- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни херсонський національний технічний університет Кафедра Державного управління, педагогіки та психології
- •Конспект лекцій
- •Лекція 1. Тема. Ділове спілкування: його функції, сторони, види, форми, бар'єри. План
- •Види ділового спілкування
- •Особливості ділового спілкування
- •Зони спілкування
- •Фази спілкування
- •Засоби спілкування
- •Функції ділового спілкування
- •Форми ділового спілкування
- •Рівні ділового спілкування
- •Стилі спілкування
- •Види ділового спілкування: монологічне й діалогічне.
- •Сторони ділового спілкування
- •Бар'єри ділового спілкування
- •Бар'єри спілкування
- •Лекція 2. Тема. Психологічні особливості ділового спілкування. План
- •Жестикуляція в діловій розмові
- •Жести, що проявляють деякі риси характеру та ставлення до ситуації
- •Психологічні вимоги до ведення переговорів, бесід, ділових зустрічей
- •Характеристика переговорів: призначення, функції і види
- •Підготовка та організація переговорів Стадії ведення переговорів
- •Стилі позиційного підходу
- •Правила принципового підходу у переговорах
- •Методи підготовки і ведення переговорів
- •Гендерний аспект комунікативної поведінки
- •Розташування суб'єктів ділового спілкування
- •Тактичні прийоми ведення переговорів
- •Психологічний практикум: рекомендації щодо ведення переговорів
- •Національні розрізнення та їх урахування при переговорах, ділових зустрічах
- •Висновок
- •Лекція 3. Тема. Проблеми соціально‑ психологічної адаптації План
- •Адаптація людини й функціональні стани організму.
- •Психічна адаптація до екстремальних ситуацій
- •Етапність адаптації
- •Тривога як суттєвий елемент адаптації.
- •Поняття соціально-психологічної адаптації.
- •Види соціально-психологічної адаптації.
- •Лекція 4. Тема. Стрес і його особливості План
- •Лекція 5. Тема. Поняття конфлікту, його сутність. План
- •Поняття конфлікту.
- •Сутність конфліктів.
- •Поведінка в конфліктах
- •Основні моделі (типи) поведінки партнерів у переговорному процесі
- •3. Стратегії та тактики переговорів
- •4. Поняття про посередництво
- •5. Типи організації переговорів
- •6. Профілактика конфліктів
- •7. Роль керівника в профілактиці конфліктів
- •Правила компліменту
- •Лекція 6. Тема: Група і її структурна організація План
- •Поняття групи. Види груп та їх функції.
- •Класифікація груп
- •Соціально‑психологічний аналіз групи: загальний (композиція, структура, групові процеси) й статусний.
- •Характеристика групових процесів
- •Психологічні явища у великих соціальних групах.
- •Психологічні явища в малих соціальних групах.
- •Лекція 7. Тема: Особистість і колектив як суб'єкти управління План
- •7.1. Особистість.
- •Особистість - багаторівнева система, що об’єднує в собі психофізіологічний, психологічний і соціально-психологічний рівні.
- •Теорії особистості
- •Структура особистості.
- •Рівень домагань.
- •Поняття ролі. Я-концепція.
- •Трансакційній аналіз.
- •Соціально-психологічній клімат, його характеристика.
- •Спільна діяльність у команді
- •7.8.Психологічна сумісність в групі та її критерії.
- •Лідерство та керівництво
- •Лекція 8. Тема: Взаємодія суб'єкта й об'єкта управління План
- •Передумові ефективної комунікації.
- •Управління комунікативним процесом, стилі управління.
- •Лекція 9. Тема: Етикет у діяльності сучасної ділової людини План
- •Поняття управлінської етики.
- •Види етикету.
- •Структура етикету.
- •Культура поведінки.
- •Етикет міжнародних відносин.
- •Германія
- •Іспанія
- •Голландія
- •Азіатські країни
- •Рекомендації щодо зовнішнього виду (дрескод).
- •Чоловіче ділове вбрання державного службовця
- •Ділове вбрання жінки - державного службовця
- •Словник основних психологічних термінів
- •Перелік навчально-методичної літератури
7.8.Психологічна сумісність в групі та її критерії.
В процесі спільної діяльності членам малої групи необхідно вступати в контакти один з одним для передачі інформації і координації своїх зусиль. Від рівня такої координації цілком залежить продуктивність групи, яким би видом діяльності в ній не займалися. У свою чергу, цей рівень є величина, похідна від того або іншого ступеня психологічної сумісності членів групи. Що ж таке психологічна сумісність?
Найкоротшим чином це поняття можна визначити як здатність членів групи до спільної діяльності, засновану на їх оптимальному поєднанні. Сумісність буває обумовлена як схожістю будь-яких одних властивостей членів групи, так і відмінністю їх інших властивостей. У результаті це приводить до взаємодоповнення людей в умовах спільної діяльності, так що дана група є певною цілісністю.
Наявність психологічної сумісності членів групи сприяє тій, що їх кращій спрацьовує і у результаті – більшій ефективності праці. Відповідно до даними досліджень М.М. Обозова відзначимо наступні критерії оцінки сумісності і спрацьовує: 1) результати діяльності; 2) емоційно ‑ енергетичні витрати її учасників; 3) їх задоволеність цією діяльністю.
Можна виділити два основні види психологічної сумісності: психофізіологічну і соціально психологічну. У першому випадку мається на увазі певна схожість психофізіологічних характеристик людей і на цій основі узгодженість їх емоційних і поведінкових реакцій, синхронізація темпу спільної діяльності. У другому випадку мається на увазі ефект оптимального поєднання типів поведінки людей в групі, а також спільності їх соціальних установок, потреб і інтересів, ціннісних орієнтацій.
Треба мати на увазі, що далеко не кожен вид спільної діяльності вимагає психофізіологічної сумісності членів групи.
Типи комунікативної поведінки:
1) люди, що прагнуть до лідерства, які можуть вирішувати задачу, лише підпорядковуючи собі інших членів групи;
2) індивідуалісти, що намагаються вирішити задачу поодинці;
3) що пристосовуються до групи, легко підкоряються наказам інших її членів;
4) колективісти, які прагнуть вирішити задачу спільними зусиллями; вони не тільки приймають пропозиції інших членів групи, але і самі виступають з ініціативою.
Психологічна сумісність в групах формується за рахунок дії різноманітних чинників. Ступінь такої сумісності членів однієї і тієї ж групи може бути різним на різних етапах її життєдіяльності через динаміку міжособових відносин. Комплектування груп з урахуванням вимог психологічної сумісності сприяє підвищенню рівня їх продуктивності і оптимізації соціально психологічного клімату.
Міжособистісні стосунки в групах (колективах)
Особливості міжособистісних стосунків у групах зумовлені характером спільної діяльності індивідів. Одним із найважливіших показників сформованості міжособистісних стосунків, а відповідно і результатом формування групи, є рівень групового розвитку. Саме на цих положеннях ґрунтується теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків, більш поширена серед вітчизняних учених. На противагу їм зарубіжні, передусім американські, психологи вважають, що показниками сформованості групи є тривалість її існування, кількість комунікацій між її членами, наявність відносин влади і підпорядкування. Об'єктом соціально-психологічних досліджень вони взяли малу групу — об'єднання людей, які перебувають у безпосередньому контакті. Вважаючи її спільнотою, що виникла на основі емоційних зв'язків, учені досліджували її згуртованість, стійкість проти сил, що руйнують внутрігрупові стосунки, залежність чи незалежність особистості від групи. Статус особистості в групі: лідер, той, кому дають перевагу, індиферентний, відторгнений.