створенні законів. Свобода, а не власність зрівнює людей. Не всі будуть багаті, але бідні вільні продавати свою працю тому, хто більше заплатить. Ця свобода замінить їм власність. «Бути вільним, знати тільки рівних — ось істинне життя», — писав філософ.

По-п'яте, відповідно до поглядів Вольтера, на зміну деспотичному правлінню прийде царство розуму і свободи, що вже готується («починають мислити, просвіщатися і грамотно писати»). Гарантом реалізації природних прав людини стане держава. її по-

___________________________________________________________________

1 Див.: Вольтер. Избр. произведения по уголовному праву и процессу. М., 1956. . ....

174

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

літична організація важлива для філософа не у формі, процедурі влади, а в суті — реалізації в ній свободи. Він виходив з того, що «досконалого державного устрою не бувало ніколи». Самим прийнятним державним ладом називає республіканський: він усіх більш наближає людей до природної рівності, охоронюваній законами. *Така рівність не припускає знищення підлеглості одних іншим: «ми всі в однаковій мірі люди, але ми не рівні члени суспільства», за своєю роллю, місцем в ньому. Зате кожному («і султану, і охоронцю») рівною мірою належать усі природні права — у правомочності розпоряджатись собою, своїм майном. «Я легко пристосувався б до демократичного ладу», — зауважує філософ, але вважає, що він важко реалізується на практиці.

Політичні реалії Франції й інших абсолютистських режимів Європи уможливлюють, переконаний просвітник, їх трансформацію в «освічені монархії». Зразком мудрого правління Вольтер Називає Англію, де влада короля обмежена і де народ бере участь в управлінні. Він вважає, що народи були б щасливі, маючи государів-філософів. «Наступить день, коли у керівництва встануть філософи. Готується царство розуму». Там, де усе підлягає закону, починаючи з королівської влади і церкви, як в Англії, щонайкраще охороняються свобода і рівність.

По-шосте, феодальні порядки, «усе, що я бачу», вважає Вольтер, сіють революцію. Розчарувавшись в готовності європейських монархів до ліберальних реформ «зверху» і під впливом наростання революційних настроїв у Франції, він дійде висновку: заради свободи народ має право на повстання і скинення тира¬нів. На урні з його прахом, встановленої 1791 р. у паризькому Пантеоні, були викарбувані безсмертні слова великого Вольтера: «Якщо людина поневолена тиранами, вона повинна їх скинути». Ставлення основоположника Просвітництва до револю¬ції було типовим для французьких просвітників XVIII ст.: міркування про небажаність кровопролиття, про пагубні наслідки громадянської війни переростали у впевненість неминучості революції.

І останнє. «Подібно тому, — писав філософ, — як найбільшим фізичним злом є смерть, так найбільшим моральним злом є, звичайно, війна». Він засуджував війни, що тягнуть за собою злочини, грабежі, спустошення, смерть. Однак виправдував війни заради

175

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

свободи, писав: «Небо дозволяє війни для справи свободи». У своїй «Історії Карла XII» (1731 р.) Вольтер виявив співчутливе ставлення до України, яка уявлялась йому «країною, що завжди прагнула свободи й наполегливо боролася за її здобуття».

Таким чином, просвіта, свобода, рівність є воістину девізом політичної доктрини Вольтера. Своїми ідеями він намітив програму французького Просвітництва, визначив шлях звільнення від феодальних пут, повалення абсолютизму. Вплив вольтеріанських ідей тією чи іншою мірою зазнали просвітники багатьох країн. Він відстоював загальнолюдський прогрес, загальнолюдські моральні цінності. «Людство є принципом усіх моїх думок», — любив повторювати він. І у своєму житті був вірним сформульованому ним принципу дії, вибору.