Психічна адаптація до екстремальних ситуацій

До екстремальних ситуацій можливо в деякій мірі адаптуватися. Виділяють декілька видів адаптації: стійка адаптація, переадаптація, дезадаптація, реадаптація.

Стійка психічна адаптація

Це ті регуляторні реакції, психічна діяльність, система відношення і т. д., які виникли в процесі онтогенезу в конкретних екологічних і соціальних умовах і функціонування яких у межах оптимуму не вимагає значної нервово-психічної напруги.

Людина знаходиться в адаптованому стані тоді, «коли його внутрішній інформаційний запас відповідає інформаційному змісту ситуації, тобто коли система працює в умовах, де ситуація не виходить за рамки індивідуального інформаційного діапазону». Проте адаптований стан складно визначити, тому що грань, що відокремлює адаптовану (нормальну) психічну діяльність від патологічної, не схожа на тонку лінію, а швидше є якимсь широким діапазоном функціональних коливань і індивідуальних відмінностей.

Однією з ознак адаптації є те, що регуляторні процеси, що забезпечують рівновагу організму як цілого в зовнішньому середовищі, протікають плавно, злагоджено, економічно, тобто в зоні «оптимуму». Адаптоване регулювання обумовлюється тривалим пристосуванням людини до умов навколишнього середовища, тим, що в процесі життєвого досвіду вона виробила набір алгоритмів реагування на закономірно і імовірнісний, але відносно дії, що часто повторюються («на всі випадки життя»). Іншими словами, адаптована поведінка не вимагає від людини вираженої напруги регуляторних механізмів для підтримки в певних межах як життєво важливих констант організму, так і психічних процесів, що забезпечують адекватне віддзеркалення реальної дійсності.

При нездатності людини до переадаптации нерідко виникають нервово-психічні розлади. Ще Н. І. Пірогов відзначав, що у деяких новобранців з росіян сів, що потрапили на тривалу службу до Австро-Венгрию, ностальгія приводила до летального результату без видимих соматичних ознак хвороби.

Психічна дезадаптація

Душевна криза в звичайному житті може бути викликаний розривом звичної системи відносин, втратою значущих цінностей, неможливістю досягнення поставлених цілей, втратою близької людини і так далі Все це супроводжується негативними емоційними переживаннями, нездатністю реально оцінювати ситуацію і знайти раціональний вихід з неї. Людині починає здаватися, що він в безвиході, з якої немає виходу.

Психічна дезадаптація в екстремальних умовах виявляється в порушеннях сприйняття простору і часу, в появі незвичайних психічних станів і супроводжується вираженими вегетативними реакціями.

Деякі незвичайні психічні стани, що виникають в період кризи (дезадаптації) в екстремальних умовах, аналогічні станам при вікових кризах, при адаптації до військової служби у молодих людей і при зміні підлоги.

В процесі наростання глибокого внутрішнього конфлікту або конфлікту з тими, що оточують, коли ламаються і перебудовуються всі колишні відносини до світу і до самого собі, коли здійснюється психологічна переорієнтація, встановлюються нові системи цінностей і змінюються критерії думок, коли відбувається розпад статевої ідентифікації і зародження інший, у людини досить часто виявляються марення, помилкові думки, надцінні ідеї, тривожність, страх, емоційна лабільність, нестійкість і інші незвичайні стани.

Психічна переадаптация

У «Сповіді» Л. М. Толстой наочно і переконливо показав, як при виході з кризи чоловік переоцінює духовні цінності, переосмислює сенс життя, намічає новий шлях і по-новому бачить своє місце в ній. Читаючи «Сповідь», ми як би присутні при переродженні особи, яке здійснюється в процесі самосозидания з душевними муками исомнениями. Цей процес виражається в буденній мові як «переживання», коли це слово означає перенесення якої-небудь обтяжливої події, подолання важкого відчуття або стану.

Мільйони людей в процесі внутрішньої роботи долають обтяжливі життєві події і положення і відновлюють втрачену душевну рівновагу. Іншими словами, переадаптируются. Проте це не всім вдається. У ряді випадків психічна криза може приводити до трагічних наслідків — до спроб самогубства і самогубства.

Нерідко особи, нездібні самостійно вийти з важкої душевної кризи, або люди, що зробили спробу самогубства, прямують в кризові стаціонари Служби соціально-психологічній допомозі. Мова йде про психічно здорових людях. Психотерапевти і психологи за допомогою спеціальних засобів (раціональна групова психотерапія, ролеві ігри і ін.) допомагають пацієнтам кризових стаціонарів в переадаптації, яку самі вони оцінюють як «переродження особи».

Психічна реадаптація

Динамічні системи, що знов сформувалися, регулюючі відносини людини, його рухову діяльність і т. д., у міру збільшення часу перебування в незвичайних умовах існування перетворюються на стійкі стереотипні системи. Колишні ж адаптаційні механізми, що виникли в звичайних умовах життя, забуваються і втрачаються. При поверненні людини з незвичайних в звичайні умови життя динамічні стереотипи, що склалися в екстремальних умовах, руйнуються, стає необхідно відновити колишні стереотипи, тобто реадаптуватися. Таким чином, психічна реадаптація, так само як і переадаптация, супроводжується кризовими явищами.