Лекція 7. Тема: Особистість і колектив як суб'єкти управління План

1. Особистість.

2. Структура особистості.

3. Рівень домагань.

4. Поняття ролі. Я-концепція.

5. Трансакційній аналіз.

6. Поведінка особистості як суб'єкта управління.

7. Психологічна сумісність в групі та її критерії.

8. Соціально-психологічній клімат, його характеристика.

Мета: формування знань про особистість та її життєдіяльність у колективі.

Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:

знати:

• Психологічні особливості особистості та її поведінки при діловому спілкуванні.

• Психологічні особливості життєдіяльності особистості у колективі.

• Теорію особистості як суб'єкта ділового спілкування.

вміти:

• Аналізувати поведінку особистості як суб’єкта ділового спілкування.

• Застосувати знання трансакційного аналізу при діловому спілкуванні.

• Враховувати психологічні особливості особистості при діловому спілкуванні.

Ключові слова та терміни: особистість, ділове спілкування, психологічна сумісність, соціально-психологічний клімат, соціальний статус, рівень домагань, Я-концепція, соціальна роль, трансакційний аналіз, самооцінка.

7.1. Особистість.

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально неповторного. Особістість представлена соціально зумовленими, психологічними характеристиками, які виявляються у суспільних зв’язках, відносинах є стійкими, визначають поведінку людини, що має суттєве значення як для самої особини, так і для її оточення.

Людіна — це доладна система, у якій фізичне і психічне, генетично зумовлене і набуте, природне і соціальне утворюють нерозривну єдність. Саме в громадському житті, в системі суспільних відносин, набуваючи соціальних якостей для самостійної діяльності й активності, для самопізнання і самоствердження в реальній дійсності вона стає особистістю.

Об’єктивною умовою формування особистісних властивостей, якостей, рис характеру людини є система суспільних відносин (економічних, політичних, моральних та ін.), до якої вона належить.

Особистість є продуктом історичного розвитку, тобто виникає на певному етапі еволюції людської істоти. Особистість є суб’єктом соціальних відносин і свідомої діяльності. Особистість — це системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності й спілкуванні; Важливою складовою особистості є її етнопсихологічний аспект.

Особистість - багаторівнева система, що об’єднує в собі психофізіологічний, психологічний і соціально-психологічний рівні.

Індивід — окрема жива істота, представник біологічного вигляду.

Індивідуальність — особистість у її своєрідності.

Особистість — людський індивід як суб'єкт міжособистісних і соціальних відносин і свідомої діяльності.

Співвідношення обсягів розуміння «людина», «особистість», «індивід» й «індивідуальність».

Піраміда людських потреб А. Маслоу

Теорії особистості

Психоаналіз (З. Фрейд) у формуванні мислення і поведінки несвідомі процеси відіграють значнішу роль, ніж свідомі. Несвідоме є джерелом психічної енергії, спонукання й інстинктів.		Біхевіорізм (поведінкова школа, Джон-бродес Вотсон) вся поведінка людини можна детермінована впливом середовища на людину: “стимул” (зміна зовнішнього середовища) і “реакція” (відповідь організму на стимул.		Гуманістічна психологія (Роджерс): Особистість є унікальною цілісною системою, здатною до самоактуалізації, що притаманне тільки людині. Це вчення базується на таких основних положеннях: людину слід вивчати тільки в цілісності; кожна людина є унікальною, саме тому аналіз окремих випадків не менш важливий, ніж статистичні узагальнення; головною психологічною реальністю є переживання людиною світу і собі в ньому; людське життя слід розглядати як єдиний процес становлення і буття людини; людина є активною, творчою особистістю; людина має потенції до безперервного розвитку і самореалізації; людина наділена певним ступенем свободи від зовнішньої детермінації завдяки сенсу і цінностям, якими вона керується у своєму виборі.
		(Беррес-фредерік Ськіннер): Поведінка людини зовнішнім впливом та методами впливу на неї - покарання чи заохочення. Концепція позитивного і негативного научіння дає змогу пояснити більшість поведінкових реакцій, допомогти керівнику в контактах із людьми, налагодити систему заохочень і покарань.
Аналітічна психологія (К.Г. Юнг) Теорія особистості: життєдіяльність людини детермінована спрямованістю особистості на зовнішній або внутрішній світ. Психіка людини має три рівні: свідомість, особистові несвідоме і колективне несвідоме. Саме колективне несвідоме відіграє визначальну роль у структурі особистості.