- •4) Графічно-шрифтове оформлення тексту
- •Конец формы
- •5) Загальні вимоги до викладу тексту службового документа
- •6.Загальні знання про автоматичний переклад.
- •7. Засоби та види автоматичного перекладу.
- •8.Засоби єдності лінгвістичної композиції тексту.
- •9 Засоби зв’язку між компонентами надфразової єдності, або складного синтаксичного цілого.
- •10.Зв’язність як головна категорія тексту.
- •11. Зв'язок числівників з іменниками
- •12. Значення наукових досліджень мовознавців для формування сучасних уявлень про текст
- •13. Історичні витоки документної лінгвістики
- •14. Категорія дискретності (членування). Лексичні, граматичні, композиційні засоби зв’язку в тексті.
- •15. Категорія інформативності та засоби її реалізації у тексті
- •16. Категорія континууму та засоби її реалізації у тексті.
- •Категорія цілісності. Співвідношення понять «цілісність тексту» і «завершеність тексту».
- •18.Комп’ютерна лексикографія. Робота зі словниками.
- •19. Конектори і демаркатори як лексичні засоби єдності тексту.
- •21. Лексикографічний аспект метамови.
- •22. Лексична стратифікація тексту службового документа.
- •23. Математичні та комп’ютерні методи і прийоми аналізу тексту.
- •24. Міждисциплінарні зв’язки документної лінгвістики з іншими науками та галузями знань.
- •25. Написання закінчень родового відмінка однини іменників чоловічого роду іі відміни.
- •26. Написання і відмінювання власних особових назв.
- •27. Описовий метод та його прийоми у дослідженні тексту документа.
- •28. Основні етапи: сканування, сегментування тексту, безпосереднє розпізнавання.
- •29. Основні складники тексту.
- •30. Особливості вживання експліцитних та імпліцитних зв’язків у текстах документів. Види імпліцитних зв’язків
- •31. Особливості вираження модальності у текстах службових документів.
- •32. Особливості текстової комунікації.
- •33. Особливості інтерпретації тексту
- •34. Особливості писемного тексту. Його основні риси
- •35. Перевірка правопису.
- •36. Позначення голосних у російських та в інших слов’янських власних назвах. Позначення голосних у російських власних назвах
- •Позначення голосних в інших слов'янських власних назвах
- •37. Позначення цифрової інформації в документах.
- •38. Поняття недоінтерпретації та надінтерпретації тексту.
- •39. Поняття про термін та метамову.
- •40. Порядок розпізнавання текстових документів
- •41. Правила скорочень у текстах документів
- •42 Причини різноманіття дефініцій тексту в науці
- •43 Речення і висловлювання.
- •44. Речення як складова тексту документа.
- •45. Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням
- •Робота з таблицями у Word-документі.
- •Роль ретроспекції та проспекції у вираженні категорії континууму.
- •Смислові складники тексту та варіанти їх розміщення.
- •Співвідношення понять «текст» і «дискурс».
- •Способи творення та особливості використання документознавчої термінології.
- •51 Стилістична диференціація української лексики.
- •52. Структурний метод та його прийоми дослідження тексту документа
- •53. Структурні типи надфразових єдностей, або складних синтаксичних цілих
- •54. Сутність герменевтичного підходу в лінгвістичному дослідженні тексту
- •55 . Сучасні концепції тексту
- •56. Текст як надфразова єдність, або складне синтаксичне ціле
- •57. Текстове оформлення Word-документа. Створення форм та бланків.
- •58. Текстові редактори і текстові процесори
- •59. Текстоутворювальні ознаки тексту
- •60. Теоретичні основи документної лінгвістики
- •Уніфікація мовних засобів організації тексту службового документа
- •62. Форми та ступінь репрезентації адресанта та адресата у тексті службового документа
14. Категорія дискретності (членування). Лексичні, граматичні, композиційні засоби зв’язку в тексті.
