7. Засоби та види автоматичного перекладу.

Простий переклад вихідного файлу, що містить текст, за допомогою програми Promt 98 виконується дуже легко. Спочатку потрібно завантажити файл з вихідним текстом. Це виконують командою Файл в відкрити або за допомогою відповідної кнопки на панелі інструментів Стандартна. Після вибору імені вихідного файлу програма відкриває діалогове вікно, потім - конвертувати файл. В цьому діалоговому вікні автоматично вибирається формат файлу і необхідний напрям перекладу. Користувачу лишається тільки переконатись в тому, що параметри зазначені вірно і клацнути на кнопці ОК. Вихідний документ завантажується в програму і одночасно відображається, як в області оригіналу, так і в області перекладу. Для виконання перекладу треба дати команду Переклад - весь текст або використати кнопку на панелі інструментів Переклад. Переклад являє собою складну і повільну операцію. Під час перекладу в основному вікні програми можна дивитись прокручування вихідного документу і заміну прикладів вихідного тексту на іншій мові. До кінця документ можна продивитися, як вихідний текст і текст перекладу, а також виконати їх редагування. Якщо в оригіналі вносяться зміни, можна повторити переклад абзаців. Для цього використовують команду Перекласти поточний абзац або кнопку поточний абзац на панелі інструментів Переклад. В такому випадку всі абзаци перекладу залишаються незмінними.  Переклад документів звичайно являє собою проміжну операцію, тому система пропонує багато різних варіантів збереження документа. Вибір варіанта збереження залежить від того, як пропонують використати документ в майбутньому. 1. Команда Файл - зберегти документ і кнопка збереже на панелі інструментів. Основна, яка зберігає весь документ у внутрішньому форматі програми. Команда файл - зберегти документ зберігає документ у внутрішньому форматі, але дозволяє вибрати ім'я файлу. 2. Якщо потрібно зберегти тільки результати переводу, треба використовувати під меню файл Збереження. Цим способом зберігають тільки вихідний текст або перевід. У відкритому діалоговому вікні можна вибрати любий із доступних форматів збереженого тексту. 3. Якщо в подальшому редагування переводу в одному із розповсюджених текстових процесорів, вигідно використовувати збереження в режимі білінгви, то це є двох мовний текст. В цьому режимі записують у файл абзаци оригінала і переводи почергово. Таким чином при послідовному редагуванні оригінала і перевід весь час знаходиться перед очима одночасно. Правда при збереженні білінгви форматування тексту може перетворитися в помилку, тому більша частина даних про форматування відкидається і набір допустимих форматів файлу для збереження скорочений. Другі можливості підменю зберегти включають окремі збереження списків незнайомих слів і списків зарезервованих слів. Список зарезервованих слів можна в подальшому підключити до другого тематично подібного документу.

8.Засоби єдності лінгвістичної композиції тексту.

Текст — це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття. У мовленні тексти часто утворюються не лише з речень, а скоріше з їх сукупностей. Бо інформація реченнями не тільки повідомляється, але зміст повідомлення розгортається, тобто навколо змістового стрижня з'являються додаткові повідомлення-речення. Іноді такий змістовий стрижень розподілений між двома, трьома реченнями в тексті. Характерними ознаками тексту є синтаксична єдність, зв'язність складових одиниць, певна інтонаційно-змістова спільність. З погляду змістовності текст сприймається як закінчене, об'єднане спільною темою змістове ціле. Текст також є продуктом цілеспрямованого мовленнєвого акту. За прагматичною направленістю (знаряддя акту спілкування між адресатом і адресантом із певною метою) текст має свою інформативну наповненість, тобто висвітлює окремий фрагмент мовної картини світу з різним ступенем об'єктивності

Текст — це єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність. Речення, що входять до синтаксичної єдності, об'єднуються спільною темою і спільним предметом думки чи повідомлення. Послідовність розташування окремих речень, тобто логіка викладу, зумовлюється насамперед часовою, причиново-наслідковою послідовністю реальних чи уявних подій, послідовністю сприймання фактів, послідовністю суджень, у яких спочатку мають іти часткові судження, а потім — умовивід, тощо. Дослідження тексту починається з визначення його основних категорій, які виражають властивості й ознаки тексту. Визначення цих категорій залежить від лінгвістичної позиції автора. Так, наприклад, говорять про сім вимог текстуальності: формальну когезивність, когерентність, значеннєву інтенціональність, сприймання, інформативність, ситуаційність та інтелектуальність . Я вважаю, що для текста характерні дві властивості – цілісність і зв’язність. Цілісність не співвідноситься безпосередньо з лінгвістичними категоріями й одиницями і має психолінг-вістичну природу. Вона є вертикальною категорією, що зв’язує текст у єдине ціле, створює передумови для формування його як розумового утворення. Крім того, цілісність утворює внутрішню форму змісту тексту, тобто виступає засобом структурування його значеннєвої інформації . З іншого боку, поряд з цілісністю, текст характеризується зв’язністю, що виявляється на його лінійному рівні. Зв’язність (когезія) ре гулюється в синтагматичному розрізі і є категорією логічного плану, яка дотримується логічних правил. Ця категорія чітко виявляється в письмових чи підготовлених текстах. В усному мовленні логічна зв’язність дозволяє створити текст, оптимальний для усного сприйняття. При цьому зв’язність тексту може бути оформлена двома видами засобів: зовнішніми і внутрішніми. Зовнішні засоби когезії мають формальні показники (граматичні і лексичні засоби), однак домінують внутрішні семантичні засоби зв’язності. Внутрішній зв’язок базується на спільності предмета опису, що є тим “стрижнем”, що проходить через весь текст і як би “стягає” усі його частини в єдине ціле.