Лекція 8. Тема: Взаємодія суб'єкта й об'єкта управління План

1. Сумісна діяльність як комунікативний процес: мета, види, структура комунікації.

2. Передумови ефективної комунікації.

3. Управління комунікативним процесом, стилі управління.

Мета: формування знань про чинники та передумови ефективної комунікації.

Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:

знати:

• Психологічні особливості взаємодії суб'єкта й об'єкта управління.

• Умови ефективної сумісної діяльності.

• Критерії ефективної сумісної діяльності.

вміти:

• враховувати психологічні особливості соціально-психологічної сумісності при діловому спілкуванні;

• аналізувати взаємодію суб'єкта й об'єкта управління.

Ключові слова та терміни: взаємодія, комунікація, адаптація, ділове спілкування, сумісна діяльність, соціально-психологічна адаптація, стиль управління.

1. Сумісна діяльність як комунікативний процес: мета, види, структура комунікації.

Спільна діяльність людей припускає контакти між ними і обмін необхідною інформацією. Тільки на цій основі люди, об'єднані в організацію, можуть досягати своїх цілей. Будь-яка організація, у тому числі і на рівні малої групи, обов'язково має відповідну систему комунікацій (зв'язків), яка забезпечує обмін інформацією між її членами.

Для здійснення будь-якої комунікації необхідно як мінімум дві люди – відправник інформації (комунікатор) і її одержувач (комунікант, або реципієнт). Відзначимо, що вся діяльність по управлінню будь-яким трудовим колективом є не що інше, як постійні комунікаційні акти, учасниками яких є його члени.

Відповідно до основних функцій сучасного виробничого колективу можна назвати наступні основні цілі здійснюваних в нім комунікацій:

1)  вирішення офіційних завдань колективу у сфері виробничої або суспільно - політичної діяльності;

2)  задоволення соціальних потреб його членів (у спілкуванні, в прихильності, в інформації і т.  д.).

Виходячи з напряму потоку інформації в організації, розрізняють комунікації низхідні – направлені зверху "вниз" (від керівників до підлеглим), висхідні – направлені "від низу до верху" (від підлеглих до керівників), і горизонтальні – здійснювані між членами трудового колективу, рівними по своєму службовому положенню.

Сукупність горизонтальних і вертикальних зв'язків утворює піраміду комунікацій, на вершині якої знаходиться керівник найвищого (у даній організації) рангу, а в підставі – рядові працівники, що не мають підлеглих. Залежно від кількості управлінських рівнів виділяються «високі» або «плоскі» піраміди комунікацій.

Взаємодія суб'єкта і об'єкту управління здійснюється за допомогою вертикальних комунікацій (низхідних і висхідних), які ми і розглядатимемо далі.

При вивченні комунікацій в організації зазвичай виходять з моделі До. Шенона, відповідно до якої можна виділити наступні основні елементи комунікаційного ланцюга:

1)  джерело інформації;

2)  передавач;

3)  приймач;

4)  одержувач інформації.

Розглянемо основні елементи комунікаційного ланцюга стосовно організацій.

Під джерелом інформації розуміється особа або група осіб, складові визначене організаційне ціле і що мають в своєму розпорядженні ту або іншу інформацію. Ці дані кодує на основі какой‑ або систем знаків відправник інформації (коммуникатор) і передає далі повідомлення відповідної особи або групи в цілому. Іноді відправник інформації є в той же самий час і її джерелом, проте їх не слід повністю ототожнювати.

Перетворення даних в ті або інші сигнали проводиться відправником інформації за допомогою передавача, в ролі якого можуть виступати біологічні органи (наприклад, голосові зв'язки) або технічні пристрої (наприклад, автоматичне електротабло).

Ці сигнали поступають до приймача, який, як і передавач, є біологічний орган або технічний пристрій з функцією декодування отриманого повідомлення.

Комунікаційний ланцюг замикає одержувач інформації (реципієнт) – особа або група осіб, що враховують так чи інакше в своїй діяльності отримані відомості.

Весь шлях від відправника інформації до її одержувача називається каналом комунікації (мається на увазі як фізичне, так і соціальне середовище). Слід відрізняти канали від різних засобів, використовуваних при передачі інформації. Як такі засоби виступають письмові документи, повідомлення по телефону, радіо, телебаченню і т.  д. Передача інформації може бути здійснена і безпосереднім чином – коли учасники комунікації взаємодіють на основі усної мови лицем до лиця.

Підкреслимо, що ролі учасників комунікації не можна розділити на активних (відправники інформації) і пасивних (одержувачі інформації). Останні також повинні проявляти певну активність, щоб адекватно інтерпретувати інформацію. Крім того, відправник інформації і її одержувач можуть мінятися своїми ролями в ході комунікаційного процесу.