У науковій літературі термін «дискретність» розглядають не тільки як текстову, але й як дискурсивну категорію, яка виражає роздільність процесів створення, сприйняття та членування текстової форми організації комунікативної ситуації. Членування, яке традиційно розглядають як текстову категорію, ототожнюють з дискретністю.
Членування тексту службового документа дає можливість оперувати окремими текстовими фрагментами різної довжини як відносно авто семантичними одиницями. Автосемантія виражається різними засобами : графічними (використання нумерації, дужок, лапок, великої літери у назвах суб’єктів дії та назвах документів), граматичними (відокремлення різних форм вставних конструкцій у простому реченні, безсполучниковий зв'язок у складному реченні), лексичними (повтор слів, однокореневих слів у вузькому контексті), композиційними (рубрикація тексту – його поділ на абзаци).
15. Категорія інформативності та засоби її реалізації у тексті
Поняття «інформація» у лінгвістиці тексту – це будь яке повідомлення, оформлене як словосполучення номінативного характеру ( речення, над фразова єдність, цілий текст). У контексті цієї науки поняття «інформація» ототожнюється з номінацією, смислом, змістом. У науковій літературі інформативність розглядається як категорія, що забезпечує вербалізовану організацію знань, їхнє осмислення, передавання та кодування читачем.
Реквізити службових документів містять інформацію та метаінформацію. Інформація представлена у вигляді тексту, який має форму змістового повідомлення, що документується. Метаінформація – це «інформація про інформацію», яка забезпечує входження документа в документно – інформаційну систему.
Групи реквізитів, що забезпечують реалізацію метаінформації у тексті :
Комунікаційні, які забезпечують входження документа в систему (найменування автора, його адреса, довідкові відомості про нього);
Реквізити, які захищають документ від спотворення інформації (підпис, печатка, відмітка про завірення копії);
Реквізити, що підвищують інформативність повідомлення, тобто тексту (заголовок до тексту, позначка про наявність додатків);
Реквізити, які фіксують рух документа інформаційній системі, як правило, у вигляді позначок.
Реквізити, необхідні для машинної обробки інформації у вигляді різних кодів;
Технічні реквізити, які забезпечують технічний доступ до змісту документа.
16. Категорія континууму та засоби її реалізації у тексті.
Термін континуум означає неперервність, нерозривність явищ нерозчленований потік руху в часі та просторі. Текстовий континуум — це безперервне утворення інформації у часі та просторі. Структура часових відношень, співвідношення з реальним світом можуть бути встановлені лише на рівні тексту, тобто категорія континууму має розглядатися як текстова категорія, особливості якої не можна виявити на рівні речення.
Часові і просторові вказівки орієнтують текст службових документів на конкретно-історичний час і конкретно- соціальний простір.
У всіх текстових формах службового документа континуум ґрунтується на реальній послідовності подій, які вже відбулися, відбуваються чи відбудуться у найближчий час. Причому послідовність розгортання подій, явищ у часі та просторі відбувається не однаково у різних видах текстів. Цьому сприяють мовні засоби, які долучаються до передавання часових відношень і об’єднуються функціональною та семантичною спільністю.
Провідну роль функціонально-семантичної категорії континууму відіграє мікросистема видо-часових форм дієслів як найбільш спеціалізований засіб вираження часових відношень у мові. Рух видо-часових форм забезпечує зв’язність тексту, логіку викладу. Це повністю відповідає вимогам стилю службових документів — використанню усталених мовних засобів, логічності, експлі- цитності викладу.
Дієслово як носій динамічної ознаки у текстах документів має певні часові показники — тривалість, повторюваність дії, ознаку закінченості: повідомляти, розглянути, проводити, придбати, відшкодовувати, доопрацьовувати, оплатити, повернути, підписати, постачити, пропонувати тощо. Однак більшість з них набувають семантичного значення лише у складі усталених мовних зворотів, закріплених за певною комунікативною ситуацією: підлягати тиражуванню, надати допомогу, завдати збитків, відкликати пропозицію, укласти договір, вжити заходів тощо.