- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни херсонський національний технічний університет Кафедра Державного управління, педагогіки та психології
- •Конспект лекцій
- •Лекція 1. Тема. Ділове спілкування: його функції, сторони, види, форми, бар'єри. План
- •Види ділового спілкування
- •Особливості ділового спілкування
- •Зони спілкування
- •Фази спілкування
- •Засоби спілкування
- •Функції ділового спілкування
- •Форми ділового спілкування
- •Рівні ділового спілкування
- •Стилі спілкування
- •Види ділового спілкування: монологічне й діалогічне.
- •Сторони ділового спілкування
- •Бар'єри ділового спілкування
- •Бар'єри спілкування
- •Лекція 2. Тема. Психологічні особливості ділового спілкування. План
- •Жестикуляція в діловій розмові
- •Жести, що проявляють деякі риси характеру та ставлення до ситуації
- •Психологічні вимоги до ведення переговорів, бесід, ділових зустрічей
- •Характеристика переговорів: призначення, функції і види
- •Підготовка та організація переговорів Стадії ведення переговорів
- •Стилі позиційного підходу
- •Правила принципового підходу у переговорах
- •Методи підготовки і ведення переговорів
- •Гендерний аспект комунікативної поведінки
- •Розташування суб'єктів ділового спілкування
- •Тактичні прийоми ведення переговорів
- •Психологічний практикум: рекомендації щодо ведення переговорів
- •Національні розрізнення та їх урахування при переговорах, ділових зустрічах
- •Висновок
- •Лекція 3. Тема. Проблеми соціально‑ психологічної адаптації План
- •Адаптація людини й функціональні стани організму.
- •Психічна адаптація до екстремальних ситуацій
- •Етапність адаптації
- •Тривога як суттєвий елемент адаптації.
- •Поняття соціально-психологічної адаптації.
- •Види соціально-психологічної адаптації.
- •Лекція 4. Тема. Стрес і його особливості План
- •Лекція 5. Тема. Поняття конфлікту, його сутність. План
- •Поняття конфлікту.
- •Сутність конфліктів.
- •Поведінка в конфліктах
- •Основні моделі (типи) поведінки партнерів у переговорному процесі
- •3. Стратегії та тактики переговорів
- •4. Поняття про посередництво
- •5. Типи організації переговорів
- •6. Профілактика конфліктів
- •7. Роль керівника в профілактиці конфліктів
- •Правила компліменту
- •Лекція 6. Тема: Група і її структурна організація План
- •Поняття групи. Види груп та їх функції.
- •Класифікація груп
- •Соціально‑психологічний аналіз групи: загальний (композиція, структура, групові процеси) й статусний.
- •Характеристика групових процесів
- •Психологічні явища у великих соціальних групах.
- •Психологічні явища в малих соціальних групах.
- •Лекція 7. Тема: Особистість і колектив як суб'єкти управління План
- •7.1. Особистість.
- •Особистість - багаторівнева система, що об’єднує в собі психофізіологічний, психологічний і соціально-психологічний рівні.
- •Теорії особистості
- •Структура особистості.
- •Рівень домагань.
- •Поняття ролі. Я-концепція.
- •Трансакційній аналіз.
- •Соціально-психологічній клімат, його характеристика.
- •Спільна діяльність у команді
- •7.8.Психологічна сумісність в групі та її критерії.
- •Лідерство та керівництво
- •Лекція 8. Тема: Взаємодія суб'єкта й об'єкта управління План
- •Передумові ефективної комунікації.
- •Управління комунікативним процесом, стилі управління.
- •Лекція 9. Тема: Етикет у діяльності сучасної ділової людини План
- •Поняття управлінської етики.
- •Види етикету.
- •Структура етикету.
- •Культура поведінки.
- •Етикет міжнародних відносин.
- •Германія
- •Іспанія
- •Голландія
- •Азіатські країни
- •Рекомендації щодо зовнішнього виду (дрескод).
- •Чоловіче ділове вбрання державного службовця
- •Ділове вбрання жінки - державного службовця
- •Словник основних психологічних термінів
- •Перелік навчально-методичної літератури
Лекція 6. Тема: Група і її структурна організація План
Поняття групи. Види груп та їх функції.
Соціально‑психологічний аналіз групи: загальний (композиція, структура, групові процеси) й статусний.
Психологічні явища в великих соціальних групах.
Психологічні явища в малих соціальних групах.
