Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
політологія екзамен..docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.04.2019
Размер:
161.51 Кб
Скачать

14 Зміст системного підходу до вивчення політики

. Системний підхід - напрямок методології дослідження, в основі якого лежить розгляд об'єкта як цілісного багацтва елементів у сукупності відносин і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.

Яке значення системного підходу в аналізі політики?

По-перше, він дозволяє представити політичне життя саме як систему поведінки людей, встановити механізми впливу політичних дій, вчинків на характер політичних інститутів і структур.

По-друге, дає розуміння політики як цілісності, відкриває можливості аналізу способів, форм її взаємодії з навколишнім середовищем, компонентами якої можуть виступати природа, економіка, культура, соціальна структура.

По-третє, одне з найважливіших призначень політики - забезпечення єдності, цілісності суспільного організму, неминуче включає численні відмінності, різноспрямовані тенденції дії. Політична система виступає засобом соціальної інтеграції, стримування деструктивного впливу соціальних відмінностей на функціонування складових частин суспільного організму. Поняття політичної системи висловлює єдність двох сторін політики: організації та діяльності, дії і структури.

Різні системи володіють різними механізмами опору зовнішніх впливів. Внутрішні кризи, суперечливість процесів, притаманних політичним системам, свідчать про необхідність коригувань або політики, або системи. Політична поведінка діячів і партій має бути виключно уважним до появи кризових явищ і тупикових процесів. На ранніх стадіях завжди можливо їх врегулювати без серйозних втрат.

Таким чином, системний підхід розкриває сутність політики як цілісності; надає засоби аналізу форм її взаємодії з природою, економікою, культурою, соціального структурою; висвітлює канали впливу політичної поведінки на характер політичних інститутів і структур; врешті, доводить найзначніше призначення політики щодо забезпечення єдності, соціальної інтеграції, мобілізації ресурсів суспільства та стабільності.

15.Історичні форми демократії

Слово демократія має давньогрецьке походження і буквально перекладається як “народовладдя”. Зараз демократія як політичне явище означає політичний режим, де народ є джерелом влади на засадах рівності, свободи і солідарності, та відповідні характеристики політичних відносин, політичної культури, політичного лідерства тощо. Відомі два головних історичних типа демократії – безпосередня і представницька. В безпосередній демократії вищим законодавчим органом є народне зібрання. Втім, управлінські функції тут здійснюють не всі разом, а окремі люди, безпосередньо обрані народом. В представницькій вищим законодавчим органом стає представницький орган – зібрання обраних народом представників, – який вже призначає функціонерів державного управління. Первісна військова демократія відома у багатьох племен ще з часів переходу від родо-племінного до державного устрою. Першими історичними формами демократії були античні держави. Зокрема, в Афінах (V-ІV ст. до н.е.) майже повною мірою був реалізований принцип самоврядування, коли публічна державна влада ще не настільки відчужена від народу, щоб набути самодостатнього значення. Але філософи того часу дорікали цій демократії за некомпетентність, неслушний принцип відбору посадових осіб, схильність демосу до тиранічного панування. Демократичні інститути влади, що побудовані на принципах безпосередньої демократії та місцевого самоврядування, мали розвиток також у феодальних республіках Пскова і Новгорода, де вищим органом влади були народні збори – віче (відоме як один з органів влади і в Київській Русі). Окремою формою демократії слід вважати комунальне самоврядування міст середньовічної Європи. Ця система під назвою “Магдебурзьке право” існувала у XV-XVІІ ст. також у містах України – Києві, Львові, Кам’янці та ін. Крім того, в історії України велику роль відігравала військово-республіканська організація Запорізької Січі, яка створила своєрідні демократичні механізми. Сучасна західна, або ліберальна демократія як особлива історічна форма базується на ідеях, що були висунуті та розроблені європейськими мислителями XVІІ – XІX ст.