21. Скасування кріпацтва

Розвиток ринкових стосунків руйнував феодальну-кріпосницьку систему. Відтак у травні 1848р. австрійський уряд скасував панщину та інші феодальні повинності. За це землевласнику належався викуп, дві третини якого зобов’язувалися сплачувати селяни, одну третину – держава. При цьому західноукраїнські селяни ставали власниками маленьких клаптиків землі, але втрачали права на ліси й пасовища. Прихильність влади до поміщиків спровокувала селянські повстання на Буковині під проводом депутата австрійського парламенту Лук’яна Кобилиці.

19 лютого 1861р. цар Олександр II підписав “Положення про звільнених селян”. Відповідно до цих документів селяни в Російській імперії отримували особисту свободу, поміщики зберігали право власності на землю. Щоб викупити власні наділи селянам доводилося брати позику в держави, а потім оплачувати її і нараховані відсотки протягом 49років. До завершення викупної операції вони вважалися тимчасовозобов’язаними і виконували на користь поміщика старі повинності.

Отже при проведенні аграрних реформ в Австро-Угорщині та Росії в першу чергу приймалися до уваги інтереси поміщиків. Українські селяни після них залишалися малоземельними й злиденними.

22. Перша світова війна і Україна

1. Початок війни і Україна

2. Національний рух

1. Перша світова війна являла собою збройне зіткнення наймогутніших військово-політичних угрупувань тогочасного світу – Антанти і Четверного союзу. Супротивники залишалися байдужими до інтересів українського народу, але розробляли далекосяжні загарбницькі плани щодо українських земель. Зокрема:

• Росія збиралася розширити свої володіння за рахунок Галичини, Буковини, Закарпаття;

• Австро-Угорщина претендувала на Поділля і Волинь;

• Німеччина планувала окупувати Донбас, Приазов’я і Крим;

В серпні-вересні 1914р. розгорілася Галицька битва, в якій прийняли участь близько півтора мільйона російських і австрійських військовослужбовців. Перемогу здобули російські війська, що дозволило їм захопити Галичину і Буковину.

Отже західноукраїнські землі перетворилися на театр бойових дій.

2. Після 1 серпня 1914р. українці опинилися по різні боки фронту, а українські політики намагалися визначити національні пріоритети.

Найвпливовіша політична сила Наддніпрянщини – Українська Соціал – демократична Робітнича Партія підтримувала Росію, але одностайності в її рядах не було. Так деякі активісти УСДРП виїхали до Львова і заснували там “Союз визволення України” на чолі з Дмитром Донцовим. СВУ мав на меті створення самостійної України на руїнах імперської Росії, відтак співпрацював з Німеччиною та Австрією. Ще одна група соціал-демократів на чолі з Володимиром Винниченко засудила війну та виголосила ідею української автономії. Тим часом найвпливовіші політичні сили Галичини утворили Головну Українську Раду (ГУР), яка підтримувала військові зусилля Австро-Угорщини.

Отже національний рух зазнав розколу. Ця обставина провокувала недовіру і репресії проти українців з обох боків.