10.Громадянське суспільство: сутність та структурні елементи

Громадянське суспільство - це системи самостійних і незалежних від держави громадських інститутів і міжособистісних відносин, які створюють умови для самореалізації індивідів і окремих колективів. Завдяки громадянському суспільству виражаються і реалізуються приватні інтереси і потреби, в той же час, як держава виражає суспільні (загальнолюдські) інтереси. Громадянське суспільство включає сім'ю, культурні цінності, засоби масової інформації, церква, наукові, професійні та інші об'єднання, асоціації та організації. Сутність громадянського суспільства зводитися до того, що в ньому кожна людина має право знайти собі справу до душі, в якому він міг би мати успіх. Громадянин з'являється в суспільстві тоді, коли він розкривається, як суб'єкт владних прав, своїх законних повноважень. Тому громадянське суспільство - це сукупність вільних, внутрішньо самостійних учасників загального творчого процесу, який охоплює всі сфери людського життя і діяльності: економіку - виробництво; політику - законотворчість; духовність - культуру. Сутнісними рисами громадянського суспільства є: наявність вільних власників виробництва, розвинена демократія, високий рівень суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами держави, її фундаментального регулювання та регламентації, але гарантуються та охороняються державою. Громадянське суспільство виділяє наступні структури: політичні партії та лобістські організації (комітети, комісії, ради); суспільно-політичні організації і рухи (екологічні, антивоєнні, правозахисні); добровільні асоціації та об'єднання громадян; в економічній сфері - наявність недержавних організацій, кооперативів, орендних , акціонерних та інших об'єднань, спільнот, асоціацій, які базуються на приватній власності; в соціальній сфері - наявність громадських організацій і рухів, органів самоврядування за місцем проживання і роботи, наявність недержавних засобів масової інформації; в політичній - практика вирішення конфліктів в рамках закону і без насильства, цивілізований механізм виявлення, формування та висловлювання громадської думки; в духовній - свобода слова, друку, совісті, самостійність і незалежність творчих, наукових та інших об'єднань, збільшення людського виміру політики.

11 Демократические политические режим

Демократичний політичний режим. У перекладі з грецької "демократія" означає "влада народу" (demos - народ, cratos - влада). Більш розгорнуте визначення демократії було дано американським президентом А. Лінкольном - правління народу, вибране народом і для народу.

Сучасна демократія включає в себе сукупність демократичних інститутів, процедур і цінностей, які забезпечують стійкість політичної системи.

Основні ознаки, що характеризують демократичний режим:

1. Суверенітет народу - визнання цього принципу означає, що народ є джерелом влади, саме він вибирає своїх представників влади і періодично їх змінює.

2. Періодична виборність основних органів влади дозволяє забезпечити чіткий легітимний механізм спадкоємності влади. Державна влада народжується з чесних демократичних виборів, а не за допомогою військових переворотів і змов. Влада вибирається на певний і обмежений термін.

3. Загальне, рівне і таємне виборче право. Вибори припускають наявність реальної змагальності різних кандидатів, альтернативність вибору, реалізацію принципу: один громадянин - один голос.

4. Конституція, закріплює пріоритет прав особистості над державою і забезпечує схвалений громадянами механізм вирішення спорів між особистістю і державою.

5. Принцип поділу влади (на законодавчу, виконавчу і судову) в побудові державного апарату.

6. Наявність розвинутої системи представництва (парламентаризму).

7. Гарантія основних прав людини.

8. Політичний плюралізм (від лат. Pluralie - множинний), що дозволяє легально діяти не тільки політичним і громадським рухам, що підтримує політику уряду, а й опозиційним партіям і організаціям.

9. Свобода вираження політичних суджень (ідеологічний плюралізм) і свобода формування асоціацій, рухів доповнюється різноманіттям різних джерел отримання інформації, незалежними ЗМІ.

10. Демократична процедура прийняття рішень: вибори, референдуми, парламентське голосування та ін Рішення приймаються більшістю при повазі права меншості проявляти незгоду. Меншість (опозиція) має право виступати з критикою на адресу правлячої влади і висувати альтернативні програми.

11. Вирішення конфліктів мирним шляхом.

Основні форми демократії

Залежно від форм участі народу у здійсненні влади виділяють пряму, плебісцитарну і представницьку демократію.

У прямій демократії між волею народу і нею втіленням у рішення немає опосередкованих ланок - народ сам бере участь в обговоренні та прийнятті рішень.

Плебісцитарна демократія є іншим каналом вираження волі народу. Ця форма демократії є голосування народу з найважливіших державних питань, щодо проектів законів та інших рішень через референдум, іноді званий плебісцитом, що в дослівному перекладі - народне рішення

У представницької (репрезентативною) демократії воля народу виражається не прямо, а через інститут посередників, тому її ще називають делегованих демократією. Депутати, політичні лідери, отримавши "мандат довіри" від народу, повинні втілити цю волю в прийнятих законах і рішеннях. Між народними представниками і тими, кого вони представляють, встановлюються відносини, засновані на повноваженнях і довірі.