12.Банківські послуги та розрахункове касове обслуговування клієнтів.

Банк. послуги (БП) - ті дії банк. установ на замовл. клієнтів, які не пов’яз. із залуч. дод. рес. Осн. форма оплати БП - комісії. БП: ліцензовані (їх надання потребує ліцензії НБУ: касове обслуг., інкасація та прервез. гр. цінностей, залуч. депозитів юрид. і фіз. осіб), неліценз., чисті (послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операц. помилок), сурогатні (послуги, кінцевий результ. здійсн. яких може вплинути на активи банку), комісійні (послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії), гонорарні (банк отр. від клієнтів обумовлену наперед плату: лізинг, трастові, консультаційні послуги), спредові (чисті доходи від них форм. як різниця між комісією, отр. від клієнта та сплаченою при організ. даної послуги), балансові (облік. на балансових рах.: кредитні, інвест., валютні), позабалансові (гарантії, поручительство, консультації) тощо. Ринок БП в У. перебув. на стадії формув. Найб. попитом корист. послуги розрах.-касового хар-ру.

Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів, з додержанням економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування_обов'язкових, страхових та резервних фондів.

Інвестиційні операції означають вкладення коштів у цінні папери (акції, облігації, векселя, сертифікати) підприємств на відносно тривалий період часу. Банківським інвестиціям властиві ризики: кредитний, фінансовий (ринковий), процентний.

Інвестування потребує систематизованого аналізу ризику цінних паперів, що придбає банк; мати захист від ризику збитків та втрати ліквідності.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів та інших ліцензованих НБУ банківських послуг здійснюється на підставі окремих договорів та оплати клієнтами в вигляді комісійних, гонорарів, спреду (маржі).

Тема 10

1. Мвф: його діяльність в Україні.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їх мета – сприяти розвитку зовнішньої торгівлі ы міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них регулювання курсів та валют, надання кредитів цим країнам та гарантування позик за кордон.

Найважливішу роль с сучасний період відіграє Міжнародний валютний фонд (МВФ). МВФ – міжнародна наднаціональна фінансово-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН, почав свою діяльність з березня 1947 р. в Вашингтоні.

МВФ – організація акціонерного типу, його ресурси складаються із внесків країн-членів згідно квоти, величина якої залежить від частини країни у світовій торгівлі, квота переглядається кожні п’ять років і складається з 22,7% у вільноконвертованій і 77% у національній валюті. Членами МВФ є 181 країна Україна прийнята до МВФ у 1992 році, її квота становить 0,69% у загальному капіталі фонду; Україна, враховуючи гостру нестачу цих внесок, оформлена як борг, отримала безпроцентний і безстроковий кредит.

МВФ відіграє подвійну роль: стежить за виконанням своїми членами правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин і надають ресурси країнам для фінансування дефіцитів платіжних балансів.

З 1995 р. МВФ надає допомогу окремим країнам на випадок фінансових криз через політику траншів (часток в обсязі 25% квоти країни в Фонді). МВФ використовує механізм розширеного фінансування – надання середньострокових кредитів з метою подолання труднощів платіжного балансу, які викликані макроекономічними і структурними проблемами, кредит надається траншами після докладного вивчення експертами МВФ стану справ країни-позичальника щодо доцільності надання кредитів. Якщо країна не виконує розроблені урядом її заходи Фонд може не надавати чергового кредитного траншу.

МВФ активно сприяв переходу України до ринкової економіки, яка з 1994 року почала отримувати кредити на фінансування системи перетворень (STF) і отримала майже 700 млн. доларів за 1995 рік, в 1996 році програма обсягом 800 млн. доларів (отримано повністю): проведено грошову реформу, взяла зобов’язання підтримати (дотримуватися) вимог статті VIII Статуту. Третю програму Стенд-бай ухвалено в 1997 р. Ці програми полегшили справу економічної стабілізації, але здобутки були хиткими; і вимагалося довгострокове фінансування (1998 – 2001рр в сумі 2,5 млрд. дол., потім продовжено до 2002 р.). Поліпшилися макроекономічні показники в Україні, вирівнявся графік обслуговування зовнішнього боргу. Україна отримала також важливу технічну допомогу, досягла важливого прогресу в галузі фіскального управління. МВФ надав активну допомогу в галузі бухгалтерського обліку центрального банку, монетарних операцій, у сфері статистики.

За остання 10 років МВФ у економічний розвиток України надав фінансової підтримки загальним обсягом близько 3,5 млрд. дол.

Україна не в повній мірі виконувала умови, що були передбачені МВФ, що й змушувало його припинити.

Доцільно зазначити, що діалог між урядом Україною і МВФ при спілкуванні сприяв підвищенню обізнаності урядовців, політиків представників ЗМІ з питань ринкової економіки та реформ.

Співробітництво з МВФ сприяло залученню Україною кредитних ресурсів від Світового банку.