Мілетська школа філософії

Перший з грецьких мудреців Фалес з Мілета (640 – 562 рр. до н. е.) був родом з багатої та відомої родини, яка вважала своїм пращуром легендарного царя Кадма, брата Європи, засновника Фів. У молодості він багато подорожував, побував у Вавилоні, де познайомився з вченнями халдейських мудреців, і у Єгипті, де навчався у жерців.

Багато уваги Фалес приділяв заняття астрономією та геометрією. Він першим серед греків виявив, що розмір сонця становить 1/720 частину кола, яке воно проходить, що місяць складається з тридцяти днів, а рік – з 365 днів. У геометрії Фалес першим встановив, що кути при основі рівнобічного трикутника рівні, сформулював правило рівності трикутників за стороною і двома кутами. Розповідають, що коли Фалес вписав прямокутний трикутник в коло, то із вдячності богам приніс їм в жертву бика – настільки великим було його прагнення до пізнання. Свої знання з астрономії та геометрії Фалес застосовував на практиці – він зміг правильно передбачити затемнення, що відбулося 28 травня 585 р. до н. е., а також виміряв висоту єгипетських пірамід за їхньою тінню, дочекавшись часу, коли тінь людини дорівнює її зростові.

Але головним, на що спрямовував всі свої знання і розумові сили Фалес, були розмірковування про світ, всесвіт, людину. Він ввів поняття першооснови світу, першоматерії (грецькою – архе). Нею він називав воду. Під “водою” Фалес розумів, звісно, не звичайну фізичну воду. Це був символ, що виражав ідею єдності світобудови. Він говорив, що все виникає з води і все зникає у воді, виражаючи цими словами ідею вічності світу та його багатоманітність. У “воді”, казав Фалес, криється можливість вічного розвитку всесвіту. Все, що є в світі, виникає на її основі. Вчення Фалеса про воду як першоматерію заклало основи всієї грецької філософії, поєднавши в єдине ціле світ, людину і сили, що ними керують.

До речі, Фалеса і його учнів, що входили до складу відомої “Мілетської школи”, називали не філософами, а фізіологами (від грець. “фізіс” – “природа”), підкреслюючи цим, що основна їхня увага була спрямована на прояснення природи (тобто будови, структури) всього сущого, природи світобудови.

Фалес вже за життя став відомим у всій Греції завдяки своїй мудрості. За переказами, коли рибалки виловили з моря жертовний триножник Аполлона і дельфійський оракул звелів віддати його самій мудрій людині, то триножник віддали Фалесові. Він же був названий першим з відомих “семи мудреців”.

Другий філософ Мілетської школи, учень Фалеса, Анаксімандр (611 – 546 рр. до н. е.), був людиною глибокого розуму, мудрою і добродушною. Розповідають, що одного разу, коли він співав, над ним посміялись діти. Дізнавшись про це, він сказав: “Що ж, заради дітей доведеться мені навчитись співати краще”. Анаксімандр прославився своїми філософськими думками стосовно світового Первоначала, будови космосу і походження людини.

В якості початку світу, початку всіх речей, або Первоначала, Анаксімандр приймав не воду, як Фалес, а дещо, що він назвав словом апейрон, яке приблизно можна зрозуміти як Безмежне. З нього народжується все, виникає небо і світи, що в ньому знаходяться. Воно вічне і незмінне, і охоплює всі світи; в ньому криється, за Анаксімандром, “всіляка причина всезагального виникнення і знищення”. Цими словами Анаксімандр підкреслює, що те, що є Первоначалом, першоматерією, неможна уявити у вигляді певної визначеної природної стихії, будь то вода, земля, повітря чи вогонь. Первоначало неможна виміряти ані просторовими, ані часовими вимірами. Його можна порівняти з вічним рухом.

Третім відомим філософом Мілетської школи, учнем Анаксімандра був Анаксімен (585 – 524 рр. до н. е.). Будучи учнем Анаксімандра, Анаксімен дуже шанував і його вчителя, Фалеса. Тому в своїх уявленнях про первоначало цей філософ спробував об’єднати і вчення Фалеса про “воду”, і вчення Анаксімандра про апейрон.

В якості першооснови всього сущого, тобто першоматерії, Анаксімен прийняв повітря, яке є безмежними і має невизначену форму. Все суще, всі стихії і навіть боги, вважав Анаксімен, виникають з повітря.