Мета: формування знань про психологічні особливості ділового спілкування при переговорах, бесідах, ділових зустрічах тощо.
Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:
знати:
Психологію груп.
Психологічні явища в великих соціальних групах.
Психологічні явища в малих соціальних групах.
Поняття групи та її структурної організації.
Закономірності перебігу групових процесів.
вміти:
Застосувати знання закономірностей перебігу групових процесів для створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективу.
Враховувати індивідуально-психологічні особливості особистості при створенні виробничої групи та розподілі робочих завдань.
Ключові слова та терміни: особистість, ділове спілкування, група, соціально-психологічний клімат,, спільна діяльність, команда, поведінкові норми, психологічна сумісність психологічна сумісність.
психологічна сумісність психологічна сумісність.
Поняття групи. Види груп та їх функції.
Суспільна природа людини реалізується через її належність до різних спільнот, у яких виникають і розвиваються міжособистісні стосунки з партнерами. їх структура і особливості залежать від того, в які групи включається людина, які права і обов'язки для себе вибирає.
Класифікація груп
Протягом життя кожна людина безпосередньо взаємодіє і спілкується з іншими людьми, реалізуючи свою суспільну сутність. Таке спілкування відбувається в групах.
Група — об'єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, що виявляється в їх сумісній діяльності, зокрема в спілкуванні.
У соціально-психологічному аналізі груп однією з найважливіших проблем є їх класифікація. Багатство ознак, які при цьому можна обрати за критерій, породжує різноманітні її варіанти. Так, залежно від того, безпосередніми чи опосередкованими є взаємозв'язки між індивідами, групи поділяють на умовні й реальні.
Умовна група — об'єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки. Члени такої групи можуть бути незнайомими між собою і ніколи не зустрічатись. Ознаки умовних груп бувають різними: стать, вік, професія, етнічна належність та ін. Прикладами умовних груп є підлітки (всі діти віком 10— 15 років), символічна збірна команда світу з футболу, яку формують журналісти, тощо.
Реальна група — контактне об'єднання людей, яке утворилося на основі спільної для них просторово-часової ознаки. Це обмежена за розмірами спільнота людей, які в певний час у певному місці взаємодіють і спілкуються між собою. Час існування реальної групи може бути як коротким, так і тривалим. Реальні групи бувають малими і великими.
Мала група — відносно стійке об'єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт індивідів, пов'язаних між собою спільними цілями, завданнями. Чисельність такої групи — від 2 до 30—40 осіб. Людина може одночасно входити до складу кількох малих груп. Приклади малих груп: сім'я, студентська група, виробнича бригада, спортивна команда.
Об'єднання кількох малих груп утворює велику групу.
У психології малі групи часто поділяють на первинні та вторинні. Первинна група — об'єднання людей, пов'язаних між собою родинними узами, дружбою чи спільними інтересами. Головними ознаками первинної групи є контакт віч-на-віч, постійне спілкування і мала чисельність (від 2 до 5— 7 осіб). Вторинна група — це об'єднання декількох первинних груп. Класичним прикладом первинної групи є сім'я, а вторинної — громада, яка об'єднує декілька сімей.
За способом утворення групи поділяють на формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні).
Формальна група — група, що має зовнішньо задані соціально значущі цілі діяльності, юридично визначений статус, нормативно закріплену структуру, призначене чи обране керівництво і встановлені права та обов'язки осіб, які належать до цієї групи. Наприклад, студентська група створюється на основі розпорядження декана вузу, військовий підрозділ — за наказом командира військової частини. У таких групах чітко визначено їх чисельність, а іноді й термін існування.
Неформальна група не має юридично зафіксованого статусу. Вона виникає на основі єдиної спрямованості психологічної мотивації — симпатії, зближення поглядів, переконань, визнання авторитетності, компетентності окремих осіб у конкретних видах діяльності, певних захоплень у вільний час. Такими є, наприклад, різні молодіжні об'єднання (рокери, панки та ін.), асоціальні групи (злодії, наркомани).
За ознакою ставлення особистості до внутрішніх норм виділяють референтну (еталонну) групу.
Референтна (еталонна) група — реальна чи уявна група, погляди, норми якої є зразком для особистості. З її представниками людина порівнює себе, на її норми і цінності орієнтується у своїй поведінці й самооцінці. Ця група виконує нормативну і порівняльну функції.
За рівнем розвитку всі групи поділяють на чотири види: дифузні, асоціації (просоціальні й асоціальні), корпорації й колективи.