12. Початок боротьби проти польського панування

1. Повстання Косинського і Наливайка

2. Гетьманування Петра Сагайдачного

1. Наприкінці 16 стол. посилення феодальних і релігійних утисків наштовхувалося на непримиренну козацьку опозицію. При першій ліпшій нагоді її підтримувало пригноблене селянство. В таких умовах українські землі охопив масовий антифеодальний рух. В 1591-93 р. ватажком повстання був Криштоф Косинський, в 1594-96 рр. рух очолювали козацькі отамани Северин Наливайко і Григорій Лобода. Повсюдно їх загони громили шляхетські і магнатські маєтності, розганяли польську адміністрацію, покозачували селян і міщан. Вирішальна битва відбулася в урочищі Солониця (травень-червень 1596р.), де поляки здобули перемогу і жорстоко розправилися над повстанцями. Сейм оголосив козаків ворогами держави, однак сил для їх ліквідації Польща не мала.

Таким чином почалася епоха польсько-козацького протистояння.

2. Після поразки Наливайка козацтво зосередилося на боротьбі з татарами і турками. Козаки проводили морські експедиції в Трапезунд і Синоп (1614), Стамбул(1615), Кафу(1616). Ці акції були пов’язані з іменем гетьмана Петра Сагайдачного. Його стратегія полягала в тому, щоб уникаючи нових зіткнень з польською владою провокувати стосунки Речі Посполитої з Туреччиною. Під час польсько-турецької війни 1620-21 рр. козацьке військо на чолі із Сагайдачним прийняло участь у Хотинській битві. Тут в серпні-вересні 1621 р. козаки і поляки спільними зусиллями зупинили 250-тисячну ворожу армію. Важливим було також те, що Сагайдачний допоміг православній церкві відновити втрачену внаслідок унії ієрархію. Православним митрополитом став Іов Борецький.

Таким чином гетьману Сагайдачному вдалося консолідувати козацтво і перетворити його на окремий привілейований стан.

13. Козацько-селянські рухи 20-30 років 17 століття

Після смерті гетьмана Сагайдачного польська влада готувалася підпорядкувати собі Січ і зупинити стихійне покозачення суміжних із Запоріжжям земель. Козацтво не збиралося поступатися здобутими вольностями й домагалося розширення реєстру. Відтак в 1625 р. проти польської каральної експедиції виступили загони Марка Жмайла. Кровопролитні бої не виявили переможця і завершилися підписанням Куруківської угоди, що передбачала створення шести козацьких реєстрових полків. Оскільки решті повстанців належало повернутися в кріпацтво, то нереєстрове козацтво продовжувало боротьбу.

• 1630р. – повстання під проводом Тараса Трясила;

• 1635 р. – захоплення польської фортеці Кодак гетьманом Іваном Сулимою;

• 1637-38р. – повстання під проводом Павла Бута, Дмитра Гуні і Якова Остряниці;

Ціною величезних зусиль полякам таки вдалося призупинити заворушення. 1 березня 1638 р. Сейм ухвалив «Ординацію Війська Запорізького». ЇЇ положення затверджували реєстр в шість тисяч чоловік, відміняли виборність козацької старшини, забороняли вільний доступ на Січ.