25. Написання закінчень родового відмінка однини іменників чоловічого роду іі відміни.

У сучасній українській мові чіткого розмежування щодо вживання закінчень -а, -у, -я, -ю немає. Існує певна закономірність щодо їх використання. У родовому відмін­ку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій групі — я, -ю). При визначенні закінчення береться до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні (наго­лос) ознаки іменника. Наприклад: папір — папера (доку­мент) — паперу (матеріал); акт — акта (документ) — акту (дія).

Закінчення -а, -я мають іменники чоловічого роду, що означають:

1)загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, акціонера, спортсмена, підприємця, промов­ця, Якубовича, Дмитриченка, Степана, Львова, Києва, Канева,(виняток становлять ті складені власні назви, у яких друга частина співзвучна із загальною назвою, що має закінчен­ня —у: Кривого Рогу, Холодного Яру, Красного Лиману)

2)інші географічні (власні) назви з наголосом на кінце­вому складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -ее, -ськ: Дніпра, Трубежа, Ірпеня, Здвижа, Дніпропетровсь­ка, Миколаєва, Демидова, Макарова, Тетерева;

3)назви конкретних предметів: автомобіля, документа, плаща, годин­ника, стільця;

4)назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, місяця, тижня (але року, віку);

5)назви окремих днів тижня: понеділка, четверга; мі­сяців: січня, березня, листопада (листопаду — з іншим значенням) та ін.;

6)назви будівель, приміщень, споруд: паркана, погреба (але льоху). Проте деякі назви цієї групи вживаються лише із закінченням -у: складу, порту, каналу, магазину, вокзалу, метрополітену та ін.

7)наукові й технічні терміни іншомовного походження, що означають одиничні поняття: синуса, діаметра, атома, сектора, куба.

8)українські терміни, коли вони утворені за допомогою суфіксів: відмінка, числівника, чисельника, рівня (але складу, способу, роду, виду, стану і в загальному, і в термінологічному значеннях).

Закінчення -у, -ю мають іменники чоловічого роду, що означають:

1)сукупність чогось чи когось: колективу, пленуму, активу, деканату, оркестру (але вишняка, березняка, чагарника — з наголосом на кінцевому складі);

2)речовину, масу, матеріал: меду, спирту, мармуру, паперу, льоду, шовку, граніту, піску, металу, асфальту, лісу, азоту, алмазу, кисню, гороху;

3)психологічний стан, різні почуття, відчуття: гніву, болю, страху, настрою, сорому, болю, відчаю, гумору, жалю;

4)назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, клубу, штабу, комітету;

5)назви процесів, станів, властивостей, ознак: руху, польоту, ремонту, спорту, відгуку, відпочинку, рейсу (хоча рейса — у значенні монети), маршруту, побуту, екс­перименту, успіху, характеру, експорту, імпорту, сміху;

6)явища природи: дощу, туману, циклону, грому, вітру, морозу, вогню;

7)місце, простір тощо: світу, плацдарму, яру, лугу, саду, майдану, гаю, краю (але хутора, берега, горба);

8)назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Криму, Далекого Сходу, Сахаліну, Донбасу, Сибіру, Бугу, Нілу, Дунаю, Алтаю; але іменники з наго­лосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дніс­тра, Ужа, Остра, Дінця.

Є випадки, коли закінчення -а (-я) та -у (-ю) вживають­ся паралельно: стола — столу, моста — мосту, двора — двору, плота — плоту залежно від наголосу або від зна­чення: каменя (окремий предмет) — каменю (матеріал), листа (окремий предмет) — листу (сукупність), соняшни­ка (одна рослина) - соняшнику (сукупність, збірність).