- •Світогляд та його роль в житті людини Поняття світогляду
- •Структура світогляду. Буденний і теоретичний, індивідуальний і масовий світогляд
- •Міфологічний світогляд
- •Особливості релігійного світогляду
- •Поняття науки
- •Особливості наукового світогляду. Філософія і наука. Основні функції філософії. Філософія як теоретична форма світогляду
- •Антична філософія
- •Досократівська філософія
- •Мілетська школа філософії
- •Філософія Геракліта (Ефеського)
- •Піфагор та філософія піфагорійців
- •Ксенофан та Елейська школа філософії. Парменід. Зенон Елейський
- •Філософські погляди Емпедокла
- •Філософські погляди Анаксагора
- •Атомістика Левкіппа-Демокріта
- •Грецька класична філософія
- •Філософія софістів
- •Філософія Сократа
- •Філософія Платона
- •Аристотель
- •Елліністично-римська філософія
- •Епікуреїзм
- •Стоїцизм
- •Скептицизм
- •Філософія середніх віків Філософія патристики
- •Східна донікейська патристика. Оріген
- •Західна донікейська патристика. Тертулліан
- •Післянікейська патристика. Діонісій Ареопагіт
- •Латинська патристика. Августин Аврелій (Гіппонський)
- •Від патристики до схоластики. Северин Боецій
- •Філософія схоластики
- •Іоанн Скот Еріугена. Вчення про чотири природи
- •Філософський реалізм Ансельма Кентерберійського
- •Філософський концептуалізм п’єра Абеляра
- •Філософія Фоми Аквінського
- •Номіналістична філософія Вільяма Оккама. “Бритва Оккама”
- •Філософія епохи відродження і реформації
- •Лоренцо Валла
- •Християнський неоплатонізм Ніколи Кузанського
- •Пантеїзм Джордано Бруно
- •Філософування Мішеля Монтеня
- •Гуманізм і релігія. Еразм Ротердамський
- •Ніколо Макіавеллі
- •Утопічні ідеї Томаса Мора
- •Філософські погляди Томмазо Каманелли
- •Нова філософія XVI – XVIII ст. Історико-філософське означення європейської філософії Нового часу
- •Філософія Френсіса Бекона
- •Філософія Рене Декарта
- •Філософія Джона Локка
- •Філософія Томаса Гоббса
- •Філософія Бенедикта Спінози
- •Філософія Джорджа Берклі
- •Філософія Девіда Юма
Скептицизм
Один із засновників третього напряму елліністично-римської філософії – скептицизму – Піррон Елідський (360 – 270 рр. до н. е.). В юності Піррон був живописцем, потім став учнем філософа Анаксарха, відомого тим, що він переконав Олександра Македонського, котрий вважав себе богом, що це не так. Разом з Анаксархом Піррон зустрічався з індійськими тлумачниками Вед та перським магами. В решті решт він дійшов висновку про неможливість пізнання як такого і про необхідність утримуватись перш за все від суджень про будь що, від будь-яких емоцій та реакцій на те, що відбувається навколо нього і з ним самим. В цьому і полягав основний сенс скептичної філософії.
Піррон не від чого не ухилявся і нічого не дотримувався, не рахувався ні з якими небезпеками, правда від багатьох небезпек його охороняли друзі. Коли Піррон йшов вулицею, він немов би нічого не помічав. Одного разу його учитель Анаксарх потрапив у болото, а Піррон пройшов повз нього, не подавши йому руки. Багато громадян почали його сварити за це, а сам Анаксарх вихваляв – за байдужість.
Так само, як і епікурейці та стоїки, скептики прагнули у філософствуванні і в житті досягти атараксії, тобто спокою душі. Світ зачіпає нас, світ турбує наш розум і наші почуття, змушує їх напружено працювати в пошуках істини, в пошуках визначення, що є добро, а що – зло, що є благо, а що – ні, що є краса, а що – потворність. Але чи під силу це людському розуму та почуттям? Ні, не під силу – так вважали скептики, і тому для досягнення душевної рівноваги необхідно відмовитись від усіляких спроб дізнатись, зрозуміти, усвідомити.
Скептики намагались пояснити і навіть довести правомірність своїх сумнівів відносно здібностей людини до пізнання. Піррон створив цілу низку з десяти доказів, або десяти тропів. Перший троп: у всіх, і у людей, і у тварин чуттєві органи індивідуальні і по-різному визначають свої відчуття. Другий: у кожної людини свої власні схильності та переваги. Третій: різні органи чуття однієї людини дають цілком різні уявлення про речі (яблуко для зору жовте, для смаку – солодке, для нюху – духмяне). Четвертий: наші почуття і наше сприйняття змінюються в залежності від нашого стану (сон, безсоння, молодість, старість та ін.). П’ятий: в залежності від виховання, звичаїв у нас у всіх різні уявлення про добро і зло, про прекрасне і потворне, про істинне та хибне, про богів тощо. Шостий говорить про те, що всі речі та елементи, з яких вони складаються, змішані таким чином, що ми не можемо розділити їх і виділити в чистому вигляді (так камінь, важкий у повітрі, у воді набагато легший – і незрозуміло, чи то він легкий, а у повітрі важчає, чи то він важкий, а у воді легшає). Сьомий: наше уявлення про речі залежить від того, з якого положення, з якої відстані ми їх сприймаємо (те, що близько велике, здалека здається малим). Восьмий: в залежності від якості і кількості одні і ті ж речі по-різному впливають на нас (їжа в малій кількості дає сили, а у великій – наводить млость). Дев’ятий: одні події відбуваються часто, а інші – рідше, тому і можливості їхнього пізнання різні та інтерес до них різний – одні речі звичні, інші незвичні. Десятий троп: всі поняття, якими оперує наша думка, є відносними – день-ніч, низ-верх – тобто створені не природою, а нашою ж думкою. А все, що є відносним, – не пізнається саме собою.
Такою є сутність скептичної філософії – нічого пізнати неможливо, адже одне не більше, ніж інше.