Антична філософія

Перші філософські вчення з’явились дуже давно – у VI ст. до н. е. І з’явились вони одразу в декількох центрах людської цивілізації: Індії, Китаї, Греції. Саме слово “філософія” – грецьке за походженням. Вперше філософом, тобто людиною, яка любить мудрість, назвав себе відомий давньогрецький містик і математик Піфагор. Слово це прижилось і стало дуже популярним у Давній Греції, де звання “філософ” було одним з найбільш почесних. Йшли роки і століття, антична цивілізація зійшла з історичної сцени, але філософія, як і багато інших наук та мистецтв, створених в античності, продовжила жити і розвиватись аж до наших днів.

Філософи намагались і намагаються дати відповіді на задані ними самими питання про Бога, про таємниці походження та існування світу та природи, про те, що таке людина і в чому сенс життя. І до появи філософії люди розмірковували про все це. Плоди їхніх роздумів знайшли своє відображення у міфах, переказах та ритуалах, що вводили людей в глибини природних та людських таємниць, супроводжували їх при народженні і смерті, освячували шлюб і добування їжі, допомагали позбутися від хвороб і природних катастроф.

Що ж спонукало їх шукати іншого знання, котре ми на відміну від міфологічного називаємо філософським? Перш за все – сумнів. Перші філософи засумнівались у правильності того, про що говорили їм міфи і ритуали, в правильності їхнього власного розуміння і знання реальності. І їм довелось мислити, шукати відповіді, шукати мудрість, адже вони любили її. І всі філософи, що приходили на зміну своїм попередникам, також сумнівались і також намагались вирішити свої сумніви – так аж до наших днів.

Звертаючись за допомогою і порадою до своїх попередників або сучасників, філософи часто гаряче сперечалися з ними і в цих суперечках створювали свої власні філософські вчення та системи. Важко відділити особистість філософа, його життєвий шлях від його філософії. І чи потрібно? Адже вони не заважають, а, навпаки, допомагають зрозуміти один одного: філософ – свою філософію, філософія – філософа, що створив її.

Досократівська філософія

Початковий, самий перший період філософії в Давній Греції носить назву досократівського – він продовжувався з VI по IV ст. до н. е., коли почав філософствувати Сократ. Філософи-досократики засумнівались в основних знаннях, які давала їм міфологія, – знання про утворення світу, про богів, про закони, які керуються природою. Що насправді лежить в основі світу, як він розвивається, і чи відбувається цей розвиток взагалі – такі питання ставили вони. Напрям їх філософського пізнання був спрямований в основному на будову світу.

Але не треба думати, що перші філософи не приділяли уваги людні, оскільки людина для давніх греків була нерозривно пов’язаною зі світом, була його маленьким відображенням. Якщо світ був Космосом, макрокосмом, то людина – мікрокосм, частина і подібність Космосу. Поняття першооснови, або першоматерії, буття і небуття, руху та спокою, необхідності та випадковості, нарешті смерті та безсмертя – відносились як до світу, так і до людини. Через них перші грецькі філософи намагались зрозуміти, що таке добро і зло, свобода і рабство, душа і розум (логос). Фрагменти та висловлювання, що дійшли до нас, часто загадкові і темні для розуміння сучасної людини, але спробувати зрозуміти їх необхідно, адже тоді стане зрозумілим багато з того, що стало основою для всієї наступної філософії.