Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
стор я.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
249.67 Кб
Скачать

46. Суспільно-політичний рух в західноукраїнських землях в першій половині 19 ст. Гурток «Руська Трійця»

У 1830-1840-х роках центром національного руху став Львів, а його авангардом - громадсько-культурне об'єднання «Руська трійця». Заснов­ники об'єднання М.Шашкевич (1811-1843), І. Вагилевич (1811-1866) та Я. Го-ловацький (1814-1888), на той час студенти Львівського університету і вод­ночас вихованці греко-католицької духовної семінарії, виступали за визво­лення поділеної на частини України. Вони започаткували новий етап у роз­витку національного руху на західноукраїнських землях у дусі романтизму.

Учасники «Руської трійці» підтримували тісні стосунки з М.Максимо­вичем, О.Бодянським, І.Срезневським - відомими діячами української та російської культури. Суттєвий вплив на формування світогляду членів гур­тка мала творчість представників нової української літератури - І.Котля­ревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Є.Гребінки, П.Гулака-Артемовського та ін. У 1834 р. «Руська трійця» підготувала до друку історико-літературний збірник «Зоря», в якому було вміщено біографію Б. Хмельницького, вірш М. Шашкевича про С. Наливайка та інші твори. Однак віденська цензура за­боронила видавати «Зорю». У 1836 р. члени гуртка підготували літератур­но-науковий альманах «Русалка Дністрова», що містив твори із проблем історичного минулого України. Альманах, який через цензурні перешкоди був виданий у Будапешті, отримав позитивну оцінку сучасників, зокрема І.Франко зазначав, що «Русалка Дністрова» виразно і сміливо вказувала на «далекий ясний образ свободної всеслов'янської федерації в освіті й спі­льній роботі політичній». З 900 привезених до Львова примірників майже всі конфіскувала поліція. Згодом помер Шашкевич; Вагилевич невдовзі пе­рейшов до польського табору; лише Головацький продовжив боротьбу за цілі «Руської трійці».

Я.Головацький у гострій публіцистичній статті «Становище русинів у Галичині» (1846) сформулював соціально-економічні та політичні програм­ні вимоги національного руху. Тут було і визволення народу з-під соціаль­ного гніту, і скасування панщини, і піднесення культури, поширення знань рідною мовою, викладання та дослідження рідної мови у вищій школі з ме­тою підготовки кадрів інтелігенції, яка змогла би працювати в україномов­ному середовищі, піднесення літератури, заснування журналів та інші ви­моги. Були тут і елементи лібералізму, і покладання надій на уряд. Стаття стала справжньою програмою українського національно-визвольного руху в Галичині, що мало істотне значення в мобілізації громадської думки Схі­дної Галичини навколо важливих проблем напередодні революції 1848 р.

Отже, діяльність «Руської трійці» свідчила про еволюцію національ­ного руху на західноукраїнських землях від вирішення культурно-мовних до постановки соціально-економічних і політичних питань.

47. Реформи в Російській імперії в 60 - 70-х рр. 19 ст. Та впровадження на Україні.

19 лютого 1861 р. маніфест Олександра II проголосив скасування кріпосного права.

Згідно з реформою скасовувалася особиста залежність селянина від поміщика. Селяни дістали особисту свободу.

За одержані земельні наділи селяни мали сплатити викуп.

У 1864 р. були створені виборні органи влади в масштабі губернії і повіту — «земські установи». Одночасно проведено реформу міських рад(70-ті рр..): вибори відбувалися в трьох куріях, на основі маєткового цензу, так що перевагу діставало заможне міщанство. Ще гострішою була потреба в удосконаленні системи судочинства. У 1864 р. проведено судову реформу. Судова реформа 1864 р. проголошувала незалежність суду від адміністрації; суддю призначав уряд, але зняти з посади міг тільки суд. Запроваджувався загальностановий суд, тобто єдиний для всього населення. На судових засіданнях могли бути представники проси і публіка. Утверджувалася змагальна система: обвинувачення підтримував прокурор, оборону — адвокат (присяжний повірений).

Важливі зміни відбувалися в системі освіти. Реформи 60-х років відкрили для нижчих верств більший доступ до неї на всіх рівнях, включаючи університетський. Вони також удосконалили програму навчання й надали університетам більшу автономію. Головну увагу було звернено на поширення серед народних мас освіти: створення популярної літератури, видання підручників, організацію школи.

Велике значення мала реформа 1874 р., за якою запроваджувалася загальна військова повинність: усі чоловіки 21-річного віку, придатні для військової служби, повинні були відбувати військову повинність. У піхоті строк служби встановлено тривалістю б років з наступним зарахуванням у запас на 9 років. У флоті служба тривала 7 років і 3 роки в запасі. Для осіб з освітою встановлено менші строки служби. Поліпшилося навчання військ і підготовка офіцерських кадрів. Армію було оснащено сучасними видами зброї, створено паровий військовий флот.

У 1862 р. було проведено фінансову реформу, що централізувала управління грошовим господарством у руках міністерства фінансів. Було створено Державний банк, чітка податкова система.

У 1865 році – цензурна реформа – підпорядковувалась міністерству внутрішніх справ, цензура книг, журналів, газет.