46. Радянська Україна в добу “Застою”

1. Консервативний поворот

2. Дисидентський рух

1. Після відсторонення Хрущова від влади розпочалася доба “Застою” (1964-85рр. ). Першим секретарем ЦК КПУ залишався Петро Шелест, з 1972р. його змінив Володимир Щербицький. Слідуючи за розробленою в Москві генеральною лінією партії, вони забезпечували консервативний поворот у всіх сферах життя. При цьому:

• Згорталася десталінізації;

• Поновлювалися політичні репресії ( неосталінізм ) ;

• Поновлювалася цензура та ідеологічний диктат;

• Розширювалася партійно-державна номенклатура, зростало її всевладдя;

• Уповільнювалися ротації на всіх щаблях влади;

Такий консервативний курс приніс очікувану стабільність, але закрив шлях для оновлення радянської політичної і економічної системи.

2. Існування легальної опозиції в період “Відлиги” і “Застою” залишалося неможливим. Її місце займали дисиденти. Вони виявляли свою незгоду мирними засобами, як то: влаштування публічних акцій протесту, написання відкритих листів вищому керівництву держави й міжнародним організаціям, розповсюдження вільного від цензури “самвидаву”. Прикладом дисидентського вільнодумства була праця Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, яку автор адресував першому секретареві ЦК КПУ Петру Шелесту. Після підписання СРСР Гельсінських угод про непорушність прав людини виникла Українська Гельсінська Група (УГГ). Вона боролася за дотримання прав людини і вільне поширення інформації в Радянській Україні. Її учасниками стали Микола Руденко, Левко Лукяненко , Вячеслав Чорновіл, Василь Стус та інші лідери дисидентського руху. Влада застосовувала проти них жорстокі репресії.

47. Економіка Радянської України в добу “Застою”

1. Розвиток промисловості

2. Розвиток сільського господарства

1. Брежнєвське керівництво визнало економічні експерименти Хрущова волюнтаризмом. Новий уряд на чолі з Олексієм Косигіним змінив напрямок реформ. Зокрема:

• Поновлювалися галузеві міністерства і централізоване керівництво народним господарством;

• Розширювалася самостійність державних виробників, їх діяльність оцінювалася за показниками реалізованої продукції і прибутковості;

• Створювалася система матеріального стимулювання працівників;

Завдяки таким нововведенням Радянська Україна за підсумками восьмої п’ятирічки ( 1966-70рр. ) наростила обсяги промислового виробництва на 50 %. Косигінська реформа була спробою вживлення окремих ринкових елементів в адміністративно-командну економіку. Оскільки ця ідея не користувалася підтримкою вищого партійного керівництва, то невдовзі реформа зупинилася.

Таким чином головною особливістю економічного розвитку стало уповільнення темпів зростання і відставання від передових країн світу.

2. З метою розвитку сільського господарства держава завершила електрифікацію колгоспів і радгоспів, реалізувала програми механізації та меліорації, збільшувала капіталовкладення в аграрний сектор. Українське село розширювало виробництво достатньо якісної і дешевої продукції. Водночас колгоспна система зберігала ряд суттєвих недоліків. Зокрема:

• Технології з великими затратами ручної праці;

• Безгосподарність ;

• Недорозвинена інфраструктура ( дороги, переробні підприємства, тощо) ;

Отже в добу “Застою” аграрне виробництво піднялося на якісно новий рівень, але так і не змогло задовольнити попит на продовольство та зупинити відтік населення в міста.